Постанова

від 14.08.2013 по справі 910/8207/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа№ 910/8207/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Коловський Ю.О.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року

у справі № 910/8207/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія "Приват Інтертрейдінг"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс"

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Медіа-Груп"

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Компанія "Приват Інтертрейдінг" звернувся Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Медіа-Груп" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу б/н від 22 грудня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Медіа-Груп".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/8207/13 (суддя Котков О.В.) зазначені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Компанія "Приват Інтертрейдінг" задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення, провадження по справі припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Іоннікова І.А. Смірнова Л.Г., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.12.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції, всупереч положенням процесуального законодавства, взагалі не зазначив доводів, за яких відхилено докази, мотиви застосування законів, що були наведені у відзиві апелянта на позов. Зокрема, апелянт зазначає, що у позивача не було правових підстав для звернення з наведеним позовом, оскільки він не є стороною спірного договору; в рішенні суду не зазначено жодного конкретного акту цивільного законодавства, або якихось моральних засад суспільства, яким не відповідає спірний договір.

Позивач, згідно з поданим до суду 29.07.2013 року відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив з огляду на їх безпідставність та на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Зокрема, позивачем зазначено, що спірний договір став підставою для незаконної заміни стягувача на стадії виконавчого провадження, що порушило право позивача, а відповідно до ст. 2 ГПК України позивачем у справі про визнання правочину недійсним може бути не тільки його сторона.

Відповідачі до судового засідання, що відбулось 14.08.2013 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідачів є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2004 року між Закритим акціонерним товариством "Компанія "Приват Інтертрейдінг" (продавцем) та Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» (покупцем) було укладено Договір № 009/04-Р.

Пунктом 8.4 договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року визначено, що будь-яка сторона має право передавати свої права і зобов'язання третій стороні з письмової згоди другої сторони, яка домовляється.

Постановою від 05.06.2007 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 41/252(6/609(41/159(21-16/44)), виданого 10.05.2007 року господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Компанія "Приват Інтертрейдінг" на користь Корпорації «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» боргу на загальну суму 12965120,07 грн.

З матеріалів справи вбачається, що наведена сума боргу виникла у позивача у даній справі за невиконання договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року.

21 вересня 2011 року між Корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь", як Цедентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс", як Цесіонарієм, було укладено договір про відступлення права вимоги боргу б/н, у відповідності до п. 1.2. якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги боргу за договором боргу № 009/04-Р від 26.02.2004 року у розмірі 12 963 302,07 грн. Цедент відступає цесіонарію також право вимоги у частині стягнення з боржника додаткових грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

22 грудня 2011 року між відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги боргу б/н, у відповідності до п. 1.2. якого цедент, відповідач-1, відступає цесіонарієві, відповідачеві-2, а цесіонарій набуває право вимоги боргу за договором про відступлення права вимоги боргу № 009/04-Р від 26.02.2004 року від 21.09.2011р. у розмірі 12 963 302,07 грн. Цедент відступає цесіонарію також право вимоги у частині стягнення з боржника додаткових грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

29.01.2013 року господарським судом Дніпропетровської області розглянуто справу № 14/5005/7112/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія "Приват Інтертрейдінг" до Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс", за участю третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Медіа-Груп" про визнання недійсним договору від 21.09.2011 року про відступлення права вимоги.

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013р. у справі № 14/5005/7112/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2013р., судом вирішено, в тому числі, визнати недійсним договір від 21.09.2011 року про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" та Корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь", припинено провадження у справі відносно Корпорації "Науково-виробничої інвестиційної групи "Промінь".

Під час розгляду вказаної справи № 14/5005/7112/2012 судом було встановлено, що ПАТ "Приват Інтертрейдінг" не надавав згоду на передачу прав і обов'язків третій особі на відступлення права вимоги за договором від 26.02.2004 року за № 009/04-Р на суму 12963302,07 грн.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу б/н від 22 грудня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Медіа-Груп".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір про відступлення права вимоги боргу б/н від 22 грудня 2011 року є недійсним з підстав недодержання сторонами в момент його вчинення вимог передбачених положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим відповідний договір підлягає визнанню недійсними в судовому порядку.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені обставини справи, суд робить висновок про наявність у позивача права звернутись до суду з позовом про визнання спірного правочину недійсним та спростовує доводи апелянта про зворотнє.

Як встановлено судом, 26.02.2004 року між Закритим акціонерним товариством "Компанія "Приват Інтертрейдінг" (продавцем) та Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» (покупцем) було укладено Договір № 009/04-Р.

22 грудня 2011 року між відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги боргу б/н, згідно п. 1.2. якого цедент, відповідач-1, відступає цесіонарієві, відповідачеві-2, а цесіонарій набуває право вимоги боргу за договором про відступлення права вимоги боргу № 009/04-Р від 26.02.2004 року від 21.09.2011р. у розмірі 12963302,07 грн.

Договір про відступлення права вимоги боргу від 22 грудня 2011 року вимагається до визнання недійсним позивачем.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Як зазначалось, згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника.

Як встановлено судом, договором встановлено інше, а саме, як зазначалось, пунктом 8.4 договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року визначено, що будь-яка сторона має право передавати свої права і зобов'язання третій стороні з письмової згоди другої сторони, яка домовляється.

Тобто, у даному випадку, сторони договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року домовились про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника.

Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013р. у справі № 14/5005/7112/2012 ПАТ "Приват Інтертрейдінг" не надавав згоду на передачу прав і обов'язків третій особі на відступлення права вимоги за договором від 26.02.2004 року за № 009/04-Р на суму 12963302,07 грн.

До матеріалів справи не додано жодних доказів, які б свідчили про надання позивачем як боржником згоди на передачу прав і обов'язків третій особі на відступлення права вимоги за договором від 26.02.2004 року за № 009/04-Р.

Крім того, відповідач-1, у поданому до суду першої інстанції відзиві зазначає про відсутність необхідності отримання такої згоди з огляду на припинення дій договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року взагалі та, зокрема, його пункту 8.4.

Такі твердження відповідача-1 судова колегія спростовує з огляду на наступне.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.5. договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року Договір діє до 31.12.2004 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до моменту їх виконання.

Судом встановлена наявність у позивача невиконаних зобов'язань за договором № 009/04-Р від 26.02.2004 року та, відповідно, до моменту їх повного виконання, даний договір продовжує діяти в частині правовідносин сторін, що стосуються обов'язку боржника сплатити відповідну суму боргу та наявності у кредитора права вимоги заборгованості.

З огляду на таке, відступлення права вимоги за договором № 009/04-Р від 26.02.2004 року повинно відбуватись з урахуванням обумовлених щодо цього положень вказаного договору, а саме, його пункту 8.5.

Тобто, за спірним договором відбулось передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, а саме, без згоди боржника, наявність якої є обов'язковою згідно умов договору № 009/04-Р від 26.02.2004 року.

Наведені обставини, згідно приписів ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним згідно статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимог є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/8207/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/8207/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/8207/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/8207/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8207/13 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.