Постанова

від 24.10.2013 по справі 910/8207/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 910/8207/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач) , Борденюк Є.М., Вовк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 у справі № 910/8207/13 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Компанія "Приват "Інтертрейдінг" до:товариства з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Медіа - Груп" провизнання правочину недійсним, за участю представників позивача:Нижник О.М., відповідачів:не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року приватне акціонерне товариство "Компанія "Приват Інтертрейдінг" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір про відступлення права вимоги боргу, укладений 22.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Медіа-Груп".

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого судами безпідставно визнано недійсним договір, що відповідає всім встановленим чинним законодавством вимогам.

Переглянувши оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, борг, відступлення права вимоги якого є предметом спірного договору, виник у позивача - закритого акціонерного товариства "Компанія "Приват Інтертрейдінг" - продавця, що отримав суму попередньої оплати, проте, не передав товар за договором №009/04-Р від 26.02.2004, укладеним з корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" (покупець).

Перевіривши обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, господарські суди попередніх інстанцій, з'ясували, що право вимоги вказаного боргу спочатку було предметом договору про відступлення права вимоги боргу від 21.09.2011, укладеного між Корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь" (правонаступник корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", Цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" (перший відповідач, Цесіонарій), який було визнано недійсним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 у справі № 14/5005/7112/2012, що набрало законної сили після його перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Встановивши факт визнання в судовому порядку цього правочину недійсним, господарські суди обох інстанцій дійшли висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кволиті Сервіс" не набуло права на вимогу від позивача вказаного боргу, тому не мало повноважень на укладення оспорюваного у даній справі договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним оспореного позивачем правочину, та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов'язанні в порядку ст. 512 Цивільного кодексу України може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом з цим, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, недійсний правочин про відступлення права вимоги боргу від 21.09.2011 не створив для першого відповідача юридичних наслідків у вигляді набуття статусу нового кредитора позивача, що свідчить про відсутність у нього передбаченого ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення з другим відповідачем оспореного договору.

За таких обставин, а також з огляду на те, що ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено право заінтересованої особи, яка не є стороною правочину, заперечувати його дійсність на підставах, встановлених законом, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав його невідповідності приписам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів про можливість заміни кредитора без згоди боржника, то вони не стосуються предмету та підстав позову у даній справі, обґрунтованого та задоволеного судами у зв'язку із встановленням факту відсутності у скаржника як права вимагати від боржника виконання його обов'язку на свою користь, так і повноважень з передачі такого права іншим особам.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання на відсутність у позивача, який не є стороною правочину, права на його оспорення, оскільки відповідне право заінтересованих осіб передбачено ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, і той факт, що предметом правочину є право вимоги боргу від позивача достеменно свідчить про доведеність ним права на звернення до суду із відповідними вимогами.

У зв'язку з тим, що доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень, прийнятих за наслідком вирішення спору у даній справі.

керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 у справі № 910/8207/13 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Борденюк Є.М.

Вовк І.В.