Постанова

від 15.08.2013 по справі 916/393/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р.Справа № 916/393/13-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

(склад судової колегії змінено згідно розпорядження заступника голови суду №618 від 14.08.2013р.)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від позивача - Фанта Т.О., за довіреністю;

від відповідача - Новічкова О.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Сухимімпром"

на рішення господарського суду Одеської області від 22 квітня 2013 року

по справі № 916/393/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Сухимімпром"

до Приватного підприємства „Арт-Марін"

про стягнення 334 521,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Сумихімпром" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Арт-Марін" 334 521,80 грн., посилаючись на те, що в період з 17.11.2010 року по 28.12.2012 року відповідач не був платником ПДВ, однак при цьому виставляв рахунки позивачу з податком на додану вартість, що, на думку позивача, призвело до незаконного заволодіння сумою у розмірі 333 894,13 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 627,66 грн. за фактично ненадані послуги.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 квітня 2013 року по справі №916/393/13-г позов Публічного акціонерного товариства „Сумихімпром" до Приватного підприємства „Арт-Марін" про стягнення 334 521,80 грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства „Арт-Марін" на користь Публічного акціонерного товариства „Сумихімпром" суму заборгованості в розмірі 627 грн. 66 коп. за фактично ненадані послуги, витрати по сплаті судового збору в сумі 12 грн. 55 коп. судового збору. В задоволенні решти частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Сумихімпром" до Приватного підприємства „Арт-Марін" відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що сума перерахованого ПДВ на рахунки відповідача від позивача не залишилась його власністю, а була перерахована іншим особам, що були залучені за дорученням саме позивача для виконання транспортного експедирування вантажів позивача.

Більш того, суд зауважив, що оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем на незаконних підставах, оскільки остаточним набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України, до якого надходять сплачені суми податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що той факт, що відповідач розпорядився спірною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін і не припиняє їх, а тому ст. 1212 ЦК України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 627,66 грн. заборгованості за фактично ненадані послуги, то суд першої інстанції вважає їх обґрунтованими.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Сухимімпром" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22 квітня 2013 року та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин справи при винесенні рішення.

Зокрема, апелянт зазначав, що ПАТ „Сумихімпром" не включав до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені позивачем по операціям з ПП „Арт-Марін", що вбачається з декларації з ПДВ за грудень 2010 року, з акту ДПІ в м.Суми від 29.03.2011р..

Окрім того, скаржник зауважував, що дохід експедитора є різниця між платою, отриманою від замовника послуг та витратам, що сплачуються на користь інших осіб. Згідно додатків до договору ставка за надання експедитором транспортно-експедиційних послуг є комплексною та в неї включено крім винагороди експедитора, роботи та послуги, що виконуються портом, залізницею, стивідорними компаніями на користь замовника.

Таким чином, скаржник вважає, що при виставленні ПАТ „СУМИХІМПРОМ" рахунків на оплату наданих послуг, відповідач включав і свій доход, на який також нараховував ПДВ.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, та вислухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 08 лютого 2010 року між ВАТ „Сумихімпром" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство „Сумихімпром") (замовник) та ПП „Арт-Марін" (експедитор) було укладено договір - доручення на транспортно-експедиторське обслуговування імпортного вантажу №23-80210, згідно п.1.1 якого предметом є виконання експедитором доручень замовника по транспортно-експедиторському обслуговуванню імпортного вантажу сирійського фосфориту замовника при його перевалці в ДП „Миколаївський морський торговельний порт" та доставці залізничним транспортом до станції Баси, Південної залізничної дороги.

Відповідно до пункту 7.3 Договору передбачено, що всі ставки в договорі та відповідних додатках до нього вказані без урахування ПДВ. ПДВ сплачується відповідно до діючого законодавства України.

Згідно пункту 7.4 договору експедитор в строк не пізніше 3-х робочих банківських днів з моменту отримання від замовника номінації судна, виставляє рахунок на передоплату 100% вартості перевалки та транспортування залізничною дорогою, виходячи із ставок, вказаних у відповідних додатках до договору. Замовник у строк не пізніше 5-ти робочих банківських днів з моменту отримання рахунку експедитора, але не пізніше 3-х робочих банківських днів до моменту підходу судна в порт здійснює оплату виставленого рахунку. Остаточний рахунок виставляється експедитором впродовж 5-ти робочих днів з моменту відправки останнього вагону. В свою чергу замовник в строк не пізніше 5-ти робочих банківських днів з моменту отримання рахунку експедитора сплачує його.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору відповідач виконав роботи та виставив позивачу наступні рахунки фактури: № СФ-0000010 від 11.02.2010 р., № СФ-00000010/1 від 15.03.2010 р., № СФ-0000010/1, № СФ-0000081 від 30.08.2010 р., № СФ-0000081/1 від 03.09.2010 р., № 0000084 від 03.09.2010 р., № СФ-0000088 від 16.09.2010 р., № СФ-0000093 від 23.09.2010 р., № 0000097 від 29.09.2010 р., № СФ-0000099 від 30.09.2010 р., № СФ-0000101 від 04.10.2010 р., № СФ-0000106 від 04.10.2010 р., № СФ-0000100 від 04.10.2010 р., № СФ-0000104 від 14.10.2010 р., № СФ-0000105 від 14.10.2010 р., № СФ-0000110 від 25.10.2010 р., № СФ-00000112 від 29.10.2010 р., № СФ-0000114 від 02.11.2010 р., № СФ-0000124 від 02.11.2010 р., № СФ-0000117 від 16.11.2010 р., № СФ-0000121 від 22.11.2010 р., № СФ-0000122 від 22.11.2010 р., № СФ-0000132 від 29.11.2010 р., № СФ-0000134 від 07.12.2010 р., № СФ-0000136 від 07.12.2010 р., № СФ-0000137 від 30.12.2010 р., № СФ-0000138 від 30.12.2010 р., № СФ-0000003 від 27.01.2011 р. та № СФ-0000003/2 від 21.02.2011 р. (т.1 а.с.21-47)

Так, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, вищевказані рахунки були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (т.1 а.с.67-123).

Як вбачається з пояснень апелянта, після оплати наданих послуг йому стало відомо з офіційного сайту Державної податкової служби України, що в період з 17.11.2010 р. свідоцтво ПДВ ПП „Арт-Марін" анульовано, а нове свідоцтво ПДВ видане 28.12.2010 р.

Таким чином, апелянт вважає, що переплатив відповідачу 334 521,79 грн., сплачених в якості податку на додану вартість за період з 17.11.2010 року по 28.12.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-IV (зі змінами) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума перерахованого ПДВ на рахунки відповідача від позивача не залишилась його власністю, а була перерахована іншим особам, що були залучені за дорученням саме позивача для виконання транспортного експедирування вантажів позивача, а отже не підлягає стягненню з відповідача.

Більш того, суд вірно зазначив, що оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем на незаконних підставах, оскільки остаточним набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України, до якого надходять сплачені суми податку на додану вартість.

Тобто, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач розпорядився спірною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін і не припиняє їх, а тому ст. 1212 ЦК України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

З урахуванням аналізу матеріалів справи та надання їм правової оцінки, апеляційний суд зазначає, що позовні вимоги позивача не містять обгрунтоване відокремлення сум, які відповідачем були перераховані іншим особам та ПДВ; сум, які перераховані до Державного бюджету України, та сум винагороди відповідача та ПДВ, що свідчить про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на достовірних та допустимих доказах в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, а являються лише припущенням позивача.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем неодноразово було порушено п. 7.4 договору щодо своєчасної оплати послуг позивача.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду про виникнення у відповідача зобов'язання з повернення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів позивача в розмірі 627,66 грн., що були останнім перераховані відповідачу як оплату за вищевказаним договором від 08.02.2010 р. № 23-80210, яке відбулось внаслідок їх перерахування на користь відповідачу, який не надав цих послуг.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не доведено правомірність та обґрунтованість стягнення з Приватного підприємства „Арт-Марін" 333 894,13 грн. безпідставно набутих коштів в якості податку на додану вартість за договором №23-80210 від 08 лютого 2010 року, висновки суду першої інстанції є вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Сухимімпром" - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Сухимімпром" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 22 квітня 2013 року по справі № 916/393/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 19.08.2013 р.

Головуючий суддя А .І. Ярош

Судді : В.А. Лисенко

О.О.Журавльов