Постанова

від 12.11.2013 по справі 916/393/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 916/393/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаЛебедюка Ю.А., представник за дов. від 08.10.2013р. відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постановувід 15.08.2013 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/393/13-г господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром" доПриватного підприємства "Арт-Марін" простягнення 334 521,80 грн. ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Арт-Марін" про стягнення коштів в сумі 333 894,13 грн. сплачених, як податок на додану вартість та 627,66 грн. заборгованості за фактично ненадані послуги.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.04.2013 року (суддя Петрова В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2013 року (головуючий суддя Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Лисенко В.А.), позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 627,66 грн. за фактично ненадані послуги та витрати по сплаті судового збору в сумі 12,55 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що сума ПДВ нарахована на вартість послуг, наданих позивачу не залишилась у власності відповідача, а була перерахована іншим особам, що були залучені за дорученням саме позивача для виконання транспортного експедирування вантажів позивача, та не підлягає стягненню з відповідача.

Також, оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем на незаконних підставах, оскільки остаточним набувачем ПДВ є Державний бюджет України, до якого надходять сплачені суми податку на додану вартість.

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою № 15-14265 від 27.08.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, зокрема статті 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", замовник за договором) та Приватним підприємством "Арт-Марін" (експедитор за договором) було укладено договір - доручення на транспортно-експедиторське обслуговування імпортного вантажу № 23-80210 (т.1, а.с. 16-19).

Згідно пункту 1.1 предметом договору є виконання експедитором доручень замовника по транспортно-експедиторському обслуговуванню імпортного вантажу сирійського фосфориту під час його перевалки в Державному підприємстві "Миколаївський морський торговельний порт" та доставці залізничним транспортом до станції Баси, Південної залізничної дороги.

Відповідно до пункту 7.3 договору передбачено, що всі ставки в договорі та відповідних додатках до нього вказані без урахування ПДВ. ПДВ сплачується відповідно до діючого законодавства України.

Приписами пункту 7.4 договору встановлено, що експедитор в строк не пізніше 3-х робочих банківських днів з моменту отримання від замовника номінації судна, виставляє рахунок на передоплату 100% вартості перевалки та транспортування залізничною дорогою, виходячи із ставок, вказаних у відповідних додатках до договору. Замовник у строк не пізніше 5-ти робочих банківських днів з моменту отримання рахунку експедитора, але не пізніше 3-х робочих банківських днів до моменту підходу судна в порт здійснює оплату виставленого рахунку. Остаточний рахунок виставляється експедитором впродовж 5-ти робочих днів з моменту відправки останнього вагону. В свою чергу замовник в строк не пізніше 5-ти робочих банківських днів з моменту отримання рахунку експедитора сплачує його.

На виконання вищевказаного договору, відповідач виконав роботи та виставив позивачу рахунки фактури: № СФ-0000010 від 11.02.2010 року, № СФ-00000010/1 від 15.03.2010 року, № СФ-0000010/1, № СФ-0000081 від 30.08.2010 року, № СФ-0000081/1 від 03.09.2010 року, № 0000084 від 03.09.2010 року, № СФ-0000088 від 16.09.2010 року, № СФ-0000093 від 23.09.2010 року, № 0000097 від 29.09.2010 року, № СФ-0000099 від 30.09.2010 року, № СФ-0000101 від 04.10.2010 року, № СФ-0000106 від 04.10.2010 року, № СФ-0000100 від 04.10.2010 року, № СФ-0000104 від 14.10.2010 року, № СФ-0000105 від 14.10.2010 року, № СФ-0000110 від 25.10.2010 року, № СФ-00000112 від 29.10.2010 року, № СФ-0000114 від 02.11.2010 року, № СФ-0000124 від 02.11.2010 року, № СФ-0000117 від 16.11.2010 року, № СФ-0000121 від 22.11.2010 року, № СФ-0000122 від 22.11.2010 року, № СФ-0000132 від 29.11.2010 року, № СФ-0000134 від 07.12.2010 року, № СФ-0000136 від 07.12.2010 року, № СФ-0000137 від 30.12.2010 року, № СФ-0000138 від 30.12.2010 року, № СФ-0000003 від 27.01.2011 року та № СФ-0000003/2 від 21.02.2011 року (т.1, а.с.21-47)

З посиланням на відповідні платіжні доручення, наявні в матеріалах справи, судами встановлено, та не заперечується сторонами, що вищевказані рахунки були оплачені позивачем в повному обсязі (т.1, а.с.67-123).

Однак, після оплати наданих послуг позивачу стало відомо з офіційного сайту Державної податкової служби України, що в період з 17.11.2010 року свідоцтво ПДВ Приватного підприємства "Арт-Марін" анульовано, а нове свідоцтво ПДВ видане 28.12.2010 року.

Скаржник вважає, що переплатив відповідачу 334 521,79 грн., в якості податку на додану вартість за період з 17.11.2010 року по 28.12.2010 року, що і стало підставою позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Тобто, предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні грошові кошти в розмірі 333 894,13 грн. є сумою ПДВ, утриманою з позивача та перерахованою до Державного бюджету України, а також іншим особам, залученим саме за дорученням позивача до виконання транспортного експедирування його вантажів у складі вартості їх послуг.

Таким чином, оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок позивача.

Також апеляційним судом зазначено що позовні вимоги не містять обґрунтованого відокремлення сум, які відповідачем були перераховані іншим особам та сум ПДВ, які перераховані до Державного бюджету України, а також сум винагороди відповідача та ПДВ, що свідчить про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на достовірних та допустимих доказах в розумінні статтей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, а є лише припущенням позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення місцевим та апеляційним судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеського області від 22.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року у справі № 916/393/13-г господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач