Постанова

від 15.08.2013 по справі 916/520/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р.Справа № 916/520/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням заступника голови суду №618 від 14.08.2013р.)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників сторін:

від відповідача - Вахтіна Г.М., за довіреністю;

Представник ВП "Хімтяжмонтаж" у формі ТОВ в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Санринг"

на рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 р.

по справі № 916/520/13-г

за позовом Виробничого підприємства „ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Санринг"

про стягнення 31 127,74 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Виробниче підприємство „ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Санринг" 31 127,74 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №16/10 від 02.04.2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 р. по справі № 916/520/13-г (суддя Никифорчук М.І.) позов Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" на користь Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю суму боргу в розмірі 23000 грн., пені у сумі 1734 грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 1367 грн. 13 коп. В іншій частині вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог, доведеність обставин, на які посилається позивач, належними та допустимими доказами; разом з тим, судом частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки у наданому позивачем розрахунку сума пені нарахована за період з 01.09.2010 р. по 01.01.2013 р., тобто за 848 днів, замість шести місяців, що суперечить ч.6 ст.232 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Санринг" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що належної передачі навантажувача ТО-30 у власність не було, оскільки на підставі договору купівлі-продажу та неналежно оформленого акту відповідач не має можливості отримати у власність та зареєструвати відповідний навантажувач, а отже не набув права власності на товар.

Також скаржник вважає, що сума заборгованості перед позивачем складає лише 5118,01 грн. з урахуванням взаємозаліку, які були б сплачені у разі відсутності проблем з належним оформленням документів.

Позивач ВП „Хімтяжмонтаж" у формі ТОВ заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначав, що документи, підтверджуючі право власності н товар, передаються покупцеві після повної оплати товару за договором, а оскільки відповідач довгий час не розраховувався за переданий товар і допустив виникнення заборгованості, то документи для переоформлення навантажувача не могли бути передані відповідачу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2010 року між сторонами по справі був укладений договір купівлі - продажу № 16/10.

Згідно п.п.1.1, 2.1 даного договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) навантажувач ТО - 30, вартістю 55 000 грн., а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 договору, товар повинен бути переданий покупцю на протязі 3-х днів з моменту зарахування першої проплати згідно п.2.6 договору, передача товару здійснюється відповідними спеціалістами сторін згідно акту приймання-передачі.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що оплата здійснюється на протязі 4 місяців в наступному порядку: кожний місяць 15 числа покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця 13 750 грн.

Згідно умов договору, позивачем був виставлений рахунок №132 від 11.05.2010 року (а.с.11), 11.05.2010 року відповідачем було перераховано 7000,00 гривень на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується банківською випискою від 12.05.2010 року (а.с.14). На підставі цього, навантажувач був переданий Покупцю та підписаний акт приймання - передачі № 22 від 11.05.2010 року та накладна № 9 від 11.05.2010 року.

В подальшому, відповідач здійснив оплату за поставлений товар на суму 32000 грн. згідно банківських виписок та картки та виписок з рахунку, наявних в матеріалах справи (а.с. 10,14-18).

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 23000 грн., оскільки матеріалами справи підтверджений факт надання позивачем відповідачу навантажувача ТО-30, а саме накладною №9 від 11.05.2010 року та актом приймання - передачі № 22 від 11.05.2010 року. При цьому, відповідачем проведено оплату за товар частково - лише 32 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта стосовно того, що залишок боргу складає 5118,01 грн. з урахуванням проведення взаємозаліку між сторонами згідно актів звірки станом на 31.12.2012 року та 31.07.2013 року відхиляється судовою колегією, оскільки, по-перше, дані акти не підписані ВП „Хімтяжмонтаж" у формі ТОВ, а по-друге, - неможливо встановити чи стосуються зазначені оплати спірного договору (наприклад, оплата за пісок, оплата за автоперевезення). Отже, акти звірки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України.

Посилання відповідача на неналежне оформлення акту приймання-передачі навантажувача не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки акт підписаний представниками сторін без зауважень, скріплений печатками підприємств та не оспорювався в судовому порядку, а отже є чинним на момент розгляду справи, є належним доказом по справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість зареєструвати транспортний засіб у встановленому порядку у зв'язку з відсутністю необхідних документів, то судова колегія не приймає їх до уваги, та зазначає наступне.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, відповідно до умов, укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та приписів ст.662 ЦК України, відсутність документів, що стосуються товару, ніяким чином не впливають на обов'язок відповідача оплатити товар в повному обсязі згідно п. 2.6 договору купівлі - продажу.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду з вимогою про спонукання позивача передати відповідні документи на транспортний засіб для проведення його реєстраціїу відповідності до ст.662 ЦК України.

Перевіривши розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими та безпідставними, відтак, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Санринг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 р. по справі №916/520/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 19.08.2013 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко