Постанова

від 09.10.2013 по справі 916/520/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 916/520/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ", м. Одеса на постанову та рішеннявід 15.08.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. господарського суду Одеської області у справі№ 916/520/13-г господарського суду Одеської області за позовом виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ", м. Одеса простягнення 31 127 грн. 74 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2013 року (суддя - Никифорчук М.І.), що прийняте у справі № 916/520/13-г, позовні вимоги виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ" (далі - Відповідач, Фірма) про стягнення 31 127 грн. 74 коп. задоволені частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму боргу в розмірі 23 000 грн. 00 коп., 1 734 грн. 43 коп. - пені та 1 367 грн. 13 коп. - судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено в задоволенні.

Не погодившись із цим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року (головуючий суддя - Ярош А.І., судді: Журавльов О.О., Лисенко В.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 року, так і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 655, 656, 658, 662, 673, 675 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд встановив, що заборгованість Фірми за отриманий нею від Товариства товар (навантажувач) за укладеним між ними договором купівлі-продажу на суму 23 тис. грн. підтверджується доказами у справі. Часткове задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача суми пені за прострочку виконання вказаних зобов'язань місцевий суд обґрунтував обмеженим (в 6 місяців) періодом прострочки, за який законодавцем дозволено нарахування суми пені. Підтримуючи ці висновки, апеляційний суд додав, що доводи Фірми щодо взаємозаліку між сторонами не підтверджені доказами у справі, а акт приймання-передачі товару підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками. Відсутність же документів на переданий товар ніяким чином не впливає на обов'язок покупця оплатити отриманий товар.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник вказує на те, що суди не встановили факт належності проданого товару продавцю на праві власності, хоча скаржник про це зауважував та заявляв клопотання, але апеляційний суд, не дочекавшись з цього приводу відповіді, прийняв оскаржуване рішення. Документи ж на товар (технічний паспорт тощо) за нормами цивільного законодавства мали бути передані разом із товаром, а Позивач ухилявся від відповідей щодо документації та щодо проведення взаємозвірки, тому остання була здійснена Відповідачем в односторонньому порядку.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених судами на підставі доказів у справі обставин справи, а також без врахування відповідних норм матеріального та процесуального права.

Так, нормами ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійсно передбачений обов'язок продавця одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до норм ч. 2 ст. 664 цього ж кодексу, щодо моменту виконання договору купівлі-продажу, сторони у цьому договорі можуть встановити інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, сторони в п.п. 2.3, 2.4 укладеного між ними договору купівлі-продажу № 16/10 від 29.04.2010 року, за яким стягується заборгованість у даній справі, обумовили, що передача товару здійснюється відповідними спеціалістами сторін згідно акту приймання-передачі . Товар же вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі. Отже сторони домовились, що момент виконання вказаного договору купівлі-продажу з передачі товару настає, коли уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі товару.

Оскільки суди встановили, з посиланням на встановлені обставини у справі та наявні докази, що акт приймання -передачі № 22 від 11.05.2010 року (а.с. 12) був підписаний без будь-яких зауважень як з боку продавця (Позивача), так і з боку покупця (Відповідача) уповноваженими на те особами, чиї підписи скріплені печатками сторін, є неналежними доводи скаржника про непідтвердженість факту передачі йому товару за загаданим договором, а також є неналежними доводи стосовно передачі цього товару без необхідної (супроводжувальної) технічної документації на товар (навантажувач).

Щодо посилання скаржника на доданий до скарги лист Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 16.08.2013 року № 05-14/08/4484, касаційний суд зазначає, що посилання на вказаний лист, як на доказ на підтвердження доводів скаржника суперечить як нормам ст. 111 7 ГПК України, так і нормам ст.ст. 4 7 33, 34, 43, 101 ГПК України, оскільки цей лист був наданий лише на стадії касаційного оскарження, а тому (у тому числі враховуючи дату цього листа - 16.08.2013 року) не міг був прийнятий до уваги судами попередніх інстанцій та такому листу суди в силу згаданих обставин не могли надати жодної правової оцінки.

Крім цього, вказуючи, що Фірма зверталась до Товариства із вимогами врегулювати питання щодо технічної документації на переданий скаржнику навантажувач, заявник касаційної скарги не посилається на жодний доказ у справі (листи, вимоги тощо), що є порушенням норм ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Також, касаційний суд звертає увагу на те, що ще в липні 2011 року сторони провели звірку взаємних розрахунків за вказаним договором купівлі-продажу (акт 14.07.2011 року, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Позивача та Відповідача - а.с. 62) та за цим актом за Відповідачем обраховувалась заборгованість.

Що ж до аргументів про здійснення взаємозаліку заборгованостей між сторонами у справі, колегія суддів звертає увагу, що відповідні вимоги були заявлені Відповідачем лише в серпні 2013 року на стадії апеляційного оскарження (після прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення), не надавши в при цьому, в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, жодних доказів (первинна документація, договори тощо) на підтвердження підстав виникнення у Фірми взаємних вимог до Товариства. При цьому, суд враховує, що до звернення Товариства із позовом та порушення провадження у даній справі у Відповідача не виникало жодних претензій та не пред'являлось жодних вимог до Товариства.

У зв'язку із викладеним касаційний суд погоджується із вірними, обґрунтованими та такими, що відповідають і нормам законодавства, і обставинам справи, висновками судів в оскаржуваних рішеннях щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення суми заборгованості у задоволеній частині позову. При цьому, колегія суддів погоджується із правомірним застосуванням судами норм ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеженого (в шість місяців) періоду, за який здійснюється нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Поряд з викладеним суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при зверненні із касаційною скаргою у даній справі заявником судовий збір був сплачений у більшому розмірі, у зв'язку з чим сума в розмірі 287 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню заявнику.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 4, 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 101, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "САНРИНГ" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 р. у справі № 916/520/13-г залишити без змін.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" (код ЄДРПОУ 35357763, м. Одеса, вул. Промислова, 21) з Державного бюджету України 287 грн. (двісті вісімдесят сім гривень) 00 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 09.10.2013 року.