Постанова

від 09.08.2013 по справі 826/11879/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2013 року 11:08 № 826/11879/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Гунди О.Т., Супруна С.М.,

від відповідача: Сперкача С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегар-Т» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002652208, № 0002672208, № 0002582208, № 0002662208 від 07 березня 2013 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дегар-Т» (далі - позивач, ТОВ «Дегар-Т») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС), в якому після уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002652208, № 0002672208, № 0002582208, № 0002662208 від 07 березня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно дійшов висновку про безтоварність господарських операцій, проведених між ТОВ «Дегар-Т» та його контрагентами - ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» на підставі укладених договорів поставки.

Позивач зазначав, що укладені ним правочини з контрагентами ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаних контрагентів, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемними цих правочинів не ухвалювалося, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди недійсними.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами податкових зобов'язань.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що господарські операції між ТОВ «Дегар-Т» та його контрагентами - ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» фактично не здійснювалися, чим порушено норми податкового законодавства щодо безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких операцій, в результаті чого позивачеві було донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дегар-Т» (код ЄДРПОУ 35851844) зареєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 21.04.2008 року, що підтверджується витягом № 16963179 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.08.2013 року (том ІІ, а.с. 71).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.02.2013 року по 18.02.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дегар-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» за період з 01.10.2010 по 31.01.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 19.02.2013 року № 160/22-8/35851844 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 44-78.

07 березня 2013 року, на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення :

- № 0002652208 , яким позивачу за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року - на 8 594,00 грн., за квітень 2011 року - на 2 583,00 грн., за травень 2011 року - на 6 415,00 грн., а разом - на 15 357,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (том І, а.с. 97);

- № 0002672208 , яким позивачу за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 621,00 грн., в тому числі за основним платежем - 123 061,00 грн. та 32 560,00 грн. за штрафними санкціями (том І, а.с. 98);

- № 0002582208 , яким позивачу за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14, підпункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 191 254,00 грн., в тому числі за основним платежем - 181 385,00 грн. та 9 869,00 грн. за штрафними санкціями (том І, а.с. 99);

- № 0002662208 , яким позивачу за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2009 року - на 8 600,00 грн., за листопад 2010 року - на 2 583,00 грн., за травень 2011 року - на 7 333,00 грн., за листопад 2011 року - на 2 000,00 грн., за лютий 2012 року - на 5 888,00 грн., а разом - на 26 404,00 грн. (том І, а.с. 100).

На Акт перевірки позивачем подавалися заперечення, за наслідками розгляду яких ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС листом вих. № 9818/10/22.2-10 від 04.03.2013 повідомило про залишення висновків Акту перевірки без змін (том І, а.с. 79-96).

За результатами оскарження наведених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 20.05.2013 р. № 220/10/12-1-03 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС - без змін. (том І, а.с. 201-208).

Не дочекавшись результатів розгляду повторної скарги (вх. № 5344/6 від 29.05.2013), поданої до Міністерства доходів і зборів України (том І, а.с. 209-223), ТОВ «Дегар-Т» звернулося до суду з даним позовом.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Дегар-Т» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Остін Трейд» у жовтні-грудні 2011 року, з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» у жовтні, грудні 2010 року, лютому-квітні та червні 2011 року, з ТОВ «Промелектро-75» у серпні-листопаді 2011 року та у січні 2012 року.

Водночас, в ході перевірки було використано інформацію, викладену в постанові старшого слідчого ОВС Головного слідчого управління ДПС України від 10.04.2013 про порушення кримінальної справи № 69-0149 відносно групи фізичних осіб за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно вказаної постанови, проведеними оперативно-технічними заходами підтверджено незаконну діяльність ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», щодо здійснення безтоварних операцій з подальшим документальним оформленням продажу товарів (робіт, послуг).

Крім того, перевіркою було встановлено, що у виписаних ТОВ «Остін Трейд» видаткових накладних не зазначено місце їх складання, а відповідно до отриманих відділом ЕБ і ПК ОМВС Росії по м. Армазасу пояснень ОСОБА_5, останній не є директором та засновником ТОВ «Остін Трейд», майна та грошових коштів в статутний фонд зазначеного підприємства не вносив, довіреностей на здійснення реєстрації підприємства не видавав, рахунків в банках не відкривав.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТПК Техномашпостач» перевіркою також встановлено, що видаткові та податкові накладні, видані зазначеним підприємством скріплені підписом неналежної особи - ОСОБА_6, який згідно баз даних ДПС ніколи не був директором підприємства.. Також у виписаних ТОВ «ТПК Техномашпостач» видаткових накладних не вказано місце їх складання (місце поставки товару).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Промелектро-75» перевіркою встановлено, що видаткові та податкові накладні, видані зазначеним підприємством скріплені підписом особи, яка на час складання зазначених документів перебувала за кордоном. Також місцезнаходження зазначеного підприємства не встановлено.

На підставі наведених доводів органом державної податкової служби зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Дегар-Т» з ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» носять характер нікчемних правочинів, оскільки, на переконання податкового органу, господарські операції ТОВ «Дегар-Т» із зазначеними контрагентами носили безтоварний характер та не спричиняли реального настання юридичних наслідків, а також були спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновків про порушення позивачем:

1) підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 123 061,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 2 100,00 грн., за серпень 2011 року - 2 036,00 грн., за вересень 2011 року - 4 935,00 грн., за жовтень 2011 року - 37 033,00 грн., за листопад 2011 року - 44 029,00 грн., за грудень 2011 року - 24 855,00 грн., за січень 2012 року - 15 250,00 грн. та завищено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за лютий 2011 року на суму 7 177,00 грн.;

- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2010 року на суму 8 600,00 грн., за березень 2011 року - 2 583,00 грн., за березень 2011 року - 7 333,00 грн., за червень 2011 року - 2 000,00 грн., за вересень 2011 року - 5 888,00 грн.;

- завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за грудень 2010 року у розмірі 8 594,00 грн., за квітень 2011 року - 2 583,00 грн., за травень 2011 року - 6 415,00 грн.;

- занижено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, за червень 2011 року у розмірі 1 547,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 688,00 грн.

2) пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14, підпункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Дегар-Т» занижено податок на прибуток всього на загальну суму 181 385,00 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 13 375,00 грн., за І квартал 2011 року - 12 658,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 28 585,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - 129 255,00 грн., за І квартал 2012 року - 26 097,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Дегар-Т» були проведені наступні господарські операції з контрагентами, за наслідками яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесено сплачені за придбання товарів кошти до складу валових витрат підприємства:

І) Між ТОВ «Дегар-Т» (Покупець) та ТОВ «Остін Трейд» (Продавець) було укладено договір поставки № 031011 від 03 жовтня 2011 року, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити товар (том І, а.с. 130-138).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Остін Трейд» було поставлено позивачу товар - порошок Ni-122, порошок АІ203, порошок оскид цироконія 103, лента алмазна полірувальна та інш., на загальну суму 546 467,46 грн., в тому числі ПДВ - 91 077,91 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0510/11 від 05.10.2011 р. на суму 38 626,98 грн., в тому числі 6 437,83 грн. ПДВ; № 1710/11 від 17.10.2011 р. на суму 20 811,44 грн., в тому числі 3 468,57 грн. ПДВ; № 2810/11 від 28.10.2011 р. на суму 62 434,32 грн., в тому числі 10 405,72 грн. ПДВ; № 0211/11 від 02.11.2011 р. на суму 204 945,72 грн., в тому числі 34 657,62 грн. ПДВ; № 011205 від 01.12.2011 р. на суму 67 521,00 грн., в тому числі 11 253,50 грн. ПДВ; № РН-0000105 від 16.01.2012 р. на суму 149 128,00 грн., в тому числі 24 854,67 грн. ПДВ (том І, а.с. 139-144).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Остін Трейд» було виписано на користь ТОВ «Дегар-Т» податкові накладні: № 17 від 04.10.2011 на суму 38 626,98 грн., в тому числі 6 437,83 грн. ПДВ; № 52 від 13.10.2011 р. на суму 20 811,44 грн., в тому числі 3 468,57 грн. ПДВ; № 66 від 18.10.2011 р. на суму 19 000,00 грн., в тому числі 3 166,67 грн. ПДВ; № 83 від 24.10.2011 р. на суму 18 500,00 грн., в тому числі 3 083,33 грн. ПДВ; № 114 від 28.10.2011 р. на суму 62 434,32 грн., в тому числі 10 405,72 грн. ПДВ; № 4 від 01.11.2011 р. на суму 47 328,00 грн., в тому числі 7 888,00 грн. ПДВ; № 26 від 02.11.2011 р. на суму 207 945,72 грн., в тому числі 34 657,62 грн. ПДВ; № 43 від 12.12.2011 р. на суму 57 307,00 грн., в тому числі 9 551,16 грн. ПДВ; № 58 від 15.12.2011 р. на суму 24 300,00 грн., в тому числі 4 050,00 грн. ПДВ; № 82 від 22.12.2011 р. на суму 67 521,00 грн., в тому числі 11 253,50 грн. ПДВ (том І, а.с. 145-154).

Розрахунки між ТОВ «Остін Трейд» та ТОВ «Дегар-Т» проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 546 467,46 грн., в т.ч. ПДВ - 91 077,91 грн., що підтверджуються банківськими виписками (том ІІ, а.с. 126-133).

Проведені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку по рахунку « 631» (том ІІ а. с. 125), згідно картки даного рахунку дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках між ТОВ «Дегар-Т» та ТОВ «Остін Трейд» відсутня.

ІІ) Між ТОВ «Дегар-Т» (Покупець) та ТОВ «ТПК Техномашпостач» (Постачальник) було укладено договори поставки № 010211 від 01 лютого 2011 року та № 090311 від 09 березня 2011 року, за якими Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити продукцію (том І, а.с. 103-111, 177-186).

На виконання зазначеного договору ТОВ «ТПК Техномашпостач» було поставлено позивачу товар - камеру холодильника КХН-11, блок теплообмінний, блок БРУ-ИВЕ 047, блок управління комплексу дистанційний, пульт газовий та інш., на загальну суму 180 960,12 грн., в тому числі ПДВ - 30 160,02 грн., що підтверджується видатковими накладними № 081201 від 12.01.2011 р. на суму 36 000,00 грн., в тому числі 6 000,00 грн. ПДВ; № 281205 від 12.01.2011 р. на суму 15 600,00 грн., в тому числі 2 600,00 грн. ПДВ; № 291026 від 12.01.2011 р. на суму 12 600,00 грн., в тому числі 2 100,00 грн. ПДВ; № 010204 від 01.02.2011 р. на суму 27 500,00 грн., в тому числі 4 583,33 грн. ПДВ; № 010205 від 01.02.2011 р. на суму 17 760,00 грн., в тому числі 2 960,00 грн. ПДВ; № 110311 від 11.03.2011 р. на суму 15 500,00 грн., в тому числі 2 583,33 грн. ПДВ; № 080401 від 08.04.2011 р. на суму 22 000,04 грн.. в тому числі 3 666,67 грн. ПДВ; № 270427 від 27.04.2011 р. на суму 22 000,04 грн., в тому числі 3 666,67 грн. ПДВ; № 020601 від 02.06.2011 р. на суму 12 000,02 грн., в тому числі 2 000,00 грн. ПДВ (том І, а.с. 112-120).

За наслідками поставки товарів ТОВ «ТПК Техномашпостач» були виписані на користь ТОВ «Дегар-Т» податкові накладні: № 323 від 26.04.2011 на суму 22 000,04 грн.. в тому числі 3 666,67 грн. ПДВ; № 291026 від 29.10.2010 на суму 12 600,00 грн., в тому числі 2 100,00 грн. ПДВ; № 281205 від 28.12.2010 на суму 15 600,00 грн., в тому числі 2 600,00 грн. ПДВ; № 081201 від 08.12.2010 на суму 36 000,00 грн., в тому числі 6 000,00 грн. ПДВ; № 79 від 09.03.2011 на суму 15 500,00 грн., в тому числі 2 583,33 грн. ПДВ; № 110 від 07.04.2011 на суму 650 22 000,04 грн.. в тому числі 3 666,67 грн. ПДВ; № 7 від 01.06.2011 на суму 12 000,02 грн., в тому числі 2 000,00 грн. ПДВ; № 5 від 01.02.2011 р. на суму 17 760,00 грн., в тому числі 2 960,00 грн. ПДВ; № 4 від 01.02.2011 на суму 27 500,00 грн., в тому числі 4 583,33 грн. ПДВ (том І, а.с. 121-129).

Розрахунки між ТОВ «Остін Трейд» та ТОВ «ТПК Техномашпостач» проведено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 180 960,12 грн., в тому числі ПДВ - 30 160,02 грн., що підтверджуються банківськими виписками (том ІІ, а.с.135-143).

Проведені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку по рахунку « 631» (том ІІ а. с. 134), згідно картки даного рахунку дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках між ТОВ «Дегар-Т» та ТОВ «ТПК Техномашпостач» відсутня.

ІІІ) Між ТОВ «Дегар-Т» (Покупець) та ТОВ «Промелектро-75» (Продавець) було укладено договір поставки № 30811 від 30 серпня 2011 року, за яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, визначеною в договорі (том І, а.с. 155-164).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Промелектро-75» було поставлено позивачу товар - порошок керамічний CRO-179, трубопровід для порошка powder gas, джерело живлення ИП-707, мотор, порошковий дозатор ПД, плазмотрон, на загальну суму 221 036,80 грн., в т.ч. ПДВ - 36 839,46 грн., що підтверджується видатковими накладними № 310812 від 31.08.2011 р. на суму 28 200,00 грн., в тому числі 4 700,00 грн. ПДВ; № 070907 від 07.09.2011 р. на суму 29 232,00 грн., в тому числі 4 872,00 грн. ПДВ; № 220901 від 22.09.2011 р. на суму 35 704,00 грн., в тому числі 5 950,80 грн. ПДВ; № 251011 від 25.10.2011 р. на суму 27 500,00 грн., в тому числі 4 583,33 грн. ПДВ; № 011204 від 01.12.2011 р. на суму 91 500,00 грн., в тому числі 15 250,00 грн. ПДВ; № 111111 від 11.11.2011 р. на суму 8 900,00 грн., в тому числі 1 483,33 грн. ПДВ (том І, а.с. 165-170).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Промелектро-75» були виписані на користь ТОВ «Дегар-Т» податкові накладні: № 180 від 22.12.2011 на суму 91 500,00 грн., в тому числі 15 250,00 грн. ПДВ; № 106 від 11.11.2011 на суму 8 900,00 грн., в тому числі 1 483,33 грн. ПДВ; № 135 від 24.10.2011 на суму 27 500,00 грн., в тому числі 4 583,33 грн. ПДВ; № 129 від 21.09.2011 на суму 35 704,00 грн., в тому числі 5 950,80 грн. ПДВ; № 49 від 06.09.2011 на суму 29 232,00 грн., в тому числі 4 872,00 грн. ПДВ; № 169 від 31.08.2011 на суму 28 200,00 грн., в тому числі 4 700,00 грн. ПДВ (том І, а.с. 171-176).

Розрахунки між ТОВ «Остін Трейд» та ТОВ «Промелектро-75» проведено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 221 036,80 грн., в т.ч. ПДВ - 36 839,46 грн., що підтверджуються банківськими виписками (том ІІ, а.с.145-149).

Проведені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку по рахунку « 631» (том ІІ а. с. 144), згідно картки даного рахунку дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках між ТОВ «Дегар-Т» та ТОВ «Промелектро-75» відсутня.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційних листах від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 та від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з серпня по грудень 2010 року, оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які виникли у січні 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Дегар-Т» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами чинного Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту 5.1, 5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 року), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01 січня 2011 року правила оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено Податковим кодексом України.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також положень Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні місяці 2010, 2011 та 2012 років в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів. Сума витрат по взаємовідносинам з вказаним підприємствами була віднесена позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 - у розмірі 104 133,34 грн., за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 - у розмірі 686 253,грн.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані у жовтні, грудні 2010 року, лютому-квітні, червні, серпні, вересні-грудні 2011 року та у січні 2012 року, постачання товару відбувалося у тих самих податкових періодах, що підтверджується видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «Дегар-Т» на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло у відповідних місяцях 2010, 2011 та 2012 років.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідні норми містяться також у Податковому кодексі України.

Відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» платниками податку на додану вартість судом залучено витяги з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

За оприлюдненою на веб-сайті Міністерства доходів і зборів України інформацією (том ІІ а.с. 151-153), ТОВ «Остін Трейд» має індивідуальний податковий номер - 375829310105 та було зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 100340828, яке було анульоване 10.01.2012 за ініціативою державної податкової служби. Тобто на момент здійснення господарських операцій - жовтень-грудень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Остін-Трейд» мало право видавати податкові накладні на поставлений товар.

ТОВ «ТПК Техномашпостач» також було зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (том ІІ а.с. 154-156). Зазначене підприємство має індивідуальний податковий номер - 368038710287, йому було видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 100263577, дію якого було анульовано 05.12.2011 за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - грудень 2010 року, січень-квітень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «ТПК Техномашпостач» мало право видавати податкові накладні на поставлений товар.

Інший контрагент позивача - ТОВ «Промелектро-75» також був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (том 2 а.с. 157-159). Зазначене підприємство має індивідуальний податковий номер - 360982210259, йому було видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 100342625, дію якого було анульовано 19.01.2012 за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - серпень-грудень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Промелектро-75» мало право видавати податкові накладні на поставлений товар.

Подальше анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, видані ТОВ «Остін-Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач» та ТОВ «Промелектро-75» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.08.2013 року, ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Дегар-Т» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжують перебувати у такому реєстрі станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 73-79).

Як вбачається з наведених витягів, станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» не були ліквідовані, їх діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не були виключені. Відтак, підстави стверджувати про можливу обізнаність позивача стосовно дефектів у правовому статусі своїх контрагентів та наявність обмежень на укладання правочинів та вчинення інших юридично значимих дій відсутні.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з поставки товарів ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.08.2013 № 16963179 до основних видів діяльності ТОВ «Дегар-Т» належать: «Оброблення металів та нанесення покриття на метали» (код КВЕД 25.61), «Виробництво металообробних машин» (код КВЕД 28.41), «Механічне оброблення металевих виробів» (код КВЕД 25.62), «Оптова торгівля машинами й устаткуванням» (код КВЕД 46.69) та інші - том ІІ, а.с. 71.

З наданої представником позивача бухгалтерської довідки від 07 серпня 2013 року та іншої документації вбачається, що поставлені ТОВ «Остін Трейд» товарно-матеріальні цінності, за винятком лазерного модуля, були придбані для подальшого продажу ТОВ «Пратекс», а лазерний модуль був використаний у зв'язку з виробничою потребою модернізації лазерного гравірувального комплексу, що підтверджується наказом від 10.01.2012, актом приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, видатковими накладними та платіжними дорученнями (том ІІ, а.с. 92-104).

Поставлені ТОВ «ТПК «Техномашпостач» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем для виготовлення вакуумної печі, яку вподальшому було відвантажено ДПМО «ЛРЗ «Мотор» для модернізації акустооптичного модулятора добротності та проведення поточного ремонту для підтримання Детонаційного комплексу АДК в робочому стані, що підтверджується наказом від 10.03.2011, актом приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, попередньою калькуляцією вартості виробництва, видатковою накладною та платіжним дорученням (том ІІ, а.с. 105-110).

Придбані у ТОВ «Промелектро-75» товари були перепродані ТОВ «Пратекс», а частина була використана у виготовленні анілоксового валу, який вподальшому був відвантажений Чернігівському учбово-виробничому підприємству «УТОС», що підтверджується наказом від 07.11.2011, актом приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, попередньою калькуляцією вартості виробництва, видатковими накладними та платіжними дорученнями (том ІІ, а.с. 112-124).

Придбаний товар поставлявся на склад, належний ТОВ «Дегар-Т» на праві користування згідно укладеного з Державним госпрозрахунковим підприємством «Алмазінструмент» НАН України договору оренди № 15 від 01 січня 2009 року, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - окремий блок кімнат № 203, 204, розташований за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2 на 2 поверсі корпусу № 4 (том ІІ, а.с.79-88).

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» є реальними та підтверджуються необхідними документами, товари, послуги (роботи), що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З приводу доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Стосовно доводів відповідач про відсутність у видаткових накладних, виданих позивачу ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач» та ТОВ «Промелектро-75», такого реквізиту, як місце їх складання, суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні видаткових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до складу валових та не може бути підставою для нарахування фінансових санкцій.

Надані позивачем видаткові накладні, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин.

На переконання суду, окремі недоліки в заповненні реквізитів видаткових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять такі накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Також слід додати, що у цьому випадку документ (видаткову накладну) складає підприємство-постачальник, а тому зазначення місця його складання є обов'язковим саме для цього підприємства, а не покупця.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 69-0149 відносно групи фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, у свою чергу, не надано судового рішення, прийнятого за результатами проведення досудового слідства по кримінальній справи № 69-0149, не надано доказів того, що посадових осіб перелічених контрагентів позивача було притягнуто до кримінальної за фіктивне підприємництво чи завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Таким чином, докази, зібрані по кримінальній справі, підлягають оцінці судом нарівні з іншими доказами, і преюдиційне значення для суду, що розглядає адміністративну справу, має лише вирок, що набрав законної сили.

Незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано доказів, які переконливо свідчили би про фіктивний характер діяльності ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», у тому числі по взаємовідносинах з позивачем; не надано доказів того, що умислом позивача охоплювався фіктивний характер діяльності вказаних контрагентів і його дії по укладанню та виконанню угод з цими контрагентами були направлені на ухилення від сплати податків; також не надано доказів щодо результатів розслідування кримінальних справ, на постанови про порушення яких посилається відповідач.

Також відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не було надано суду доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколах допиту гр.-на Росії ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Промелектро-75»), гр.-ки Росії ОСОБА_8 (засновника та директора ТОВ «ТПК Техномашпостач») та гр.-на Росії ОСОБА_5 (засновника та директора ТОВ «Остін Трейд», зокрема, щодо підписання реєстраційних, фінансових та інших документів від імені ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» неналежними особами.

Висновки спеціалістів щодо підроблення документів від імені директорів ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» не відносяться до предмету доказування в даній справі, оскільки предметом дослідження спеціалістів були документи (договори про визнання електронних документів, укладені з податковими органами), що не мають відношення до фінансово-господарських відносин цих підприємств з позивачем.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. При цьому відповідно до наявних в матеріалах справи Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованих відносно ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» (т. ІІ а.с. 73-78), поставка описаних вище товарів цілком відповідало видам здійснюваної ними господарської діяльності.

З приводу висновків акту перевірки про використання в ході перевірки даних податкових органів про виявлені неточності в податковому обліку контрагентів при співставленнях податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розбіжності по задекларованим сумам податкового кредиту та податкових зобов'язань між ТОВ «Дегар-75» та ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», суд зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не було доведено під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти недекларування контрагентами позивача податкових зобов'язань, за наслідками здійснених з ними господарських операцій.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В свою чергу, повна сплата позивачем сум податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (том ІІ, а.с. 126, 135, 145).

Згідно з п/п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок формування сум бюджетного відшкодування регулюється статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За правилами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Таким чином, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сплачених ним сум ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, правомірність віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту за операціями з ТОВ «Остіе Трейд» , ТОВ «ТПК «Техномашпостач» та ТОВ «Промелектро 75» в межах господарської діяльності позивача підтверджено документами, які містяться в матеріалах справи: податковими та видатковими накладними, виписками банку по особовому рахунку, тощо, реальна сплата ПДВ у складі вартості товару підтверджується наявною в матеріалах справи банківськими виписками, відтак, суд приходить до висновку про правомірність сформованого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за наслідками операцій із наведеними контрагентами.

Враховуючи усе наведене вище, суд приходить до висновку, що ТОВ «Дегар-Т» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідних місяцях 2010, 2011 та 2012 років та правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства відповідні суми коштів, сплачені у вартості придбаних ним товарів, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14, підпункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України є помилковими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002652208, № 0002672208, № 0002582208, № 0002662208 від 07 березня 2013 року є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Дегар-Т» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжними квитанціями (том І, а.с. 3, 27-29а).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби № 0002652208, № 0002672208, № 0002582208, № 0002662208 від 07 березня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегар-Т» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 16 серпня 2013 року.