Постанова

від 12.06.2018 по справі 826/11879/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/11879/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4022/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року (суддя Патратій О.В) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року (судді: Горяйнов А.М. (головуючий), Мамчур Я.С., Шостак О.О.) у справі № 826/11879/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дегар-Т" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дегар-Т" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.03.2013 № 0002582208, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 191 254,00 грн, з яких 181 385,00 грн за основним платежем та 9 869,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0002672208, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 155 621,00 грн, з яких 123 061,00 грн за основним платежем та 32 560,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0002652208, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 15 357,00 грн та №0002662208, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 26 404,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято необґрунтовано з огляду на безпідставність висновку про безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами в межах договорів поставки ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач та ТОВ Промелектро-75 , оскільки їх реальне фактичне виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ, зменшення сум бюджетного відшкодування та від ємного значення з ПДВ, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2013 № 160/22-8/35851844, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дегар-Т з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Промелектро-75 за період з 01.10.2010 по 31.01.2012, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 123 061,00 грн, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2010 року на суму 8 600,00 грн,

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 181 385,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Промелектро-75 не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на анулювання свідоцтв платників ПДВ, недоліки в оформленні первинних документів, зокрема виписані вказаними контрагентами видаткові та податкові накладні не містять всіх необхідних реквізитів (місце їх складання, місце поставки товару), скріплені підписами неналежних осіб, оскільки особи стверджують, що є не причетними до вказаних підприємств чи перебували за кордоном під час підписання документів. Такі висновки контролюючого органу вмотивовано інформацією, що зазначена в постанові старшого слідчого ОВС Головного слідчого управління ДПС України від 10.04.2013 про порушення кримінальної справи № 69-0149 відносно групи фізичних осіб за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Промелектро-75 , з метою прикриття незаконної діяльності. На підставі вказаного контролюючий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Промелектро-75 носять характер нікчемних правочинів, оскільки господарські операції з зазначеними контрагентами є безтоварними та не спричиняли реального настання юридичних наслідків, а також були спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами також встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Промелектро-75 відбувались у межах укладених договорів поставки товару.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано належно оформлені первинні документи, зокрема договори, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, картки рахунку 631.

Придбаний у контрагентів товар позивачем використано у власній господарській діяльності (придбані товарно - матеріальні цінності використані для виготовлення позивачем відповідних товарів, які в подальшому були реалізовані іншим господарюючим суб'єктам).

Судами також встановлено і наявність правосуб'єктності сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, з огляду на анулювання контрагентам свідоцтв платників ПДВ, наявність постанови від 10.04.2013 про порушення кримінальної справи № 69-0149 відносно групи фізичних осіб за фактом фіктивного підприємництва, недоліків в оформленні первинних документів, відсутності товарно - транспортних накладних та відсутності достатніх трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача.

Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

8. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

9.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

9.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11. Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

12. Закон України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пунктом 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

12.2.Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

16. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

17. Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення. Також судами враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

21. Контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними, а також вироку суду по кримінальній справі № 69-0149 за фактом фіктивного підприємництва, на яку контролюючий орган посилається як на підставу нереальності господарських операцій. Не було також надано суду і доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколах допиту гр. Росії ОСОБА_7 (засновника та директора ТОВ Промелектро-75 ), гр. Росії ОСОБА_8 (засновника та директора ТОВ ТПК Техномашпостач ) та гр. Росії ОСОБА_9 (засновника та директора ТОВ Остін Трейд ), зокрема, щодо не підписання реєстраційних, фінансових та інших документів від імені вказаних контрагентів.

Також контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем.

22. Обґрунтовано суди відхилили посилання контролюючого органу на анулювання свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача, оскільки таке анулювання відбулось вже після укладення та фактичного виконання договорів поставки, як обґрунтовано відхилено і висновки спеціалістів щодо підроблення документів від імені директорів ТОВ Остін Трейд , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Промелектро-75 , оскільки такі висновки не відносяться до предмету доказування в даній справі, так як предметом дослідження були документи (договори про визнання електронних документів, укладені з контролюючими органами), що не мають відношення до фінансово-господарських відносин цих підприємств з позивачем.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , Закону України Про податок на додану вартість дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №826/11879/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду