Ухвала

від 13.08.2013 по справі 2а-1580/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 100233/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Галінтергруп" до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2011 року приватне підприємство (ПП) ,,Галінтергруп" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Галицькому районі м.Львова за № 0002382321/0 від 31 грудня 2010 року та № 0002372321/0 від 31 грудня 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що господарські операції між ПП ,,Галінтергруп" та його контрагентами є нікчемними, оскільки перевіркою встановлено порушення контрагентами позивача вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин податковий орган вважає правомірними свої податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова 31 грудня 2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення : № 0002382321/0, яким ПП ,,Галінтергруп" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 704112,00 грн. ( 568745,00 грн. основного платежу та 135367,00 грн. штрафних санкцій) ;

№ 0002372321/0, яким ПП ,,Галінтергруп" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 682494,00 грн. (454996,00 грн. основного платежу та 227498,00 грн. штрафних санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог п. 5.9 ст.5 Закону України ,, Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем в 4 кварталі 2009 року та в 1 - 3 кварталі 2010 року занижено податок на прибуток в сумі 568745,00 грн..

Крім того, на порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" позивачем в жовтні - грудні 2009 року та в березні-вересні 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 454996,00 грн..

Порушення позивачем вимог законодавства, на думку податкового органу полягають в тому, що під час перевірки не підтверджені факти здійснення господарських операцій з контрагентами ПП ,,Техно Поліс", ПП ,,Юнізет", ПП ,, Альфа Ресурс", ПП ,, Фірма ,,Юкос", ПП ,,НВП Такт", ТзОВ ,,Екопласт-Львів", ТзОВ ,,КФ ,,Донпромторг", ПП ,,Домус Плюс", ПП ,,Форум Інвест", ПП ,,Інтех Сервіс", оскільки в останніх відсутні основні фонди, складські приміщення, технічний персонал, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, оскільки підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковою звітністю, а тому в діях позивача відсутні будь-які порушення податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції встановив, що в порядку здійснення господарської діяльності позивач придбавав у ПАТ ,,Концерн Галнафтогаз" нафтопродукти, що підтверджується видатковими, податковими накладними та не заперечується відповідачем.

Придбане дизельне паливо ПП ,,Галінтергруп" в 4 кварталі 2009 року та в 1 - 3 кварталі 2010 року реалізовувало своїм контрагентам - ПП ,,Техно Поліс", ПП ,,Юнізет", ПП ,, Альфа Ресурс", ПП ,, Фірма ,,Юкос", ПП ,,НВП Такт", ТзОВ ,,Екопласт-Львів", ТзОВ ,,КФ ,,Донпромторг", ПП ,,Домус Плюс", ПП ,,Форум Інвест", ПП ,,Інтех Сервіс" на підставі укладених договорів. Факт реалізації дизельного пального підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних. Отримане дизельне пальне контрагенти позивача оплатили шляхом безготівкових перерахунків коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунках позивача.

Суд першої інстанції також встановив, що позивач реалізовував дизельне пальне по ціні вищій від ціни придбання, отриманий дохід та різниця в сумах ПДВ належним чином відображені у відповідних деклараціях та оподатковані.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 4.1 статті 4 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції купівлі-продажу дизельного пального між підприємством позивача та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального права.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі № 2а-1580/11/1320 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 16 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим