Рішення

від 15.08.2013 по справі 920/692/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2013 Справа № 920/692/13

за позовом Приватного підприємства «Зевс», м. Донецьк,

до відповідача Підприємства оптової бази Краснопільської райспоживспілки, смт. Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область,

про стягнення 1 351 грн. 63 коп.

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - предст. Зюлковська С.В. (дов. № 09/0647 від 07.12.2012року);

Від відповідача - директор Шамрай Г.О., предст. Коваленко О.І. (довіреність від 19.06.2013року);

При секретарі судового засідання Вдовенко Д.В.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 6 205 грн. 81 коп., в тому числі 4 799 грн. 64 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки напоїв № ХА-1874/09 від 23.07.2009 року за видатковою накладною № 13ССМ13884 від 28.11.2012року, 254 грн. 84 коп. пені відповідно до 7.3. договору, 620 грн. 40 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 479 грн. 96 коп. штрафу відповідно до 7.5. договору, 50 грн. 97 коп. 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 85 від 24.05.2013 року, у якому проти позовних вимог заперечує, оскільки борг в сумі 4 799 грн. 64 коп. відповідачем повністю сплачений, що підтверджується наступними документами: товарним чеком б/н від 15.05.2013 року про сплату 3 000 грн. 00 коп., товарним чеком б/н від 08.05.2013року про сплату 1 099 грн. 74 коп., товарним чеком б/н від 25.04.2013 року про сплату 300 грн. 00 коп., товарним чеком б/н від 17.04.2013 року про сплату 400 грн. 00 коп., фіскальним чеком б/н від 21.11.2012 року про сплату 499 грн. 98 коп.

10.06.2013року позивач подав заяву № 06/06 від 06.06.2013року, в якій зазначив, що у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу в сумі 4 799 грн. 64 коп., зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції та судові витрати. Оскільки при поданні позову не була врахована часткова оплата товару (21.11.2012року в розмірі 499 грн. 98 коп.), що призвело до невірного нарахування штрафних санкцій позивачем надано уточнений розрахунок останніх. Згідно з поданим розрахунком позивач просить стягнути з відповідача 1 351 грн. 63 коп., в тому числі 253 грн. 61 коп. пені відповідно до 7.3. договору, 617 грн. 34 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 429 грн. 96 коп. штрафу відповідно до 7.5. договору, 50 грн. 72 коп. 3% річних.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.

Відповідач подав клопотання б/н від 15.08.2013року, в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази, а саме акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.05.2013року, фіскальний чек б/н від 21.11.2012року, товарні чеки від 17.04.2013року, 25.04.2013року, 08.05.2013року, 15.05.2013року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки напоїв № ХА-1874/09 від 23.07.2009 року, позивач зобов'язується поставляти відповідачу напої партіями згідно з замовленнями останнього, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах, передбачених договором.

Матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № 13ССМ13884 від 28.11.2012року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 4971 грн. 42 коп. (а.с. 37-61).

Пунктами 4.2., 4.3. договору визначено, що відповідач оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або іншим способом, який не суперечить нормам чинного законодавства. Строк оплати за отриманий товар:

- 100% попередня оплата;

- відстрочка платежу на 14 календарних днів з дня прийняття товару відповідачем.

Оплата відповідачем товару за видатковою накладною № 13ССМ13884 від 28.11.2012року, підтверджується наступними документами: фіскальним чеком б/н від 21.11.2012 року про сплату 499 грн. 98 коп., товарним чеком б/н від 15.05.2013 року про сплату 3 000 грн. 00 коп., товарним чеком б/н від 08.05.2013року про сплату 1 099 грн. 74 коп., товарним чеком б/н від 25.04.2013 року про сплату 300 грн. 00 коп., товарним чеком б/н від 17.04.2013 року про сплату 400 грн. 00 коп. Крім того, в судовому засіданні 15.08.2013року сторони зазначили, що грошові кошти в сумі 698 грн. 04 коп. сплачені відповідачем позивачу за товар, отриманий відповідно до накладної № 132ССМ13232 від 14.11.2012року, частково, в сумі 171 грн. 78 коп., були зараховані в рахунок оплати товару за накладною № 13ССМ13884 від 28.11.2012року.

Таким чином, на даний час у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за товар отриманий відповідно до видаткової накладної № 13ССМ13884 від 28.11.2012року

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар своєчасно.

Згідно з пунктом 7.3 договору, в разі несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 7.5. договору визначено, що в разі затримки оплати товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач зобов'язується додатково сплатити штраф в розмірі 10% суми боргу.

Відповідно до п. 4.6. договору, в разі затримки платежів за прийнятий товар відповідач сплачує позивачу відсотки в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами позивача.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано 253 грн. 61 коп. пені, 429 грн. 96 коп. штрафу, 617 грн. 34 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 50 грн. 72 коп. 3% річних.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем не подано обґрунтованого розрахунку суми позову. Станом на 29.05.2013року відповідно до акту звірки за відповідачем рахується переплата за поставлений товар. Стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, є в даному випадку незаконним, оскільки проценти в розумінні даної статті застосовуються тільки у випадку користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому покупець зобов'язаний сплатити за отриманий товар в грошах, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 14.11.2011 року у справі № 6-40цс11 про стягнення заборгованості, від 06.06.2012року у справі № 6-49цс12 про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими та безпідставними заперечення відповідача проти позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, про які йдеться у ст. 536 Цивільного кодексу України, слід відрізняти від процентів, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, вони не є ідентичними, зокрема норми ст.536 Цивільного кодексу України регламентують одержання плати за користування чужими грошовими коштами, тоді як відсотки річних за ст.625 Цивільного кодексу України є забезпеченням виконання грошового зобов'язання. Якщо перші є платою за користування чужими грошовими коштами, яка може і не встановлюватися договором, то другі є одним із видів санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Тому, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, нарахування позивачем пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого товару є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з поданим позивачем розрахунком (а.с. 47-49), пеня, відсотки за користування чужими грошовими коштами та 3% річних розраховані за період з 13.12.2012року по 10.04.2013року виходячи з суми основного боргу в розмірі 4971 грн. 42 коп. та за період з 11.04.2013року по 16.04.2013року виходячи з суми основного боргу в розмірі 4299 грн. 66 коп.

Разом з тим, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що отриманий відповідачем товар за накладною № 13ССМ13884 від 28.11.2012року був частково оплачений останнім 21.11.2012року в сумі 499 грн. 98 коп., що підтверджує позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог № 06/06 від 06.06.2013року, тому станом на 13.12.2012року основна заборгованість складала 4471 грн. 44 коп., а станом на 11.04.2013року, з урахуванням часткової оплати в сумі 171 грн. 78 коп., основна заборгованість склала 4299 грн. 66 коп.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних, згідно з яким, обґрунтованими є нарахування пені в сумі 228 грн. 67 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 557 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 45 грн. 85 коп.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару та виходячи з того, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та процентів за користування чужими коштами передбачене діючим законодавством України та умовами договору, обґрунтованим, правомірним і таким, що підлягає задоволенню є позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 228 грн. 67 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 557 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 45 грн. 85 коп. та штрафу в сумі 429 грн. 96 коп., в іншій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, і те, що основний борг в сумі 3899 грн. 66 коп. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі № 920/692/13, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1431 грн. 12 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства оптової бази Краснопільської райспоживспілки (вул. Вокзальна, б. 52, смт. Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 01772408) на користь Приватного підприємства «Зевс» (проспект Миру, 13, м. Донецьк, код ЄДРПОУ 31578034) 228 грн. 67 коп. пені, 557 грн. 90 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 429 грн. 96 коп. штрафу, 45 грн. 85 коп. 3% річних, 1431 грн. 12 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2013року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна