Рішення

від 01.08.2013 по справі 910/10718/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10718/13 01.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/10718/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»;

до 1) приватного підприємства «Іріс-ОО»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс»;

про стягнення 94 278,45 грн.

Представники сторін:

від позивача: Григоренко В.І., довіреність б/н від 25.12.2012р.;

від відповідачів: не з'явились.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства «Іріс-ОО» (надалі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» (надалі - відповідач 2) про стягнення 94278,45 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. та додоадкових угод до нього у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 52 257,50 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 3946,08 грн., штраф - 14460,42 грн. та річні у загальній сумі 23614,45 грн. При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ Хімінвест-плюс» було укладено Договір поруки № ПР-07-0043 від 31.07.2012 р., відповідно до умов якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 1 у розмірі суми основного боргу. Отже, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 52 257,50 грн., а з відповідача 1 - 3946,08 грн. пені, 14460,43 грн. штрафу та 23614,45 річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10718/13 та призначено її розгляд на 11.07.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 11.07.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представники відповідачів у судове засідання 11.07.2013р. не з'явились.

Проте,02.07.2013р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на пзовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій та на відсутність акту звірки в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідач 2 вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2013р. не виконав, витребувані документи не надіслав про причини неявки в засідання суду свого представника не повідомив.

Ухвалою від 11.07.2013р. суд відклав розгляд справи на 01.08.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та неподанням витребуваних судом доказів.

30.07.2013р. на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому останній просить зобов'язати позивача надіслати відповідачу 2 копію позовної заяви та доданих до неї документів за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 27, з метою належного повідомлення останнього, а також зупинити провадження у даній справі до розгляду по суті справи № 910/13838/13, предметом якої є визнання недійсним договору поставки.

Присутній у судовому засіданні 01.08.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові, а також надав витребуваний судом уточнений розрахунок штрафних санкцій.

Наданий у судовому засіданні представником позивача уточнений розрахунок штрафних санкцій не є уточненням позовних вимог у розумінні ст. 22 ГПК України, оскільки не містить прохання позивача стягнути з відповідача 1 уточнені суми штрафних санкцій, а тому суд розглядає вимоги в межах заявленої ціни позову - 94 278,45 грн.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 06.06.2013р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 11.07.2013р. не виконали, витребувані документи до суду не надіслали.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача 1, посилаючись на те, що відповідач 2 належним чином повідомлений про розгляд справи, а щодо зупинення провадження у справі, то обставини, на які відповідач 1 посилається у своєму позові як на підставу визнання Договору поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. недійсним, є надуманими.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 1 відмовив у його задоволенні з наступних підстав.

По-перше, відповідач 2 належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 06.06.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 11.07.2013р. було надіслано відповідачу 2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Відповідачем отримано ухвалу про порушення провадження у справі від 06.06.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 11.07.2013р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Отже, у суду відсутні підстави для зобов'язання позивача надіслати відповідачу 2 копію позовної заяви та доданих до неї документів за іншою адресою.

По-друге, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі ; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини , які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як встановлено судом, у справі № 910/13838/13 відповідач 1 оспорює Договір поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р., умови та ступень виконання якого, а також відповідність останнього вимогам чинного законодавства, в обов'язковому порядку оцінюються господарським судом за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи щодо стягнення заборгованості за отриманий на підставі вказаного договору товар.

Таким чином, у суду відстуні підстави для зупинення провадження у справі № 910/10718/13, оскільки вирішення спору по суті у справі № 910/13838/13 не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки суд може самостійно надати оцінку умовам, укладеного між сторонами, Договору поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. вимогам чинного законодавства.

Одночасно, застосовуючи, відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами , утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів суд не повідомлений; тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем 1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012р. між позивачем (за договоромм - постачальник) та відповідачем 1 (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № АП-07-0043, у відповідності до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (тотал, кратос, огородник) вартістю 43145,30 грн.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшено, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати товару.

Загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару наступним чином: 12943,59 грн. у строк не пізніше 25 березня 2012 р. та 30201,71 грн. у строк не пізніше 10 жовтня 2012 р.

Загальна вартість товару на дату укладання Договору поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. становить 43145,30 грн. (п. 1.2. договору).

Згідно з умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договорів поставки, поставка товару здійснюється у строк до 05.04.2012р. на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок продавця). Право власності на товар виникає у покупця з дня передачі товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 січня 2014 р., а в часині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором (п. 7.1. договору).

На час розгляду спору в господарському суді, сторони не надали доказів дострокового розірвання Договору поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. Відтак, вказаний договір поставки є чинним.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № АП-07-0062 від 09.04.2012р. поставив відповідачу товар - засоби захисту рослин (тотал, кратос, огородник) вартістю 43145,30 грн.

Факт отримання товару відповідачем 1 також підтверджується довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 9 від 09.04.2012р., копія якої наявна у матеріалах справи.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач 1 оплатив отриманий за видатковою накладною № АП-07-0062 від 09.04.2012р. товар 22.03.2012р., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Крім того, у відповідності з умовами п. 1.4. договору, між позивачем та відповідачем 1 було підписано Додатковий договір № АП-07-0043ДС1 від 07.05.2012р. до договору поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012р., згідно з умовами якого доповнено асортимент товару, визначено його вартість у розмірі 47104,50 грн. та встановлено строк поставки до 11.05.2012р. При цьому, покупець зобов'язався оплатити товар за вказаним додатковим договором наступним чином: 14131,35 грн. не пізніше 10 травня 2012 року та 32973,15 грн. не пізніше 10 жовтня 2012 року.

На виконання умов Додаткового договору № АП-07-0043ДС1 від 07.05.2012р. до договору поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012р., позивач за видатковою накладною № АП-07-0272 від 17.05.2012р. поставив відповідачу товар - засоби захисту рослин (кратос, герсотил) вартістю 47104,50 грн.

Факт отримання товару відповідачем 1 також підтверджується довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 27 від 17.05.2012р., копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідач 1 в порушення умов та строків, передбачених Додатковим договором № АП-07-0043ДС1 від 07.05.2012р. до договору поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012р., отриманий товар оплатив частково лише в сумі 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 19.11.2012р.

Також, 08.06.2012р. сторони уклали Додатковий договір № АП-07-0043ДС2 до договору поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012р., відповідно до п.п. 1.1. якого доповнили асортимент товару та визначили його вартість у сумі 6153,00 грн.

Згідно з п. 4. Додаткового договору № АП-07-0043ДС2, строк поставки товару встановлений до 11.06.2012р. При цьому, покупець зобов'язався оплатити товар наступним чином: 1845,90 грн. не пізніше 10 червня 2012 року та 4307,10 грн. не пізніше 10 жовтня 2012 року (п. 3. Додаткового договору № АП-07-0043ДС2).

У відповідності з умовами Додаткового договору № АП-07-0043ДС2 від 08.06.2012р., позивач за видатковою накладною № АП-0700385 від 08.06.2012р. передав представнику відповідача товар - засоби захисту рослин (тотал К) вартістю 6153,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем 1 підтверджується довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 23 від 08.06.2012р., копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідач 1 за отриманий, на підставі Додаткового договору № АП-07-0043ДС2 від 08.06.2012р. до договору поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012р., товар у визначений строк не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позиваем за отриманий товар на день розгляду справи становить 52 257,50 грн. (46104,50 грн. неоплачений товар за Додатковим договором № АП-07-0043ДС1 від 07.05.2012р. + 6153,00 грн. неоплачений товар за Додатковим договором № АП-07-0043ДС2 від 08.06.2012р.).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що умови Договору поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012р. та укладені до нього додаткові договори № АП-07-0043ДС1 від 07.05.2012р., № АП-07-0043ДС2 від 08.06.2012р. містять всі передбачені законом умови, зокрема предмет - найменування товару, його кількість та ціну.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем 1 не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів оплати переданого товару у строк не пізніше 10 жовтня 2012 року, відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 52257,50 грн. грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3946,08 грн., яка нарахована за період з 11.10.2012р. по 11.04.2013р., штраф у розмірі 15 % від ціни договору, що становить у загальній сумі 14460,42 грн. та річні в сумі 23614,45 грн., які нараховані за період з 11.10.2012р. по 22.05.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Сторони дійшли до згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (пені, штрафу), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановленого розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня коли зобов'язання повинно було бути виконане (п. 5.3. договору поставки).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено судом вище, у п. 5.3. договору сторони визначили період нарахування штрафних санкцій протягом трьох років від дня коли зобов'язання повинно мало бути виконане.

Перевіривши уточнений розрахунок пені, наданий позивачем, судом визнано його обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем з урахування того, що 2012 рік має 366 днів, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 3941,22 грн.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5.4. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 14460,42 грн.

При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача 1 в частині пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки такі твердження не відповідають умовам п.п. 5.3., 7.6. договору поставки, які були визначені сторонами на власний розсуд та відповідають приписам ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, якою визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

При цьому, у п. 5.5 договорів поставки сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та умовах договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення річних, підлягають задоволенню частково в сумі 23601,51 грн., згідно уточненого розрахунку позивача за період з 11.10.2012р. по 22.05.2013р., та з урахуванням того, що 2012 рік мав 366 днів.

Також, приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

31.07.2012р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ТОВ «Хімінвест-плюс» (поручитель) укладено Договір поруки № ПР-07-0043, згідно п. 1.1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків приватним підприємством «Іріс-ОО» (боржник) за договорами, передбаченими розділом 2 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють Договір поставки № АП-07-0043 від 20.03.2012р. та додаткові договори № АП-07-0043ДС1 від 07.05.2012р., № АП-07-0043ДС2 від 08.06.2012р., укладені між кредитором та боржником.

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. (п. 1.2. договору поруки).

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу (п. 1.3. договору поруки).

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 цього ж Кодексу передбачено, зокрема, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

14.05.2013р. ТОВ «Хімагромаркетинг» вручило ТОВ «Хімінвест-плюс» вимогу про сплату заборгованості в розмірі 52257,50 грн.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 умов договорів поставки в частині оплати за поставлений товар, а також невиконанням відповідачем 2 умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 52257,50 грн. з урахуванням умов договорів поставки та поруки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з приватного підприємства «Іріс-ОО» (72340, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Світлодолинське, вул. Шкільна, 5; код ЄДРПОУ 30580702) та товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7-а, код ЄДРПОУ 35646846) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30262667) 52257 грн. 50 коп. - боргу, 1045 грн. 15 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з приватного підприємства «Іріс-ОО» (72340, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Світлодолинське, вул. Шкільна, 5; код ЄДРПОУ 30580702) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30262667) 3 941 грн. 22 коп. - пені, 14 460 грн. 42 коп. - штрафу, 23 601 грн. 51 коп. - річних, 840 грн. 06 коп. - витрат витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.08.13. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов