Постанова

від 08.10.2013 по справі 910/10718/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10718/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Петришин С.І. - дов. б/н від 27.12.2012р.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства «Іріс-ОО»,

на рішення господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року,

у справі № 910/10718/13 (суддя Привалов А.І.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ,

до 1) приватного підприємства «Іріс-ОО»,м. Київ;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс», м. Київ,

про стягнення 94 278,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПП «Іріс-ОО» та ТОВ «Хімінвест-плюс» про стягнення 94 278,45 грн. (а.с.6-9).

Рішенням господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року по справі № 910/10718/13 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 52 257,50 грн. - основного боргу, та стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 3 941,22 грн. - пені, 14 460,42 грн. - штрафу та 23 601,51 грн. - річних (а.с. 61-69).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року у справі № 910/10718/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Хімагромаркетинг» в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції на взяв до уваги, що відповідач-2 не повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не витребувано судом витяг з ЄДРПОУ, для встановлення адреси відповідач-2 та вказано в рішенні не вірний код ЄДРПОУ останнього. Крім того, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що між цими ж сторонами в проваджені цього ж суду розглядається пов'язана справа про визнання договору поставки недійсним, а тому провадження у даній справі необхідно зупинити до розгляду пов'язаної справи.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ПП «Іріс-ОО» по справі № 910/10718/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 09 вересня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10718/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року апеляційну скаргу відповідача-1 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2013 року.

В судовому засіданні 24 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 08 жовтня 2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 08 жовтня 2013 року у зв'язку перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному встановлено здійснювати розгляд справи № 910/10718/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Суховий В.Г.

В судовому засіданні 08 жовтня 2013 року представник позивача надав суду свої пояснення в яких проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року по справі № 910/10718/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином повідомлялись про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с. 95-96, 102-103), а також те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду справи учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представників відповідачів не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 березня 2012 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та ПП «Іріс-ОО» (покупець) було укладено договір поставки № АП-07-0043 (далі - договір), (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (тотал, кратос, огородник) вартістю 43 145,30 грн.

Згідно п. 1.4. договору, кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшено, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати товару.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару наступним чином: 12 943,59 грн. у строк не пізніше 25 березня 2012 року та 30 201,71 грн. у строк не пізніше 10 жовтня 2012 року (п. 2.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 січня 2014 року, а в часині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором (п. 7.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-1 товар - засоби захисту рослин (тотал, кратос, огородник) загальною вартістю 43 145,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № АП-07-0062 від 09 квітня 2012 року. Вказана накладна підписана сторонами без зауважень та скріплена печатками (а.с. 19).

Крім того, у відповідності з умовами п. 1.4. договору, між позивачем та відповідачем-1 було підписано Додатковий договір № АП-07-0043ДС1 від 07 травня 2012 року та Додатковий договір № АП-07-0043ДС2 віт 05 червня 2012 року (а.с. 17-18).

Згідно з умовами додаткового договору № АП-07-0043ДС1 доповнено асортимент товару, визначено його вартість у розмірі 47 104,50 грн. та встановлено строк поставки до 11 травня 2012 року При цьому, покупець зобов'язався оплатити товар за вказаним додатковим договором наступним чином: 14 131,35 грн. не пізніше 10 травня 2012 року та 32 973,15 грн. не пізніше 10 жовтня 2012 року.

Додатковим договором № АП-07-0043ДС2 сторони доповнили асортимент товару та визначили його вартість у сумі 6 153,00 грн., строк поставки товару встановлений до 11 червня 2012 року. При цьому, покупець зобов'язався оплатити товар наступним чином: 1 845,90 грн. не пізніше 10 червня 2012 року та 4 307,10 грн. не пізніше 10 жовтня 2012 року.

На виконання умов Додаткових договорів позивач поставив відповідачу товар - засоби захисту рослин (кратос, герсотил, тотал К) на загальну суму 53 257,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № АП-07-0272 від 17 травня 2012 року на суму 47 104,50 грн. (а.с. 21) та № АП-07-0385 від 08 червня 2012 року на суму 6 153 грн. (а.с. 23).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач-1 оплатив отриманий товар за видатковою накладною № АП-07-0062 від 09 квітня 2012 року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с. 25).

Однак, товар який поставлений за додатковими договорами відповідачем-1, в порушення умов договору, оплачено частково лише в сумі 1000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 19 листопада 2012 року (а.с. 26).

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за отриманий товар становить 52 257,50 грн. (47 104,50 + 6 153 - 1 000 = 52 257,50).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивачем поставлено товар належним чином та прийнятий відповідачем-1, однак, останній всупереч умов договору, за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі.

31 липня 2012 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ТОВ «Хімінвест-плюс» (поручитель) укладено Договір поруки № ПР-07-0043 (а.с. 27), згідно п. 1.1 якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків приватним підприємством «Іріс-ОО» (боржник) за договорами, передбаченими розділом 2 договору.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № АП-07-0043 від 20 березня 2012 року та додаткові договори № АП-07-0043ДС1 від 07 травня 2012 року, № АП-07-0043ДС2 від 08 червня 2012 року, укладені між кредитором та боржником.

Пунктом 1.2. договору поруки сторонами погоджено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу (п. 1.3. договору поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

14 травня 2013 року ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулось до ТОВ «Хімінвест-плюс» з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 52 257,50 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутня відповідь на вказану вимогу чи докази сплати заборгованості.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 52 257,50 грн. є законною та обґрунтованою.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу та процентів річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.5 договорів поставки сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

В п. 5.3. договору поставки, сторони дійшли до згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (пені, штрафу), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановленого розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня коли зобов'язання повинно було бути виконане.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В пункті 5.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Провівши повторний розрахунок суми пені, штрафу та процентів річних за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного суду встановила, що господарський суду міста Києва дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 3 941,22 грн. - пені, 14 460,42 грн. - штрафу та 23 601,51 грн. - річних.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, суд першої інстанції на взяв до уваги, що відповідач-2 не повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не витребувано судом витяг з ЄДРПОУ, для встановлення адреси відповідача-2 та вказано в рішенні не вірний код ЄДРПОУ останнього.

Вказані доводи апелянта є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Хімінвест-плюс» належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 4, 47).

Щодо посилання апелянта, що за адресою куди направлялись ухвали суду, знаходиться ТОВ «Євромаркетинг» а не відповідач-2, а також на те, що код ЄДРПОУ, який зазначено в оскаржуваному рішенні теж належить ТОВ «Євромаркетинг», а не відповідачу-2, колегія суддів зазначає, що згідно протоколу №20 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Хімінвест-плюс» від 26 березня 2013 року, назву ТОВ «Хімінвест-плюс» змінено на ТОВ «Євромаркетинг» (а.с. 103).

Також безпідставним є твердження скаржника, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не зупинив провадження у справі у зв'язку з розглядом пов'язаної справи про визнання недійсним договору поставки, яка знаходиться в провадженні господарського суду міста Києва.

Колегія суддів зазначає, що в ч. 1 ст. 79 ГПК України зазначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідач-1 не надав жодних доказів, які б унеможливлювали розгляд даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, тобто справи про визнання недійсним договору поставки.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року по справі № 910/10718/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПП «Іріс-ОО» на рішення господарського міста Києва від 01 серпня 2013 року по справі № 910/10718/13 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Іріс-ОО» на рішення господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року по справі № 910/10718/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01 серпня 2013 року по справі № 910/10718/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/10718/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Жук Г.А.

Суховий В.Г.