Рішення

від 13.08.2013 по справі 915/1292/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа № 915/1292/13

За позовом: Прокурора Березанського району Миколаївської області

в інтересах держави в особі

Миколаївської обласної державної адміністрації

54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22

до 1-відповідача: Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської

області

57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве,

вул. Одеська, 4

До 2-відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна 18»

57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве,

вул. Миру, 12

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача:

Державне підприємство «Очаківське лісомисливське

господарство»

57500, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Леніна, 10

про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про права власності.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кулик О.В., за довіреністю;

Від 1-відповідача: не з'явився;

Від 2-відповідача: Іванцов І.А., за довіреністю;

Від ІІІ-особи: не з'явився;

Прокурор: Круш Т.О.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації 23.07.13 р. звернувся до господарського суду з позовом (заява про уточнення позовних вимог від 08.08.13 р.): визнати незаконним і скасувати п. 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради № 81 від 10.11.2011 р. в частині визнання за ТОВ «Лагуна 18» права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а саме на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси - 6 шт., кабінки для перевдягання - 3шт., дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку «Коблево», с. Коблево біля б/в «Кристал» та «VIP-Отель»; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, пляжний торгівельно-розважальний за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, просп. Курортний, 29-В.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі положень ст.ст. 59, 30, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 21, 331, 393, 181, 182 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», пунктів 1.6, 1.7, 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, матеріалів перевірки проведеної 17.05.2013 р. фахівцями Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області та мотивовані таким:

- земельна ділянка, на якій розміщено указане майно відноситься до земель державної власності та знаходиться у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство». При цьому забудова земельної ділянки здійснена в порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 58, 60, 62, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів у сфері містобудування та в межах пляжної зони;

- обласні державні адміністрації у межах своїх повноважень приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісових ділянок, а також передають земельні ділянки із земель державної власності, на відповідній території. Отже, рішення Виконкому підлягає визнанню незаконним і скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням наданих законодавством повноважень;

- незаконне оформлення права власності на пляжний торгівельно- розважальний комплекс за ТОВ „Лагуна 18" порушує інтереси держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, оскільки право на земельну ділянку виникло у товариства всупереч встановленому законодавством порядку.

Позивач позовні вимоги, заявлені прокурором, підтримав в повному обсязі.

1-відповідач, Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, двічі скерував до суду заяви про визнання позову (08.08.13 р. та 13.08.13 р.) та з проханням розглянути справу без його участі.

2-відповідач, ТОВ «Лагуна 18», у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів того, що в оспорюваному рішенні зазначена земля, дійсно знаходиться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».

ІІІ-особа без самостійних вимог на стороні позивача в своїх письмових поясненнях (вх. № 15214/13 від 05.08.2013 р.) вважає, що позов прокурора має бути задоволений з наведених в поясненнях підстав.

08.08.13 р. від 2-відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки повністю тотожний предмет спору є в справі № 915/931/13.

Однак, за результатами перевірки встановлено, що по даній справі за позовом прокурора Березанського району позивачем виступає Миколаївська обласна державна адміністрація, а відповідачами - Коблівська сільська рада та ТОВ «Лагуна 18», предметом спору є визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Натомість, у справі № 915/931/13 за позовом заступника прокурора області, позивачем у справі виступає прокурор, відповідачами - виконавчий комітет Коблівської сільської ради, ПП «ААС» та ТОВ «Лагуна 18», предметом спору є визнання недійсним договору спільного користування земельною ділянкою, визнання незаконним і скасування рішення ради, зобов'язання звільнити земельну ділянку.

Отже, клопотання 2-відповідача про зупинення провадження у справі, не відповідає правилам ст. 81 ГПК України, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Також, 13.08.13 р. до суду від 2-відповідача надійшли письмові клопотання: 1) про припинення провадження у справі на підставі п.1 п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України;

2) про зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України.

Зазначені клопотання 2-відповідача мотивовані наступним:

1) Оспорювана по даній справі частина рішення № 81 вже скасована Кобліською сільською радою, про що свідчить рішення № 23 від 24.05.2013 року.

2) Без вирішення питання щодо законності укладення договору спільного користування земельною ділянкою, яке розглядається в господарській справі № 915/931/13, неможливо розглядати дану справу.

Дослідивши вказані звернення 2-відповідача, вислухавши думку інших учасників судового процесу, суд дійшов висновків про відмову в їх задоволенні з наступних підстав:

1) По-перше, пункт 1 п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України вказує на те, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору та якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні заперечили на це клопотання 2-відповідача та зазначили про існування спору між сторонами посилаючись на рішення Конституційного суду України.

По-друге, згідно з приписами абз. 1 та 2 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до

них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання .

Виходячи з наведених норм, рішення Коблівської сільської ради від 24 травня 2013 року № 23, яким неправомірно скасовано рішення № 81 від 10.11.2011 року, є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який не відповідає законодавству України.

Таким чином, суд не застосовує цей акт та не приймає його до уваги.

2) Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи данному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

На думку суду, в клопотанні про зупинення провадження у справі, 2-відповідач не довів обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі та зробити її розгляд неможливим до розгляду господарським судом справи № 915/931/13.

13.08.2013 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд -

встановив:

10 листопада 2011 року між Виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області відповідно до підпунктів 5, 9, 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 115 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно до заяви про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна директорів …. ТОВ «Лагуна 18» Васильєва І.К., було прийнято рішення № 81 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна», пунктом 1 якого виконавчий комітет вирішив: визнати право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: на пляжний торговельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси - 6 шт., кабінки для перевдягання - 3шт., дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку «Коблево», с. Коблево біля б/в «Кристал» та «VIP-Отель» за ТОВ «Лагуна 18».

15 листопада 2011 року Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області рішенням № 4 вирішила привласнити юридичну адресу об'єкта нерухомого майна, які розташовані в межах території Коблівської сільської ради, Березанського району: об'єктам нерухомого майна ТОВ «Лагуна 18», які розташовані в зоні відпочинку «Коблево», с. Коблеве, проспект Курортний, 29 В.

10 грудня 2011 р ., на підставі вищенаведеного рішення № 81 від 10.11.2011 року Виконавчий комітет оформив для ТОВ «Лагуна 18» свідоцтво про право власності на нерухоме майно: комплекс пляжний торгівельно-розважальний Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, будинок 29 В.

10.12.2011 р. в Березанській філії Миколаївського МБТІ відбулась державна реєстрація цього права власності.

Проведеною органами прокуратури перевіркою було виявлено порушення виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області вимог чинного законодавства при оформленні права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю „Лагуна 18", яке розташовано на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а отже, до спірних відносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина 1 ст. 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно абз. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши надані учасниками процесу докази у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених прокурором вимог, виходячи з наступного:

По-перше:

Стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка лягла в підставу прийнятого оспорюваного рішення, визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Так, відповідно до змісту підпунктів 5, 9, 10 пункту «б» цієї статті до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження : облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Редакція ж ст. 115 Цивільного кодексу України визначає перелік майна власником якого може бути господарське товариство.

Пунктами 1.6, 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди. Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Натомість, як вбачається з наданих суду доказів, оспорюване рішення Виконкомом прийнято лише на підставі: заяви ТОВ «Лагуна 18», довідки з ЄДРПОУ на вказане товариство та договору про спільне користування земельною ділянкою без номеру та дати.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 8235 Березанської філії КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», а саме - плану виробничого будинку, журналу зовнішніх обмірів по об'єкту № 29В пр. Курортний село Коблеве загальна земельна площа присадибної ділянки де розташований об'єкт складає 6454 кв.м.

Матеріали справи свідчать, що:

21.04.2008 р. своїм розпорядженням № 157-р Миколаївська обласна державна адміністрація надала ПП «ААС» лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в урочищі «Коблеве» кв. 35 вид. 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв.39 вид. 18 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг терміном на 49 років та запропонував ДП «Очаківське лісомисливське господарство» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з приватним підприємством «ААС» в установленому законодавством порядку.

21.04.2008 р. на виконання розпорядження № 157-р між ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та ПП «ААС» було укладено договір № 64 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою.

В подальшому , між ПП «ААС» та ТОВ «Лагуна-18» було укладено договір про спільне користування земельною ділянкою, який і виступив додатком до заяви ТОВ «Лагуна 18» про визнання за ним право власності.

Будь-які інші (додаткові) документи, які передували прийняттю оспорюваного рішення, в матеріалах справи відсутні.

Належність земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт, до державної власності та перебування її в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» підтверджується актом на право користування земельною ділянкою, виданим 15.11.1964 р., наведеними фактами та не спростовано 2-відповідачем в судовому засіданні.

Таким чином, встановивши що оспорюване рішення про визнання права власності прийнято виконавчим комітетом на вказане майно без згоди органів, які здійснюють повноваження власника або користувача земельною ділянкою на якій збудовано спірний об'єкт, то рішення з виданим на його підставі свідоцтвом, прийнято всупереч вказаним нормам матеріального права, що порушує права та охоронні законом інтереси держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації .

По-друге:

З матеріалів справи вбачається, що проведеними 17.05.2013 фахівцями Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області перевірками встановлено, що ТОВ „Лагуна 18" на земельній ділянці площею 0,6454 га на відстані 5-10 м від урізу Чорного моря збудовано капітальну будівлю з каменю черепашника на бетонному фундаменті, дерев'яні альтанки, навіс з дерев'яних конструкцій та покрівлею з профнастилу. Загальна площа вказаного об'єкту складає 6454 кв.м. Земельна ділянка, на якій розміщено вказані об'єкти знаходиться в межах пляжної зони. Земельна ділянка, на якій розміщено указане майно відноситься до земель державної власності у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство». При цьому забудова земельної ділянки здійснена в порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 58, 60, 62, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів у сфері містобудування та в межах пляжної зони .

Наведене підтверджується: актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.2013 р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області; актом перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства від 17.05.2013 року Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області.

Отже, з доказів які містяться в матеріалах справи вбачається, що Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївської області не надавала ТОВ «Лагуна 18» дозвільних документів на будівництво споруд за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с Коблеве, проспект Курортний, 29 В.

Відповідачами цей акт також не спростовано.

Відсутність у ТОВ «Лагуна 18» дозвільних документів на будівництво споруд за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с Коблеве, проспект Курортний, 29 В не надавало права виконкому Коблевської сільради визнавати право власності ТОВ «Лагуна 18» на споруди за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с Коблеве, проспект Курортний, 29 В, в зв'язку з чим рішення № 81 виконкому Коблевської сільради є незаконним.

Стосовно ж позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, суд зазначає наступне:

Така вимога не відповідає способам захисту прав, передбачених чинним законодавством, оскільки спірне свідоцтво не породжує жодних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Видача свідоцтва про право власності передбачена пунктом 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Зазначене свідоцтво є похідним документом, який не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є лише посвідчувальним документом і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Тому, враховуючи викладене, суд відмовляє прокурору у задоволенні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 4, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради № 81 від 10.11.2011 р. в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси - 6 шт., кабінки для переодягання - 3шт., дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку «Коблево», с. Коблево біля б/в «Кристал» та «VIP-Отель» за ТОВ «Лагуна 18».

3. В частині позовної вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовити.

4. Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, 4, код ЄДРПОУ 04375748) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 573,50 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна 18» (57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Миру, 12, код ЄДРПОУ 36743350) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 573,50 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 19 серпня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова