Постанова

від 22.07.2014 по справі 915/1292/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

               ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "22" липня 2014 р. Справа № 915/1292/13       Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді С.В. Таран, суддів Л.І. Бойко, Т.А. Величко, при секретарі судового засідання Альошиній Г.М., розглянувши  апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна 18" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2013 у справі №915/1292/13 за позовом: прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної адміністрації до відповідачів: -          Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; -          товариства з обмеженою відповідальністю " Лагуна 18"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності                                                 ВСТАНОВИВ: У липні 2013р. прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна 18" (далі- ТОВ «Лагуна 18»)  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" з позовом в редакції заяви від 12.08.2013 (вх. №15703/13 від 13.08.2013) про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради №81 від 10.11.2011 в частині визнання за ТОВ "Лагуна 18" права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а саме: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси– 6 шт., кабінки для переодягання – 3шт., дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку “Коблево”, с.Коблеве біля б/в “Кристал” та “VIP-Отель”, а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - пляжний торгівельно – розважальний комплекс за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, проспект Курортний, 29-В. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2013 у справі №915/1292/13 (суддя О.Г. Смородінова) позов задоволено частково: визнано недійсним пункт 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради №81 від 10.11.2011 в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а саме: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси– 6 шт, кабінки для переодягання – 3шт, дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку “Коблево”, с. Коблеве біля б/в “Кристал” та “VIP-Отель” за ТОВ “Лагуна 18”; в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство ТОВ "Лагуна 18" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 2 вказаного рішення про визнання недійсним пункту 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради №81 від 10.11.2011 в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а саме: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси – 6 шт, кабінки для переодягання – 3шт, дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку “Коблево”, с. Коблеве біля б/в “Кристал” та “VIP-Отель” за ТОВ “Лагуна 18” та припинити в цій частині провадження по справі. У судовому засіданні 22.07.2014 представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення; інші учасники судового процесу, в тому числі скаржник, участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення засідання суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.224, 225, 227). Заслухавши пояснення представника прокуратури,                                                       обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав. 21.04.2008 розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації  №157-р надано приватному підприємству  “ААС” лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в постійному користуванні державного підприємства “Очаківське лісомисливське господарство” в урочищі “Коблеве” кв. 35 вид. 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв.39 вид. 18 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг терміном на 49 р. та запропоновано державному підприємству “Очаківське лісомисливське господарство” укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з приватним підприємством “ААС” в установленому законодавством порядку (а.с.66). Між державним підприємством “Очаківське лісомисливське господарство” («постійний лісокористувач») та приватним підприємством  “ААС” («тимчасовий лісокористувач») 21.04.2008 було укладено договір №64 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою (далі - договір №64 від 21.04.2008), за умовами якого постійний лісокористувач згідно з розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №157-р передав, а тимчасовий користувач прийняв лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове платне користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі 35, вид. 23, кв. 36, вид. 17,  кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв.39 вид. 18 Березанського лісництва постійного лісокористувача строком дії на 49 р. (а.с. 59-60). В подальшому, між приватним підприємством “ААС” та ТОВ “Лагуна-18” було укладено договір про спільне користування земельною ділянкою (а.с. 11). 10.11.2011 виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області прийнято рішення  „Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна” №81 (далі – рішення №81  від 10.11.2011), пунктом 1 якого вирішено визнати право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (закусочна з літнім майданчиком, рятувальний пост, пункт прокату пляжного інвентарю, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, тіньові навіси- 6 шт., кабінки для переодягання – 3шт., дитячий майданчик), який розташований за адресою: зона відпочинку “Коблево”, с. Коблеве біля б/в “Кристал” та “VIP-Отель” за ТОВ «Лагуна 18»  (а.с. 9). Підставою для прийняття виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області рішення №81 від 10.11.2011 в цій частині були:  заява від ТОВ «Лагуна 18», довідка з ЄДРПОУ на вказане товариство, договір про спільне користування земельною ділянкою, укладений між приватним підприємством «ААС» та ТОВ «Лагуна 18», витяг з генплану (а.с.10). Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15.11.2011 №4 привласнено юридичну адресу об'єктам нерухомого майна, які розташовані в межах території Коблівської сільської ради Березанського району: об'єктам нерухомого майна ТОВ «Лагуна 18», які розташовані в зоні відпочинку «Коблево» с.Коблеве, проспект Курортний, 29-В (а.с.9). 10.12.2011 на підставі рішення №81  від 10.11.2011 виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №205352, з якого вбачається, що власником пляжного торгівельно-розважального комплексу, розташованого за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 29 В, є товариство з обмеженою відповідальністю "Лагуна 18". Майно складається з основного літ. А загальною площею 22, 7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З, К, Л, М та споруд. Вказане право власності зареєстроване Березанською філією Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації 10.12.2011 (а.с. 9 на звороті). 17.05.2013 посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області здійснено обстеження пляжного торгівельно-розважального комплексу, розташованого в Миколаївській обл., Березанського р-ну, с. Коблево, пр. Курортний, буд. 29В, за результатами якого складено відповідний акт. Згідно цього акту обстеження  ТОВ «Лагуна 18» здійснило забудову    земельної   ділянки  в   порушення   вимог  статті   34   Закону   України   “Про   регулювання містобудівної діяльності”, статей  58, 60, 62, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 1, 88, 90 Водного кодексу України за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів у сфері містобудування та в межах пляжної зони. На підтвердження відсутності правовстановлюючих документів у ТОВ «Лагуна 18» на земельну ділянку складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.2013 та  акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства від 17.05.2013 (а.с.13-17). Пунктом 1 рішення Коблівської сільської ради №23 від 24.05.2013  "Про розгляд подання прокурора Березанського району Миколаївської області та Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері" задоволено подання прокурора  на рішення від 10.11.11 №81 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна"  та скасовано відповідне рішення (а.с. 108). Предметом спору у даній справі є визнання незаконним пункту 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №81  від 10.11.2011 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на його підставі. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті      144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до статей 52, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради; рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Конституційний суд України у пункті 5 рішення від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.  Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Правова позиція стосовно того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх  зміни чи припинення, викладена також в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013р. у справі №21-64а13. Разом з тим, рішення виконавчого комітету з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою і раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим в межах її повноважень (пункт  4.1  рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009). За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає помилковим та передчасним зазначення в мотивувальній частині оспореного рішення місцевим господарським судом про неправомірність прийняття Коблівською сільською радою рішення №23 від 24.05.2013 в частині скасування рішення виконавчого комітету №81 від 10.11.2011. Однак зазначене не призвело до невірного вирішення клопотання ТОВ «Лагуна 18» про припинення провадження у справі, оскільки доводи останнього є безпідставними: рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №81  від 10.11.2011 було скасовано відповідною радою лише через певний проміжок часу і для встановлення юридичного факту його відповідності чи невідповідності вимогам законодавства на момент прийняття об'єктивною необхідністю є розгляд справи по суті. Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до підпунктів 5, 9, 10 пункту “б” статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до  закону  житлового  фонду,  здійснення контролю за його використанням; облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від  форм  власності,  внесення  пропозицій  їх   власникам   щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік  відповідно  до  закону  об'єктів нерухомого майна незалежно  від  форм власності. Статтею  115 Цивільного кодексу України визначений перелік майна власником якого може бути господарське товариство. Пунктами 1.6, 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди. Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації. Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. В порушення зазначених норм законодавства, а також вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення)  ТОВ  “Лагуна  18” не подано суду документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, як не подано і доказів наявності проектної документації, будь-яких інших доказів (декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на  виконання будівельних   робіт, зареєстрованих  декларацій  про  готовність об'єкта  до експлуатації,  виданих  сертифікатів тощо). Відтак, відсутність у ТОВ  “Лагуна  18” дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) споруд за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, проспект Курортний, 29В,  не надавало виконавчому комітету Коблівської сільської ради права приймати рішення про визнання права власності. Стосовно договору про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між приватним підприємством "ААС" та ТОВ  “Лагуна  18”, який було подано серед документів для оформлення права власності, то останній не містить ні номеру, ні дати, ні площі земельної ділянки та її місцезнаходження тощо. Відтак, вказаний договір не може вважатись належним доказом підтвердження права   ТОВ  “Лагуна  18” на земельну ділянку, що також є порушенням пункту 8.1 вищевказаного Тимчасового положення. За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок Господарського суду Миколаївської області щодо незаконності пункту 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №81  від 10.11.2011. Обґрунтованим є також висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог- про визнання недійсним свідоцтва про право власності з огляду на те, що така вимога не відповідає способам захисту прав, передбаченим чинним законодавством. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено наступні  способи  захисту   цивільних  прав  та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно статті 20 Господарського кодексу України  права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав;      визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій;  застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Отже, належним способом захисту слід вважати спосіб, який прямо передбачений законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, що забезпечить виконання її приписів та що спрямований на поновлення порушеного цивільного права чи законного інтересу позивача. Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав - це  офіційне  визнання  і підтвердження державою фактів виникнення,  переходу або припинення права  власності та інших речових прав на нерухоме майно,  а також права  власності  на  об'єкти  незавершеного  будівництва   шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Видача свідоцтва про право власності була передбачена пунктом 8 цього Тимчасового положення (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами. Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Зазначене свідоцтво є похідним документом, який не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є лише посвідчувальним документом і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності. Твердження скаржника про те, що господарський суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши пункт 1 рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №81  від 10.11.2011 недійсним, а не незаконним та не скасувавши його, до уваги Одеським апеляційним господарським судом не приймається з тих підстав, що вимоги про  визнання  акта  державного   чи   іншого   органу протиправним, незаконним, неправомірним  та  про  його  скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання   його   недійсним. Саме таку правову позицію викладено в пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007  №01-8/675. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. За таких обставин підстави для скасування чи зміни оспореного судового акту відсутні. Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на скаржника. Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу  України, Одеський  апеляційний  господарський  суд П О С Т А Н О В И В:        Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна 18" залишити без задоволення,  рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2013  у справі №915/1292/13 - без змін.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.       Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2014. Головуючий суддя                                                                                          С.В. Таран                Суддя                                                                                                                     Л.І. Бойко                      Суддя                                                                                                                 Т.А.Величко