Рішення

від 15.08.2013 по справі 914/2511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2013 р. Справа № 914/2511/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» (с. Хильчиці, Львівська обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» (м. Львів)

про: стягнення боргу в сумі 27320,00 грн., 3% річних в розмірі 1730,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 542,32 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Луньо Б.М. - довіреність №22 від 03.06.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» (с. Хильчиці, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 27320,00 грн., 3% річних в розмірі 1730,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 542,32 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.07.2013 року. Ухвалою суду від 05.07.2013 року розгляд справи відкладено до 07.08.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 07.08.2013 року розгляд справи відкладено до 15.08.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.06.2013 року, про відкладення від 05.07.2013 року, від 08.07.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.08.2013 року за вх.№33229/13 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

15.08.2013 року у судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення до позовних вимог, що зареєстрована у канцелярії Господарського суду Львівської області за вх.№33263/13.

15.08.2013 року у судовому засіданні позивач подав клопотаня про застосування п.2 ст. 83 ГПК України, що зареєстроване у канцелярії Господарського суду Львівської області за вх.№33264/13.

15.08.2013 року за вх.№33237/13 позивач подав уточнення до позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 27320,00 грн. та судові витрати.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.06.2013 року, про відкладення від 05.07.2013 року, від 08.07.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1044 рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 07.08.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.08.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 09 серпня 2010 року між ТзОВ «Д-МІКС » та ТзОВ «Контекст» укладено Договір купівлі-продажу за № 17 (надалі - Договір), згідно з яким ТзОВ «Д-МІКС» (Продавець) зобов'язується продати, а Покупець (ТзОВ «Контекст») прийняти і оплатити кормові добавки, премікси для годівлі сільськогосподарських тварин, надалі Товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень Покупця.

Згідно з умовами Договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти і оплатити кормові добавки та премікси для годівлі сільськогосподарських тварин, надалі Товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень Покупця; при цьому Сторонами не було погоджено строків (термінів) оплати за Товар, а лише те, що оплата за Товар буде здійснюватись Покупцем за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця; грошові зобов'язання, які не виконані Покупцем в термін, вказаний у п. 3.1 цього Договору, вважаються протермінованими із наступного дня, по який повинні бути здійснені платежі у відповідності до п. 3.1 цього Договору, до дня фактичної оплати за отриманий Товар; платежі, здійснені Покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений Товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного Договору, позивачем, згідно видаткових накладних, перелік яких наведено у Виписці із Картки клієнта ТзОВ «Контекст», відповідачу відвантажено Товар на загальну суму 949 230,58 (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч двісті тридцять гривень 58 копійок).

Позивач наголошує, що за поставлений товар відповідачем проведено лише частковий розрахунок в сумі 921 910,58 (дев'ятсот двадцять одна тисяча дев'ятсот десять гривень 58 копійок). Перерахування грошових коштів наведено у Виписці із Картки клієнта ТзОВ «Контекст», яка додається до позову.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на 13 червня 2013 року заборгованість ТзОВ «Контекс» перед ТзОВ «Д-МІКС» за поставлений товар складає 27 320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Позивач наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи те, що в Договорі купівлі-продажу № 17 від 09.08.2010 року строк оплати за отриманий Товар не встановлений, позивачем 02 серпня 2011 року, 01 вересня 2011 року та 25 жовтня 2011 року в адресу відповідача направлено Претензії за №№ 02\08-1,01\09-1 та б\н із пропозицією погасити існуючу заборгованість із переліком конкретних видаткових накладних, по яких така заборгованість виникла. Позивач зазначає, що відповідач відповідей на Претензії та Вимогу не надав, заборгованості в повному обсязі та по всіх видаткових накладних не погасив.

15.08.2013 року за вх.№33237/13 позивач подав уточнення до позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 27320,00 грн. та судові витрати.

Таким чином, за твердження позивача, відповідач зобов'язаний сплатити суму основного боргу в розмірі 27320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. та судові витрати.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного Кодексу України та п. 6.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, згідно видаткових накладних, перелік яких наведено у Виписці із Картки клієнта ТзОВ «Контекст», відповідачу відвантажено Товар на загальну суму 949 230 (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч двісті тридцять) грн. 58 коп.

Позивач наголошує, що за поставлений товар відповідачем проведено лише частковий розрахунок в сумі 921 910,58 (дев'ятсот двадцять одна тисяча дев'ятсот десять гривень 58 копійок). Перерахування грошових коштів наведено у Виписці із Картки клієнта ТзОВ «Контекст», яка додається до позову.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на 13 червня 2013 року заборгованість ТзОВ «Контекс» перед ТзОВ «Д-МІКС» за поставлений товар складає 27 320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором - оплати за поставлену продукції, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27 320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 27320,00 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., про що свідчать представлені позивачем первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також подано уточнення (зменшення) позовних вимог, а відповідач позов не заперечив і не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» (с. Хильчиці, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 27320,00 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №905 від 17.06.2013 року на суму 1 720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» (79045, м. Львів, вул. Запольської, 31/3, код ЄДРПОУ 23271842, р/р 26004012713, МФО 325365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» (80750, вул. Заводська, 14, с. Хильчиці, Золочівський р-н, Львівська обл., код ЄДРПОУ 36918050, р/р 2600601146332 ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) заборгованість в розмірі 27320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.08.2013 року