Постанова

від 20.08.2013 по справі 923/566/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 923/566/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ТОВ "Агроплант" - Костенко О.В. (за дорученням) та Каленська С.С. (за дорученням),

ПП "Стевлалі" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стевлалі" на рішення господарського суду Херсонської області від 04.07.2013 р. по справі № 923/566/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплант" до Приватного підприємства "Стевлалі" про стягнення 114 752,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

08.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплант" (далі - ТОВ "Агроплант", позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Стевлалі" (далі - ПП „Стевлалі", відповідач) про стягнення з останнього 117 847, 76 грн. ( з яких: 115 970,00 грн. - основний борг, 1 877,76 грн. - 3% річних) , а також понесених судових витрат (а.с. 2-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Агроплант" посилається на те, що між сторонами укладено договір поставки № 091001 від 09.10.2012р., за умовами якого ТОВ "Агроплант" поставило товар, який отримав представник відповідача за довіреністю, тобто позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі за вказаним договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, однак ПП „Стевлалі" в свою чергу покладені на нього перед позивачем зобов'язання виконав частково, в наслідок чого виникла заборгованість на яку він нарахував 3% річних.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.05.2013. по зазначеному позову порушено провадження у справі та її призначено до розгляду на 28.05.2013р. (а.с.1)

20.06.2013р. (вх. № 2/2360/13) ТОВ "Агроплант" надало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 112 470,00 грн., пеню у розмірі 343,80 грн., 3% річних у розмірі 2 017,59 грн., інфляційні за період прострочення в сумі 265, 19 грн. та витрати по сплаті судового збору - 2 301, 94 грн. (а.с. 28).

Господарський суд ухвалою від 20.06.2013р. відмовив позивачу в прийнятті до розгляду щодо заявленої вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені - 343, 80 грн., визнав ціну позову у розмірі 114 752, 78 грн. та прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с.47- 48).

Дана ухвала господарського суду, сторонами по справі, не була оскаржена.

27.06.2013р. (вх. 7522/13) позивач надіслав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив:

- стягнути з ПП „Стевлалі" на користь ТОВ "Агроплант" 3% річних у розмірі 2 017,59 грн., індекс інфляції за період прострочення - 265,19 грн.;

- в частині основного зобов'язання зменшити суму заборгованості з 115 970,00 грн. до 112 470,00 грн.;

- стягнути з ПП „Стевлалі" на користь ТОВ "Агроплант" витрати по сплаті судового збору у сумі 2 295, 06 грн. (а.с. 49).

Суд першої інстанції, заяву позивача про зміну предмету позову від 27.06.2013р. прийняв до розгляду та розглянув справу з урахуванням вимог даної заяви позивача.

04.07.2013 р. вх. 7753/13 Доценко К.С., який визначив себе як представник відповідача, надав до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 923/566/13 до вирішення справи № 925/981/13 за позовом ПП „Стевлалі" до ТОВ "Агроплант" про визнання договору поставки № 091001 від 09.10.2012р. недійсним.

Відзив на позов відповідач не надав і участі у розгляді справи у суді першої інстанції не приймав (а.с. 25, 46, 77), хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 22).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.07.2013р. (підписане суддею Нікітенко С.В., 08.07.2013р.) позов ТОВ "Агроплант" задоволено повністю. Стягнуто з ПП „Стевлалі" на користь ТОВ "Агроплант" суму основного боргу у розмірі 112 470, 00 грн., 3% річних у розмірі 2 017, 59 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 265, 19 грн. та 2 295, 06 грн. судового збору.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що позовні вимоги ТОВ "Агроплант" доведені та не спростовані відповідачем. Також, в рішенні господарський суд відхилив клопотання Доценко К.С. про зупинення провадження по даній справі, оскільки в порушення вимог ст. 28 ГПК України до клопотання не було додано довіреності чи іншого документа, що підтверджує повноваження Доценка К.С. на представництво інтересів ПП „Стевлалі" (а.с. 79-81).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити частково рішення господарського суду, відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 265, 19 грн. та 3% річних - 2 017, 59 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПП „Стевлалі" зазначило, що у зв'язку з відмовою господарським судом у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення даної справи, були порушені процесуальні права апелянта, оскільки якщо позовна заява ПП „Стевлалі" про визнання недійсним спірного договору була задоволена та спірний договір був визнаний недійсним, то у ТОВ "Агроплант" були б відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та 3% річних за користування грошима.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.08.2013р. об 11:00 год., про що учасники процесу згідно приписів ст. 98 ГПК України були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.

Представник (скаржника) відповідача у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, без будь-якого обґрунтування свого нез'явлення.

Колегія суддів ухвалила відхилите це клопотання та почати розгляд справи за відсутністю представника скаржника, оскільки він не довів неможливість свого нез'явлення.

Представники позивача в усних поясненнях наданих суду просили суд відмовити у задоволенні скарги та рішення залишити без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги , дослідивши обставини і матеріали справи, в т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2013р. між сторонами укладено договір поставки № 091001 (далі - договір), згідно умов якого, постачальник (ТОВ "Агроплант") зобов'язується поставити й передати у власність, а покупець (ПП „Стевлалі") зобов'язується прийняти сільськогосподарську продукцію - сою (а.с. 7).

Відомості про товар викладені в розділі 2 договору, зокрема: загальна кількість товару - 120,00 тон та якість (п.п. 2.1, 2.2.).

Розділом 3 договору сторони визначили загальну ціну товару за договором - 516 000,00 грн. (п. 3.2.).

Перехід права власності на товар у покупця відбувається з моменту передачі товару (п.4.3. договору).

Пунктом 5 договору передбачено, що покупець оплачує вартість товару на рахунок постачальника по факту відвантаження товару, на підставі рахунка-фактури.

Сторона, яка порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями або бездіяльністю збитки і втрачений прибуток, в порядку, передбаченому діючим законодавством (п. 6.1).

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні від 09.10.2012р. № 140 на суму 374 960,00 грн. та від 11.10.2012р. № 142 на суму 134 977,00 грн., всього на загальну суму 509 937,00 грн. (а.с. 8-9), які були підписані без зауважень та претензій позивачем та повноважним представником відповідача - Храпенко Н.М., яка діяла на підставі довіреності № 224 від 09.10.2012р., колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар на зазначену суму, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару постачальником (позивачем) покупцю (відповідачу).

Слід зазначити, що відповідач проти факту отримання вказаного товару та основної суми заборгованості не заперечує, підтвердженням цього є листи відповідача від 23.04.2013р. № 39 та 04.01.2013р. № 1 (а.с. 64-65). Також, відповідач не заперечує проти основної суми боргу і в апеляційній скарзі.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що відповідач договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар виконав частково, перерахувавши позивачу 397 467,00грн. (а.с. 66-76). Додаткові докази з подальшої оплати поставленого товару в матеріалах справи відсутні, отже на момент розгляду справи в суді першої інстанції сума основного боргу складала 112 470, 00 грн.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 112 470, 00 грн. (з врахуванням уточнення позовних вимог від 27.06.2013 р.) є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану правову норму та встановлений судом факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати поставленої йому продукції, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав правові підстави вимагати стягнення з відповідача 3% річних .

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних зроблено арифметично і методологічно вірно.

Крім цього, приймаючи до уваги, що відповідач не повернув позивачу вказані грошові кошти у встановлений договором строк позивач обґрунтовано у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України нарахував і заявив до стягнення понесені ним втрати від інфляції за період з 09.10.2012р. по 26.04.2013р.

Перевіривши за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" розрахунок втрат (збитків) від інфляції проведений позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що його також було зроблено арифметично правильно.

Стосовно доводів скаржника, що суд першої інстанції порушив процесуальні права ПП „Стевлалі" відмовивши у задоволенні клопотання про зупинення по даній справі до розгляду справи № 925/981/13 про визнання недійсним договору № 091001 від 09.10.2012р., на підставі якого і були нараховані 3% річних та інфляційні втрати, то судова колегія вважає, що господарський суд мав право відмовити у задоволенні даного клопотання і не розглядати його, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заявивши це клопотання Доценко К.С не надав суду першої інстанції довіреності чи іншого документа, що підтверджує повноваження Доценка К.С. на представництво інтересів ПП „Стевлалі".

Крім цього, відповідач не позбавлений права, в разі задоволення позовних вимог у справі № 925/981/13, звернутись з заявою про перегляд судового рішення у справі № 923/566/13 за нововиявленими обставинами.

В порушення приписів ст. 33 ГПК України скаржник на момент подання апеляційної скарги, не надав будь-яких доказів які б підтверджували, що договір поставки № 091001 від 09.10.2012р. визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не підтверджені будь-якими доказами та не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 04.07.2013р. у справі №923/566/13-залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стевлалі" - без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.08.2013р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.