Постанова

від 18.11.2008 по справі 2-а-4321/08

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4321/08

ПОЛТАВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        18

листопада  2008 року                                                                                           

м. Полтава

                                Полтавський

окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко

С.С.

при секретарі - Білан В.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в залі суду м. Полтави адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави про

нарахування допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

            В липні 2008 року позивач звернувся до Полтавського

окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, де прохає

відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав,

свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни у

розмірі 2733 грн. 30 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що належить до соціальної

категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни»  з 01.01.2006 року по

31.12.2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від

мінімального розміру пенсії за віком. Крім цього, Рішенням Конституційного Суду

України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007

року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є

неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України

на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», на підставі яких, 

повинна  бути нарахована соціальна

допомога. Проте, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не

здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.

            Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від

30 липня 2008 року до участі в справі було залучено в якості  другого відповідача Управління Пенсійного

фонду України в Київському районі м. Полтави.

 В судове засідання позивач не

з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та

належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в

Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.

Полтави   в судове засідання не

з'явились, будучи повідомленими про дату, час та

місце слухання справи.

Відповідно до ст. 128 ч.4 КАС України, суд розглядає справу у відсутність

представників відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.

В матеріалах справи маються письмові заперечення проти позову представника

відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави,

де зазначено, що  дія Закону України «Про

Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20 грудня 2005 року закінчилася

31 грудня 2006 року по закінченню бюджетного періоду. Рішення Конституційного

суду України у справі № 6-рп\2007 року від 09 липня 2007 року було вирішено

питання неконституційності положень певного закону, а саме Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», тому дія цього рішення розповсюджується

лише на період з 09 липня 2007 року. Органами Пенсійного фонду України не

застосовується величина мінімальної пенсії за віком за Законом України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обрахування підвищення

до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними

категоріями пенсійних виплат, а тому, просив 

у задоволенні позову відмовити.

            Суд,  вивчивши та дослідивши матеріали справи,

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті,  приходить до

висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що позивач є

дитиною війни відповідно до  ст. 1 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

            Згідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» позивач 

має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення

до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від  18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

            Пунктом 12 ст. 71 Закону України

«Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом

України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

            Стаття 64 Конституції України

передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть

бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті

нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження

змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Рішенням Конституційного Суду

України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії

громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про

Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України

закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України

від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня

2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про

Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому

задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по

31 грудня 2007 року.

            Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни,

встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими

нормативно-правовими актами.

            Щодо розрахункової величини

мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії

дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

            Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний

розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність.

            При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж

Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів

пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Однак, враховуючи той факт, що Закон

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим

актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на

позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може

посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм

реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших

актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті

державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який

загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne

van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home

Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.

28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для

розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку

мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру

будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру

щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний

захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення

розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за

віком, що  не суперечить вимогам ч. 3 ст.

28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

            Доводи відповідача про відсутність

механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

            Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про

Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15

даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні

управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається

районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання

пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем

проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України  Київському районі м. Полтави. Враховуючи

вищевикладене, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.

Полтави повинно здійснити перерахунок пенсії позивачу.

            За таких обставин, суд приходить до висновку про

необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському

району м. Полтави здійснити перерахунок пенсії                    ОСОБА_1 за період з 09

липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру

мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування»  та

провести відповідні виплати.

            Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі

фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду

України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

            Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту

прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог

та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління

протиправною.

            Позовні вимоги 

щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України

нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  дитині війни у визначеній позивачем грошовій

сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію

органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

            Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо

адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені

позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

           Керуючись ст. 64 Конституції

України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та

застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 159-160 Кодексу

адміністративного судочинства України, 

суд, -          

П О С Т А Н О В И В:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України

в Київському районі                     

м. Полтави протиправною.

            Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в

Київському районі м. Полтави  здійснити

перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком

з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007

року по 31 грудня 2007 року.

            В іншій частині позовних вимог відмовити.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

            Постанова суду може бути оскаржена до Харківського

апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження протягом 10 днів з дня винесення повного тексту постанови  та наступною подачею апеляційної скарги протягом

20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції з

одночасним направленням  її копії до суду

апеляційної інстанції.

            Постанова суду набирає законної сили після спливу строку

на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

Повний текст постанови виготовлений 24 листопада 2008 року.

      Суддя                                                                                                     С.С.Бойко