Постанова

від 15.08.2013 по справі 5011-7/12292-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 5011-7/12292-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувшикасаційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16 травня 2013 року, та рішенняГосподарського суду міста Києва від 6 лютого 2013 року, у справі№ 5011-7/12292-2012, за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (м. Київ), в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України (м. Київ), 2. Концерну "Військторгсервіс" (м. Київ), доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (м. Київ), третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України (м. Київ), про стягнення 4 636 533 грн. 80 коп., - за участю представників: від Концерну "Військторгсервіс": Бех О.А. - представник (довіреність від 14.01.2013 року); Баран М.Ф. - представник (довіреність від 05.04.2013 року); від ФДМ України: Дембовська В.В. - представник (довіреність від 11.02.2013 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (далі за текстом - ТзОВ "Інтерінвестгруп") про стягнення 4 636 533 грн. 80 коп. - заборгованості по орендній платі.

У листопаді 2012 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва із Заявою про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 13.06.2012 року по 05.09.2012 року у розмірі 1 618 909 грн. 33 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі № 5011-7/12292-2012 (суддя - Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано положеннями ст. 35 ГПК України та присудженням рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012 до стягнення з ТзОВ "Інтерінвестгруп" заборгованості з орендної плати у розмірі 2 814 754 грн. 60 коп., пені у розмірі 55 737 грн. 24 коп., інфляційних у розмірі 48 42 грн. 41 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі 5011-7/12292-2012 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Авдеєв П.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року залишено без змін.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційний господарський суд послався на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012, яким присуджено до стягнення з ТзОВ "Інтерінвестгруп" заборгованість з орендної плати у розмірі 2 814 754 грн. 60 коп., пені у розмірі 55 737 грн. 24 коп., інфляційних у розмірі 48 42 грн. 41 коп. та ст. 35 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції рішенням та постановою, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 5011-7/12292-2012 повністю, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування поданої касаційної скарги заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням заступника Секретаря судової палати від 14.08.2013 року розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Ханкдурін М.І. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представники Концерну "Військторгсервіс" та ФДМ України подану заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері касаційну скаргу підтримали за наведених у ній підстав, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 5011-7/12292-2012 повністю, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

01.01.2003 року Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (далі за текстом - ТзОВ "Львівська гарнізонна база" уклали Договір № 140/5-1-01-03 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Підприємства (далі за текстом - Договір), який 14.01.2004 року було погоджено Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області.

У зв'язку з припиненням діяльності Головного управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України (за текстом Договору - Підприємство) та його реорганізації шляхом приєднання до Державного господарського об'єднання "Концерн "Військторгсервіс" (який є правонаступником зазначеного Головного управління), 01.03.2006 року сторонами Договору було підписано Додаткову угоду, якою погоджено у тексті Договору замінити Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України на Державне господарське об'єднання "Концерн "Військторгсервіс" (орендодавець, позивач-2).

Згідно з п. 7.3 Статуту Концерну "Військторгсервіс", майно Концерну "Військторгсервіс" перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Додатковою угодою від 01.12.2010 року сторони Договору внесли зміни та доповнення до Договору та замінили у тексті Договору найменування сторони-1 - ТзОВ "Львівська гарнізонна база" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (далі за текстом - ТзОВ "ДПА Компані").

Додатковою угодою від 31.12.2010 року орендаря - ТзОВ "ДПА Компані" було замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект" (далі за текстом - ТзОВ "Енергобудпроект").

01.04.2011 року сторони Договору уклади Додаткову угоду до Договору, за умов якої орендаря - ТзОВ "Енергобудпроект" було замінено на ТзОВ "Інтерінвестгруп".

У відповідності до Актів приймання-передачі основних фондів від 15.04.2011 року та від 01.05.2011 року, позивач-2 передав відповідачеві в орендне користування нежитлові приміщення.

15.04.2011 року, 01.06.2011 року, 01.07.2011 року, 01.09.2011 року, 01.10.2011 року, 01.11.2011 року, 15.11.2011 року позивачем-2 та відповідачем були підписані Додаткові угоди про внесення змін та доповнень до Договору, у яких сторонами визначалась вартість цілісного майнового комплексу станом на 15.04.2011 року, 01.06.2011 року, 01.07.2011 року, 01.09.2011 року, 01.10.2011 року, 01.11.2011 року, та яка станом на 01.11.2011 року становить 41 638 734 грн. 73 коп. без урахування ПДВ, а також змінено розмір орендної плати.

01.06.2011 року, 01.07.2011 року, 01.09.2011 року, 01.10.2011 року, 01.11.2011 року, 15.11.2011 року позивач-2 та відповідач підписали Додаткові угоди про внесення змін та доповнень до Договору.

01.02.2012 року Концерн "Військторгсервіс" та ТзОВ "Інтерінвестгруп" уклали Угоду про внесення змін до Договору (далі за текстом - Угода), за умов п. 1.1 якої Концерн "Військторгсервіс" (за текстом Угоди - орендодавець) передає, а ТзОВ "Інтерінвестгруп" (за текстом Угоди - орендар) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу філії № 3 Концерну "Військторгсервіс", склад і вартість якого визначено, відповідно до акту (актів) оцінки та передавального (розподільчого) балансу Підприємства, складеного за станом на 01.11.2011 року, вартість якого, згідно до звітів про оцінку майна становить 41 638 734 грн. 73 коп. (без урахування ПДВ). Залишкова вартість основних засобів згідно передавального (розподільчого) балансу (балансів) Підприємства складеного (складених) станом на 15.11.2011 року становить 6 899,0 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Угоди, орендар вступає у строкове платне користування цілісним майновим комплексом структурного підрозділу Підприємства у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі структурного підрозділу Підприємства. Передача цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності. Передача цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Підприємства здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У відповідності з п.п. 3.1., 3.4 Угоди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) з 01.11.2011 року - 346 989 грн. 46 коп. Орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа місяця, наступного за звітним. Частина орендної плати перераховується до державного бюджету Орендодавцем (Балансоутримувачем) відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умов п. 5.3 Угоди орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, визначеному цим Договором.

Пунктами 6.2, 6.5 Угоди сторони передбачили право орендаря, за згодою орендодавця, здавати в суборенду окреме майно та право орендаря розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього Договору у порядку визначеному законодавством України.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. Угоди).

Згідно з п. 10.1 Угоди, цей Договір діє з 01.01.2003 року до 01.01.2018 року включно.

Відповідно з п.п. 10.3, 10.6, 10.9, 10.11 Угоди, Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації Підприємства за участю орендаря; загибелі орендованого Підприємства; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі припинення або розірвання цього Договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу). Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Концерн "Військторгсервіс" взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав ТзОВ "Інтерінвестгруп" у тимчасове платне користування майновий комплекс структурного підрозділу філії № 3 Концерну "Військторгсервіс" за плату, згідно з умовами Угоди, а ТзОВ "Інтерінвестгруп", в порушення умов Угоди, не сплатило на користь Концерну "Військторгсервіс" орендну плату за період з 13.06.2012 року по 05.09.2012 року.

У зв'язку з неоплатою ТзОВ "Інтерінвестгруп" орендних платежів, Концерном "Військторгсервіс" було направлено ТзОВ "Інтерінвестгруп" Претензії від 03.05.2012 року (вих. № 801), від 08.05.2012 року (вих. № 852), від 13.06.2012 року (вих. № 1087), від 09.07.2012 року (вих. № 1254), від 09.07.2012 року (вих. № 1255), від 05.09.2012 року (вих. № 1639) з вимогою сплатити заборгованість.

На підтвердження наявності заборгованості ТзОВ "Інтерінвестгруп", Концерн "Військторгсервіс" надав Акт звірки взаєморозрахунків (підписаний уповноваденими представниками та скріплений печатками Концерну "Військторгсервіс" та ТзОВ "Інтерінвестгруп") про наявність у ТзОВ "Інтерінвестгруп" боргу станом на 03.03.2012 року у сумі 823 238 грн. 71 коп. та Акт звірки взаєморозрахунків між Концерном "Військторгсервіс" та ТзОВ "Інтерінвестгруп" від 05.09.2012 року, згідно з яким ТзОВ "Інтерінвестгруп" має заборгованість перед Концерном "Військторгсервіс" у розмірі 4 484 427 грн. 82 коп. (підписаний тільки представником Концерну "Військторгсервіс").

Звертаючись з позовом у цій справі, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та Концерн "Військторгсервіс" стверджують (з урахуванням Заяви про зменшення позовних вимог), що ТзОВ "Інтерінвестгруп" має заборгованість по орендній платі перед Концерном "Військторгсервіс" за період з 13.06.2012 року по 05.09.2012 року в розмірі 1 527 383 грн. 00 коп., на яку також було нараховано пеню у розмірі 91 526 грн. 33 коп.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012, пунктом 3 резолютивної частини розірвано Договір № 140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року оренди майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ТзОВ "Інтерінвестгруп"; пунктом 4 резолютивної частини вказаного рішення присуджено до стягнення з ТзОВ "Інтерінвестгруп" на користь Концерну "Військторгсервіс" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму боргу у розмірі 2 814 754 грн. 60 коп., пені у розмірі 55 737 грн. 24 коп., інфляційних витрат у розмірі 4 842 грн. 41 коп., 64 380 грн. 00 коп. - судового збору та 1 073 грн. 00 коп. судового збору.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що заборгованість з орендної плати в розмірі 1 527 383 грн. 00 коп. (про стягнення якої заявлено позовні вимоги) вже стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012, а тому, враховуючи ст. 35 ГПК України, у задоволенні позову у цій справі має бути відмовлено.

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій не погодився та звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і неповне дослідження обставин справи (зокрема, щодо періоду неоплати орендних платежів, заборгованість за який присуджено до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 5011-7/12292-2012 повністю, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування ГПК України, роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, заявленого заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, господарські суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012 розірвано Договір № 140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року оренди майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ТзОВ "Інтерінвестгруп" та присуджено до стягнення з ТзОВ "Інтерінвестгруп" на користь Концерну "Військторгсервіс" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму боргу у розмірі 2 814 754 грн. 60 коп., пені у розмірі 55 737 грн. 24 коп., інфляційних витрат у розмірі 4 842 грн. 41 коп., а тому, оскільки заборгованість Товариства ТзОВ "Інтерінвестгруп" з орендної плати (про стягнення якої заявлено вимогу у цій справі) вже стягнуто вказаним вище судовим рішенням у справі № 5011-58/9614-2012, у позові має бути відмовлено.

Однак, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджувалось (з встановленням такого факту) питання того, за який саме період рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012 присуджено до стягнення з ТзОВ "Інтерінвестгруп" заборгованість по орендній платі та чи співпадає цей період з тим, який визначено у позові у цій справі (з урахуванням Заяви про зменшення позовних вимог) - з 13.06.2012 року по 05.09.2012 року, а відтак, застосування господарськими судами попередніх інстанцій ст. 35 ГПК України при вирішенні спору у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що саме у зв'язку з прийняттям Господарським судом міста Києва рішення від 29.08.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012 заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було подано Уточнення до позовної заяви у цій справі; також, на обставини щодо періоду заборгованості ТзОВ "Інтерінвестгруп" перед Корпорацією "Військторгсервіс" заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вказував і у апеляційній скарзі, проте, постанова апеляційного господарського суду не містить оцінки зазначеного доводу апеляційної скарги.

За наведених підстав, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій рішення мають бути скасовані, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, оскільки, в силу положень ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з цим, зважаючи на встановлені ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що скаржник у касаційній скарзі порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 111 9 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2013 року у справі № 5011-7/12292-2012 скасувати.

3. Справу № 5011-7/12292-2012 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап М.І. Хандурін