Рішення

від 08.08.2013 по справі 522/1298/13- ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

08.08.2013

Справа № 522/1298/13-ц

Провадження № 2/522/6169/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Єршової Л.С.,

при секретарі судового засідання - Бондаревій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, яке має статус спільної сумісної власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, яке має статус спільної сумісної власності подружжя. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 15.04.1995р. по 19.01.2010р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу було набуте наступне спільне майно: квартира АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м; стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м. Окрім вказаного майна, відповідач є учасником ТОВ «Фірма Крайтекс» та володіє корпоративними правами на частку у розмірі 23 % статутного капіталу, які були придбані в період шлюбних відносин, на формування статутного капіталу було виділено спільні сімейні кошти. За час перебування у шлюбі позивачем за кошти, що належали їй особисто, було придбано інвестиційні права на нежитлове приміщення будівельний НОМЕР_6, розташоване на одинадцятому поверсі корпуса 3-А Пансіонату «А» Оздоровчо-розважального комплексу «Променад» загальною площею 22,2 кв.м. без врахування перегородок. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає згоди щодо поділу спільного майна.

Крім того, ОСОБА_1 у позові зазначила, що у неї з відповідачем є неповнолітній син - ОСОБА_3, який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею, аліментів на утримання сина відповідач не сплачує.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, та відступити від засади рівності часток подружжя у сторону збільшення своєї частки з врахуванням обставин, що мають істотне значення (спільний син проживає з нею в квартирі, що є спільною сумісною власністю подружжя, іншого житла, де з сином може проживати окремо від відповідача, не має; з моменту розлучення відповідач не приймає належної участі в утриманні дитини; її доходи не дозволяють надати дитині належне утримання та лікування як інваліду; фактичне проживання відповідача за іншою від місця реєстрації адресою свідчить про наявність у нього іншого житла), а саме: виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 в цілому на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м; стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини корпоративних прав, що належать ОСОБА_2 від його частки у розмірі 23 % у статутному фонді ТОВ «Фірма Крайтекс» (номер ЄДРПОУ 23861710), а саме: визнати за ОСОБА_1 корпоративні права на 11,5 % статутного капіталу ТОВ «Фірма Крайтекс»; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності в цілому на майнові права на нежитлове приміщення будівельний НОМЕР_6, розташоване на одинадцятому поверсі корпуса 3-А Пансіонату «А» Оздоровчо-розважального комплексу «Променад», загальною площею 22,2 кв.м без врахування перегородок, придбані за інвестиційним договором довгострокового будівництва № 11/12-3 від 27.08.2008р.; поділити доходи, одержані ОСОБА_2 від участі у ТОВ «Фірма Крайтекс», між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини доходів, одержаних ОСОБА_2 від участі у ТОВ «Фірма Крайтекс»; стягнути зі ОСОБА_2 ? доходів, одержаних ним від участі у ТОВ «Фірма Крайтекс» за період з 01.01.2010р. по 01.01.2013р.; зобов'язати ОСОБА_2 щомісячно сплачувати на утримання сина ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 8000,00 грн., до досягнення останнім 23 років, з яких: щомісячна виплата на навчання - 2000,00 грн., щомісячна виплата на лікування - 3000,00 грн., щомісячні аліменти на дитину - 3000,00 грн.; стягнути зі ОСОБА_2 судові витрати.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В обґрунтування зустрічного позову посилається на наступне.

15.04.1995р. між сторонами було укладено шлюб, 08.12.2009р. рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яке набуло законної сили 21.12.2009р., шлюб між ними розірвано. Народжений у шлюбі син - ОСОБА_3, 1996 року народження, після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю. За час шлюбу сторонами було придбано: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м; стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м; автомобіль марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1. За час шлюбу 17.07.2006р. між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір на суму 235000,00 доларів США строком на двадцять років. Кредитний договір укладено за згодою ОСОБА_1 в інтересах сім'ї, майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї, та на час розірвання шлюбу залишилися спільні борги подружжя у розмірі 235590,46 доларів США. Після розірвання шлюбу вказаний борг подружжя перед банком був сплачений повністю за особисті кошти позивачем за зустрічним позовом. ОСОБА_2 не дійшов згоди з відповідачем за зустрічним позовом щодо поділу спільно набутого у шлюбі майна. Також зазначив, що зараз є не працевлаштованим та має мінливий характер доходів.

В процесі розгляду справи представник ОСОБА_2 надавав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, потім заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просить суд здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, з урахуванням сплаченого ОСОБА_2 особисто боргу по кредиту, наступним чином: визнати право приватної власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м; стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м.; визнати право приватної власності ОСОБА_1 на: ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м.; майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2: котел 2х-контурний газовий; машина посудомийна вбудована «Siemens»; плита газова вбудована (панель); духова шафа вбудована «Siemens»; витяжка «Siemens»; мікрохвильова піч; холодильник вбудований «Siemens»; кухня-студія (меблі) під індивідуальне замовлення та стіл кухонний ексклюзивний зі стільцями; шафа-купе вбудована комбінована; диван в прихожій; журнальний столик; кондиціонер; комплект м'якої меблі із натуральної шкіри в гостинній (1 диван та 2 крісла); телевізор плазмовий; музикальний центр з колонками и сабвуфером; магнітофон-DVD; шафа-горка; кондиціонер; комплект м'якої меблі (диван-ліжко 1 шт., крісло 1шт.); письмовий стіл комбінований; крісло робоче із натуральної шкіри; книжний гарнітур с полочками із чорного дерева; шафа-купе вбудована комбінована; ліжко двоспальне із шкіряною оббивкою; при ліжкові тумбочки; телевізор із тумбою; кондиціонер; облаштування лоджії в спальні (столик, крісло, меблевий вуголок с антресолями та ін.); ванна-«джакузі»; меблеве облаштування ванної кімнатиа; пральний автомат «Bosh»; сушильний автомат «Bosh»; меблеве облаштування санвузлу; світильники в квартирі; автомобіль марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача у первісному позові визнав позов в частині визнання за результатом поділу права власності за ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м.; заперечував щодо задоволення інших позовних вимог в частині способу та порядку поділу спільного майна подружжя; позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_2 щомісячно сплачувати аліменти та додаткові витрати на утримання сина визнав частково, надав суду письмові заперечення.

У судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, наведених у зустрічному позові, письмових запереченнях на позов, письмових поясненнях ОСОБА_2

Відповідач за зустрічним позовом та її представник заперечували щодо задоволення зустрічних позовних вимог. Представник відповідача за зустрічним позовом визнав позовні вимоги в частині визнання за результатом поділу права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м.

Вислухавши пояснення позивача по первісному та відповідача по зустрічному позовам, її представника, представника відповідача по первісному та позивача по зустрічному позовам, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України), ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 15.04.1995 по 21.12.2009 роки, що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2009р. про розірвання шлюбу (а.с. 163), свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7, виданим Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 26.01.2010р. (а.с.9). Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, 1996 року народження.

Судом встановлено, що сторони за час шлюбу придбали наступне майно, яке наявне на час розгляду справи:

- квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м, право власності на яку на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 417417 від 23.09.2004р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с. 244-245);

- стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2, право власності на яке на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 3569, зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с. 201-203);

- стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2, відповідно до свідоцтва про право власності серії САА № 449848 від 15.12.2004р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 14);

- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м, право власності на яку на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 842772 від 03.12.2009р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с. 196, 197).

У відповідності до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Сторонами погоджено вартість наступного спільного майна подружжя: квартири АДРЕСА_2, вартістю 200000,00 доларів США, що еквівалентно 1598600,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на 08.08.2013р.; стояночного місця НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2, вартістю 10000,00 доларів США, що еквівалентно 79930,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на 08.08.2013р.; стояночного місця НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2, вартістю 10000,00 доларів США, що еквівалентно 79930,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на 08.08.2013р.

Під час розгляду справи між сторонами не досягнуто згоди щодо вартості квартири АДРЕСА_3. Вартість вказаної квартири визначається судом виходячи з дійсної її вартості на час розгляду справи у розмірі 90016,00 доларів США, що еквівалентно 719499,00 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку майна від 18.07.2013р., виконаним ТОВ «Ніка-Моріс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12785/11 від 20.12.2011р., виданий Фондом державного майна України), відповідно до якого оціночна (ринкова) вартість трьохкімнатної самостійної квартири, загальною площею 112,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на дату оцінки без врахування ПДВ - 20 % складає: 719499 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки складає 90016 доларів США (а.с. 208-242).

Загальна вартість спільного майна подружжя, яке наявне на час розгляду справи, та підлягає поділу між сторонами по справі складає 310016,00 доларів США, що еквівалентно 2477959,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на 08.08.2013р.

Судом встановлено, що подружжя мало кредитне зобов'язання згідно з договором про надання споживчого кредиту № 11019464000 від 17.07.2006р., укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, строком на 252 місяця на суму кредиту в іноземній валюті 235000,00 доларів США та процентів, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 67-84). Вказаний договір укладено ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_1 в інтересах сім'ї.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 17.07.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 1690, та передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2. З п. 1.11 іпотечного договору вбачається, що дружина іпотекодавця - ОСОБА_1 надала згоду на передачу в іпотеку вищевказаної квартири, яка є предметом спільної сумісної власності подружжя, заява посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.07.2006р. (а.с. 87-92).

Також, у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором під час знаходження у шлюбі та спільного проживання ОСОБА_1 виступила поручителем, що підтверджено договором поруки № 23700 від 17.07.2006р., укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 85-86).

Факт підписання ОСОБА_1 заяви про надання згоди на укладання іпотечного договору, предметом якого є спільне майно подружжя, та укладання договору поруки свідчить про те, що кредитний договір був укладений за її згодою в інтересах та на потреби сім'ї.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до пояснень сторін грошові кошти, отримані за вказаним кредитним договором, використані в інтересах сім'ї під час спільного проживання.

Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За період шлюбу сторони по справі частково виконали зобов'язання за кредитним договором та повернули борг на суму 133200,59 доларів США, з них: 39186,09 доларів США повернення суми кредиту, 94014,50 доларів США відсотки за кредитом, що підтверджується випискою за кредитним договором за період з 17.07.2006 по 12.09.2011 роки, виданою Відділенням № 217 АТ «УкрСиббанк» від 11.03.2013р. (а.с. 93-97).

Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 24 постанови від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Таким чином, у результаті отримання в кредит грошових коштів для використання на споживчі цілі, боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2013р., справа № 6-50565св12).

При поділі спільної сумісної власності подружжя зобов'язання між подружжям не розподіляються, а враховуються; суд має встановити, яку безпосередньо суму грошових коштів на погашення кредитних зобов'язань сплачено позивачем в період шлюбу, після розірвання шлюбу, оскільки кошти сплачені в період шлюбу є спільною сумісною власністю, та з'ясувати, яка частина грошових коштів, сплачених за кредитним договором підлягає врахуванню при розподілі спільного майна подружжя між подружжям (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013р., справа № 6-53878св12).

Станом на день розірвання шлюбу 21.12.2009р. залишилися спільні борги подружжя за кредитним договором, які мають враховуватися при поділі спільного майна подружжя, на суму, яка склала 235590,46 доларів США, з них: 195813,91 доларів США повернення суми кредиту, 39776,55 доларів США відсотки за кредитом. Зазначений спільний борг подружжя перед банком був сплачений повністю ОСОБА_2 за особисті кошти після розірвання шлюбу у період з 11.01.2010 по 09.09.2011 роки, що підтверджується випискою за кредитним договором за період з 17.07.2006 по 12.09.2011 роки, виданою Відділенням № 217 АТ «УкрСиббанк» від 11.03.2013р., випискою за кредитним договором за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 роки, виданою Відділенням №217 АТ «УкрСиббанка» (а.с. 93-97), довідкою Відділення № 217 АТ «УкрСиббанк» за вих. НОМЕР_5-219-453 від 22.03.2013р. (а.с. 39), копіями меморіальних ордерів (а.с. 98-108).

Таким чином, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному майні подружжя повинні бути визначені з врахуванням сплачених особисто ОСОБА_2 спільних боргів подружжя. Тобто, частка у спільному майні подружжя ОСОБА_2 повинна бути збільшена на 117795,23 доларів США (1/2 від спільного боргу у сумі 235590,46 доларів США), що еквівалентно 930582,31 грн. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на час сплати спільного боргу 09.09.2010р.

Стосовно вимог позивача щодо визнання права власності на ? частину корпоративних прав, що належать ОСОБА_2 від його частки у розмірі 23% у статутному фонді ТОВ «Фірма Крайтекс», а саме визнання за ОСОБА_1 корпоративні права на 11,5% статутного капіталу ТОВ «Фірма Крайтекс»; поділу доходів, одержаних ОСОБА_2 від участі у ТОВ «Фірма Крайтекс» між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину доходів, одержаних ОСОБА_2 від участі у ТОВ «Фірма Крайтекс», та стягнення зі ОСОБА_2 1/2 доходів, одержаних ним від участі у ТОВ «Фірма Крайтекс» за період з 01.01.2010р. по 01.01.2013р., слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 652865 станом на 19.10.2012р. та Статуту ТОВ «Фірма Крайтекс» ОСОБА_2 є засновником (учасником) ТОВ «Фірма Крайтекс» (а.с. 190-193).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 26. постанови від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Згідно з ч. 1 ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що корпоративні права, які належать ОСОБА_2 у розмірі 23 % у статутному фонді ТОВ «Фірма Крайтекс», не являються спільною сумісною власністю подружжя та не підлягають поділу.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Позивачем не доведено та не наданого до суду жодного належного доказу, що вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї. Представник позивача стверджував, що внесок до статутного фонду ТОВ «Фірма Крайтекс» здійснено за спільною згодою та за спільні кошти подружжя. Суд критично відноситься до вказаних тверджень, оскільки представник позивача за первісним позовом не зміг надати пояснень на наступні питання суду: коли було засновано товариство, коли, у якому розмірі та з яких джерел спільного майна подружжя було здійснено внески до статутного фонду товариства.

Відповідач за первісним позовом надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що ним було зроблено внесок в статутний фонд товариства з коштів, що належали йому особисто, спільні кошти або майно подружжя до статутного фонду не вносилися.

Крім того, відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 61 СК України вбачається, що об'єктом права спільної сумісної власності є дохід другого з подружжя, а не підприємства, в якому він є засновником.

В такому випадку дохід повинен бути отриманий у вигляді частки розподілу прибутку товариства (дивідендів) відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» .

Відповідно до довідки ТОВ «Фірма Крайтекс» за вих. № 15 від 16.07.2013р. за період 01.01.2010р. по 31.12.2012р. виплата дивідендів у грошовій формі, а також іншими (не грошовими) засобами підприємством ТОВ «Фірма Крайтекс» на користь ОСОБА_2 не здійснювалась (а.с. 194).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав стягнення на користь позивача 1/2 частини доходу відповідача, отриманого ним як учасником ТОВ «Фірма Крайтекс», не має, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом щодо визнання за нею права особистої приватної власності в цілому на майнові права на нежитлове приміщення будівельний НОМЕР_6, розташоване на одинадцятому поверсі корпуса 3-А Пансіонату «А» Оздоровчо-розважального комплексу «Променад», загальною площею 22,2 кв.м без врахування перегородок, придбані за інвестиційним договором довгострокового будівництва № 11/12-3 від 27.08.2008р., слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 27.03.2008р. між ТОВ «Укрбудінвест» та ОСОБА_1 був укладений інвестиційний договір довгострокового будівництва № 11/12-3. Згідно з п. 2.1. предметом вказаного договору є отримання інвестором у власність закріплених за ним апартаментів на умовах та в порядку, передбаченому даним договором. Згідно з п. 1.1.3. вказаного договору: апартаменти - нежитлове приміщення будівельний НОМЕР_6, розташоване на одинадцятому поверсі корпуса 3-А Пансіонату «А» Оздоровчо-розважального комплексу «Клубний курорт «ПРОМЕНАД» загальною площею 22,2 кв.м. без врахування перегородок. Згідно з п. 3.1. вказаного договору для отримання апартаментів у власність інвестор зобов'язується сплатити підприємству грошові кошти у розмірі еквівалентному 18378,72 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день укладення даного договору складають 145743,25 гривень (а.с.48-53).

Зазначені у договорі кошти були сплачені у повному обсязі у період шлюбу та набуті ОСОБА_1 за цим договором майнові права були спільною сумісною власністю подружжя.

Твердження позивача, що кошти, які були сплачені за даним договором, належали їй особисто (надали родичі з власних заощаджень саме для того, щоб вона придбала особисте нерухоме майно), є припущенням. ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів, які б достовірно свідчили про використання саме особистих коштів на придбання нежитлового приміщення. Крім того, вказане твердження спростовується матеріалами справи, у тому числі квитанціями Одеської філії ВАТ «Кредитпромбанк» про сплату за інвестиційним договором № 11/12-3 від 27.03.2008р., які підписані платником ОСОБА_2 (а.с.64-66).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 було відчужено на користь ОСОБА_2 її частку у праві спільної сумісної власності, а відповідно ОСОБА_2 були особисто придбані майнові права на нежитлове приміщення будівельний НОМЕР_6, розташоване на одинадцятому поверсі корпуса 3-А Пансіонату «А» Оздоровчо-розважального комплексу «Променад», за інвестиційним договором довгострокового будівництва № 11/12-3 від 27.03.2008р., про що 30.09.2011р. між ТОВ «Укрбудінвест», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до інвестиційного договору довгострокового будівництва № 11/12-3 від 27.03.2008р. про передачу прав та обов'язків по даному інвестиційному договору (а.с. 54-60). Зазначене також підтверджено актом прийому-передачі апартаментів за інвестиційним договором довгострокового будівництва № 11/12-3 від 29.09.2011р., актом прийому-передачі будівельної готовності апартаментів за інвестиційним договором довгострокового будівництва № 11/12-3 від 30.09.2011р., відповідно до яких ОСОБА_2 було прийнято нежитлове приміщення для оформлення права власності та проведення ремонтних робіт (а.с. 61-63).

Таким чином суд доходить висновку, що майнові права на нежитлове приміщення будівельний НОМЕР_6, розташоване на одинадцятому поверсі корпуса 3-А Пансіонату «А» Оздоровчо-розважального комплексу «Клубний курорт «ПРОМЕНАД», загальною площею 22,2 кв.м. без врахування перегородок, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, є приватною власністю ОСОБА_2, не є спільною сумісною власністю та не підлягають поділу.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом при поділі спільного майна визнати право власності ОСОБА_1 на майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2, слід зазначити наступне.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що під час перебування в шлюбі було придбано рухоме майно (меблі та побутову техніку), яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Але позивачем за зустрічним позовом не надано до суду доказів щодо придбання переліченого майна під час шлюбу, не надано доказів його наявності та вартості. Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував про належність цього майна до спільного майна подружжя.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що зазначене майно не може бути враховане при поділі майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У порядку поділу спільного майна подружжя позивач за зустрічним позовом просить суд визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пояснень сторін за час шлюбу ними був придбаний автомобіль марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, який було оформлено на ім'я ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу вказаний автомобіль залишився у користуванні ОСОБА_1 та вона здійснила його відчуження, в результаті чого отримала грошові кошти у сумі 6000,00 доларів США.

Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Суд враховує, що позивачем за зустрічним позовом не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження наявності у спільній власності подружжя автомобілю марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, та подальшого його відчуження за згодою чи без згоди іншого подружжя, тому суд не враховує вартість цього автомобілю при поділі майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України .

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач просила суд поділити майно та відступити від засади рівності часток подружжя у сторону збільшення своєї частки з посиланням на ті обставини, що спільний син, який потребує лікування, проживає з нею в квартирі АДРЕСА_2, що є спільною сумісною власністю подружжя, іншого житла, де з сином може проживати окремо від відповідача, не має.

Згідно з ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Загальна вартість спільного майна подружжя, яке наявне на час розгляду справи, та підлягає поділу між сторонами по справі складає 2477959,00 грн. Частка у спільному майні подружжя ОСОБА_2 (з урахуванням особисто сплаченого ним вищевказаного боргу за кредит) повинна бути збільшена на 930582,31 грн.

З врахуванням наведеного при поділі спільного майна подружжя частки становлять відповідно: ОСОБА_1 - 773688,40 грн., ОСОБА_2 - 1704270,60 грн.

З врахуванням інтересів неповнолітньої дитини суд вважає можливим при поділі спільного майна подружжя збільшити частку ОСОБА_1 на 25611,60 грн. та виділити їй у власність ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м, вартістю 799300,00 грн.

Виділити у власність ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м, вартістю 799 300,00 грн.; стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2, вартістю 79930,00 грн.; стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2, вартістю 79930,00 грн.; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м, вартістю 719499,00 грн.; усього майна загальною вартістю 1678659,00 грн.

Щодо вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_2 щомісячно сплачувати на утримання сина ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 8000,00 грн., до досягнення останнім віку 23 роки, з яких: щомісячна виплата на навчання 2000,00 грн., щомісячна виплата на лікування 3000,00 грн., щомісячні аліменти на дитину 3000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги, що дитина проживає разом з матір'ю та потребує лікування, оскільки є інвалідом, що підтверджено посвідченням НОМЕР_8 (а.с. 10).

Батько дитини ОСОБА_2 постійно та регулярно надає грошові кошти на утримання дитини, що підтверджується квитанціями банку про сплату грошових коштів на утримання дитини.

Суд також враховує те, що ОСОБА_2 на час ухвалення рішення у справі не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, відповідно до пояснень представника відповідача він згоден сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина у розмірі 1000,00 грн. щомісячно.

На підставі викладеного, суд встановлює аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі - 1000,00 грн. щомісячно.

За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Позивачем та його представником до суду не надано пояснень та доказів в обґрунтування суми коштів, необхідних щомісячно на лікування дитини. На час ухвалення рішення у справі дитина не навчається. Але, враховуючи інвалідність дитини та згоду ОСОБА_2 сплачувати щомісячно додаткові витрати на дитину у розмірі 500,00 грн., суд вважає за можливе стягнути вказану суму додаткових витрат на дитину.

Згідно з ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

ОСОБА_3 на час ухвалення судом рішення не досяг повноліття, а тому норми ст. 199 СК України у даному випадку не можуть бути застосовані судом, а відповідно і відсутні правові підстави для задоволення вимоги про призначення аліментів до досягнення дитиною, ОСОБА_3, двадцяти трьох років. Суд роз`яснює позивачці її право на звернення до суду з відповідним позовом після досягнення сином повноліття за умови продовження ним навчання та наявності потреби у матеріальній допомозі.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача по первісному позову та про часткове задоволення позовних вимог позивача по зустрічному позову.

Ухвалою суду була розстрочена сплата судового збору за подання позову ОСОБА_1 у розмірі 3441,00 грн. на строк до 31.08.2013р., але не пізніше ухвалення рішення у справі. На час ухвалення рішення ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 860,25 грн., судовий збір у розмірі 2580,75 грн. підлягає стягненню з неї в дохід держави.

ОСОБА_2 на час ухвалення судом рішення сплачено судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Пропорційно до розміру задоволених вимог підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2580,75 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 65, 68, 69, 70, 71, 180, 181, 182, 184, 185, 191 СК України, ст.ст. 11, 319, 368 ЦК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, яке має статус спільної сумісної власності подружжя, - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, - задовольнити частково.

Поділити майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м.

Виділити у власність ОСОБА_2: 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 93,4 кв.м; стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; стояночне місце НОМЕР_5, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м.

Припинити право власності ОСОБА_1 на: стояночне місце НОМЕР_4, що знаходиться у буд. АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, 1996 року народження, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з 18.01.2013 року щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, додаткові витрати на ОСОБА_3, 1996 року народження, у розмірі 500,00 (п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 18.01.2013 року щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 2580 гривень 75 копійок недоплачений при поданні позовної заяви.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2580 гривень 75 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Л.С. Єршова