Постанова

від 21.08.2013 по справі 826/8121/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року письмове провадження № 826/8121/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроеко-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192220 від 14.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013р. № 0000192220, яким донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 79 499,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 19 875, 00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача не було підстав для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, висновок про завищення позивачем податку на додану вартість не відповідає дійсності, а при перевірці використані неналежні джерела інформації, період перевірки не відповідає визначеному. У зв'язку з чим, просить позов задовольнити та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано письмові заперечення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення: п.1, п. 5 ст. 203, п.1., п.2 ст. 215, п.1. ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного Кодексу України, п. 187.1 ст. 187, п.198.6, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, що підтверджується актом перевірки від 27.12.2012р. за № 6087/22-222-37203351, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агроеко-Сервіс» зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією у м. Києві від 03.11.2010р. ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Агроеко-Сервіс " щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Вікар» (код ЄДРПОУ 31988652) за період березень-червень 2011 року.

За результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт від 27.12.2012р. за № 6087\22-222-37203351, яким встановлено порушення: п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1. ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного Кодексу України, п.187.1 ст. 187, п.198.6, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 ПК України із змінами та доповненнями та винесено податкове повідомлення - рішення від 14.01.2013р. №0000192220, в результаті чого донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 79 499,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 19 875,00грн. Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТОВ "Вікар» (код ЄДРПОУ 31988652) для ТОВ «Агроеко-Сервіс», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ "Вікар».

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного. Між ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ "Вікар», було укладено Договір купівлі - продажу № 25/04-2011 від 25.04.2011р. Відповідно до умов даного Договору та Специфікації до нього, ТОВ "Вікар» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Агроеко-Сервіс» (Покупець) контейнери для перевезення аміаку, марки «LILU» у кількості 4 штуки на загальну суму 476 993, 40 грн., у т.ч. ПДВ 79 498, 90 грн.

На виконання зазначеного договору позивачу було виписано контрагентом-продавцем видаткову накладну № 228 від 22.06.2011 року та податкову накладну за № 8 від 22.06.2011р.

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, виписок, окрім податкових та видаткових накладних, банківських виписок, декларації з ПДВ за серпень 2011р., сертифікатів на товар та документів про митне оформлення товару, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності підприємства з ТОВ "Вікар» щодо укладеного договору.

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшов Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вікар»» від 18.04.2012 р. за № 609/22-222 щодо не підтвердження відомостей від осіб, які мали правові відносини з платниками податків ТОВ «Міркос-торгюей» (код ЄДРПОУ 37067432) за період березень 2011р., ТОВ «Примторг» (код ЄДРПОУ 37041519) за травень, червень 2011року та ПП «Український центр проблем екології» (код ЄДРПОУ 36819214) за червень 2011р., в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за березень, травень та червень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2011р. №2755-VI із змінами та доповненнями. Судом встановлено, що ТОВ «Вікар» не задекларувало та не відобразило податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року по контрагенту ТОВ «Агроеко-Сервіс», що підтверджується матеріалами справи.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Агроеко-Сервіс» в квітні 2011р. мало фінансово - господарські взаємовідносини з підприємством з ознаками фіктивності ТОВ «Вікар» на загальну суму з ПДВ 476 993, 40 грн. Директором ТОВ «Вікар» з квітня 2011р. є громадянин України ОСОБА_1, щодо якого порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, тобто за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Судом встановлено, що ТОВ «Агроеко-Сервіс» сформовано податковий кредит до декларації з ПДВ за червень 2011 року на загальну суму - 79 498, 90 грн. за рахунок ТОВ «Вікар».

Крім того, операції між ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «Вікар» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим, ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «Вікар» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції. У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності є неможливим.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «Вікар» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «Вікар», фінансово-господарські взаємовідносини яких, є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Так, відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Агроеко-Сервіс» не мало підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2011 року податкові накладні з реквізитами контрагента-продавця ТОВ «Вікар».

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагенту, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, а первинні документи були складені з метою штучного формування податкового кредиту. Отже, незалежно від того, чи визнавались зазначені господарські договори недійсними в судовому порядку, останні не були спрямовані на досягнення будь-яких наслідків, пов'язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлює врахування їх наслідків в податковому обліку платника податку. Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, видані позивачеві контрагентом ТОВ «Вікар» на виконання укладеного договору купівлі-продажу не мають ознак реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку. В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи достатніми для підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Згідно з ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України. Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, належним чином не виконано покладеного на нього обов'язоку щодо доказування. Всі встановлені у справі обставини, що мали значення для правильного її вирішення встановлювалися судом. За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Постанова складена у повному обсязі 21.08.2013

Суддя Н.М. Клименчук