Постанова

від 14.08.2013 по справі 906/630/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 906/630/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Савченко Г.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Сливінському О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Музичук К.В. (дов. від 20.05.13 р.)

від відповідача: Макаренко М.О. (дов. від 02.01.13 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.13р. у справі №906/630/13 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом ТОВ "ОТК-Україна" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" (м.Коростень, Житомирська область)

про стягнення 300119,01 грн.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "ОТК-Україна", 10004, м. Житомир, вул. Офіцерська, 18/34 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою до ПП "Фармацевтична Фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул.. Залізнична, 2 (надалі -відповідач), в якій просить стягнути 300 113,01 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.06.13 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 160 926,42 грн. боргу, 12 087,07 грн. пені, 5 253,88 грн. 3% річних, 3 565,35 грн. судового збору.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що обов'язок оплати товару у відповідача настає лише після поставки даної партії товару та підписання відповідної видаткової накладної. Крім того, суд відмовив в задоволенні витрат понесених за зберігання товару, оскільки позивачем не додано доказів, що в разі належного виконання умов договору відповідачем, ним би не сплачувалась орендна плата згідно укладеного договору оренди та інші витрати.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції позивач, звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.13 року у даній справі частково скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що позивачем підготовлено належним чином товар до поставки, однак відповідач не прийняв товар, порушивши таким чином умови договору поставки та норми чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/630/13 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексик Г.Є., суддя Сініціна Л.М.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням в.о. голови суду від 13.08.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 16.05.11р. між ТОВ "ОТК-Україна" (постачальник) та ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" (покупець) укладений договір поставки № 4/11 (надалі - Договір; т. 1, а.с. 18).

Згідно з п. 1.1 Договору, постачальник відповідно з замовленням покупця зобов'язується систематично, регулярно поставляти і передавати у власність покупця визначений договором товар - поліграфічна продукція, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється на підставі узгоджених замовлення покупця та специфікації (яка є додатком до договору згідно з п. 1.2). Постачальник виготовляє товар та поставляє у строки, які встановлені в замовленні і специфікації.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за узгодженими в специфікації цінами, що визначені за одиницю товару у видатковій накладній (п. 4.1).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку згідно рахунку - фактури відповідно видатковій накладній у такому порядку: передоплата 20% від загальної вартості замовлення, залишкова частина сплачується протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару на склад та підписання відповідної видаткової накладної ( п. 5.1).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі, або інший рахунок за бажанням постачальника ( згідно офіційного листа).

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду зазначає, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 259 896,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3 від 03.02.12р. на суму 169 852,41 грн. (т. 1, а.с. 23) та № 10 від 05.03.12р. на суму 90 044,49 грн. (т. 1, а.с. 25)

Суд констатує, що строк оплати за товар у відповідача настав по накладній № 3 від 03.02.12р. - 05.03.12р., по накладній № 10 від 05.03.12р. - 04.04.12р.

При цьому, за отриманий товар, відповідач розрахувався частково, а саме: за накладною № 3 від 03.02.12р. відповідачем сплачено 98970,48 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 160 926,42 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного сторонами (т. 1, а.с. 30).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.12р. позивачем направлено відповідачу претензію № 72 щодо виконання зобов'язання (т. 1, а.с. 36), про оплату поставленого товару та повідомити про готовність прийняти залишок замовленого товару.

У відповіді - повідомленні № 2032 від 23.04.12р. (т. 1, а.с. 37) відповідач вказав, що поставлений позивачем товар не придатний для використання; до остаточного вирішення питання щодо якості поставлених товарів оплата здійснюватися не буде.

25.01.13 р. позивачем повторно направлено на адресу відповідача претензію з вимогою оплати товар та збитки (т. 1, а.с. 39-43).

Однак, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 622 ЦК України, продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови оскаржуваного договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 160 926,42 грн. грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою (штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.3 договору у разі порушення покупцем строків оплати, постачальник має право вимагати від покупця, а останній зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо правомірності стягнення з відповідача на підставі оспорюваного Договору 12087,07 грн. пені, 5253,88 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити розрахунок за замовлений товар у розмірі 90 044,49 грн., що був належним чином оформлений позивачем до поставки товару, однак, у зв'язку з невиконанням умов укладеного договору відповідачем, не отриманий.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець направляє постачальникові замовлення на товар в електронному або факсимільному вигляді. У замовленні вказується найменування товару, його кількість та строки поставки. Постачальник готує специфікацію та направляє її покупцю для узгодження, при цьому сторони домовилися, що якщо постачальник не підготує і не направить специфікацію у встановлений строк (48 годин з моменту отримання), то замовлення вважається затвердженим і поставка повинна бути здійснена в асортименті, кількості та строки в нього встановлені за звичайними цінами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: замовлення відповідача № 93 від 31.01.12р., суд приходить до висновку, що позивачем виготовлена та зберігається на складі з 05.03.12р. партія замовлення товару - дой-пак Крем - мило з мигдальним молочком Д/460 мл - 1473 кг.

Керуючись умовами договору, позивач підготував до поставки необхідний товар, повідомив відповідача про надходження товару на склад, однак відповідач свою готовність прийняти товар будь-яким чином не виразив.

16.04.12р. позивачем направлена відповідачу претензія № 72, в якій повідомив про необхідність прийняти вказану партію товару та оплатити її вартість.

Однак у відповіді-повідомленні №2032 від 23.04.12р. відповідач не повідомив про готовність прийняти товар та зазначив, що до остаточного вирішення питання щодо якості поставлених товарів оплата здійснюватись не буде.

Водночас, відповідно до ст. 14, п. 14.1 та п. 14.1.71 Податкового кодексу України, звичайною ціною ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом.

У замовленні № 93 від 31.01.12р. встановлена ціна 4,825 євро ( без ПДВ) за 1 кг товару (Крем - мило).

Офіційний курс євро по відношенню до гривні, встановлений НБУ 05.03.12р. становить 10,55774 грн.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що ціна для партії товару становить 90 044,49 грн.

Колегія суду погоджується з висновком господарського суду Житомирської області щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 90 044,49 грн. за замовлений товар, виходячи з наступного.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також, в п. 5.1 договору зазначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку згідно рахунку - фактури відповідно видатковій накладній у такому порядку: передоплата 20% від загальної вартості замовлення, залишкова частина сплачується протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару на склад та підписання відповідної видаткової накладної.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що обов'язок оплати товару у відповідача настає лише після здійснення поставки даної партії товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, на підтвердження того, що позивач поставив відповідачу товар (дой-пак Крем - мило) на суму 90 044,49 грн., а тому відмовляє в задоволенні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 90 044,49 грн. за замовлений товар.

Разом з тим, позивач не звертався до суду з вимогою до відповідача про прийняття товару.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат, які були понесені за зберігання партії замовленого товару у розмірі 3922,46 грн., обґрунтовуючи тим, що у зв'язку порушенням відповідачем умов договору, а саме: не прийнято товар, належним чином підготовлений до поставки, позивачем понесені збитки, пов'язані із необхідністю зберігання вказану партію товару.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що вказана партія товару зберігалась у складському приміщенні відповідно до договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 18.01.12р., укладеного між позивачем та підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база". Відповідно до умов вказаного договору, орендна плата об'єкта оренди за 1 кв.м. становить 18 грн.

Крім орендної плати позивач на підставі показників лічильників та після отримання рахунків відшкодовує вартість усіх комунальних послуг ( водо - , енерго-, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо) та експлуатаційних послуг та витрат.

При цьому, орендна плата, за умовами договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 18.01.12р., щомісячно збільшується з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України. З урахуванням цього відбувається коливання ціни за 1 кв.м. орендованого складського приміщення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. ст.. 224, 225 ГК України, ст.. 623 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття збитків, умов їх відшкодування

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що в разі належного виконання умов договору відповідачем ним би не сплачувалась орендна плата згідно укладеного договору оренди № 4 та інші витрати, а тому відмовляє позивачу в задоволенні стягнення з відповідача 3922,46 грн. збитків.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.13 р. у справі №906/630/13 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ОТК-Україна" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/630/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.