Ухвала

від 06.08.2013 по справі 2а-9121/10/9/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К/9991/26293/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 року по справі № 2а-9121/10/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Фенікс» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Фенікс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2010 року позивачем була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за квітень 2010 року, отримання якої відповідачем підтверджується поштовим повідомленням.

Повідомленням від 20.05.2010 року вих. №21152/10/15-2 відповідач надіслав позивачу повідомлення з тексту якого вбачається, що надана ним декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року в зв'язку з рішенням робочої групи у межах проведення операції «Бюджет», не визнана як податкова звітність.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1.2. Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзацом 5 пункту 4.1.2 Закону №2181-III встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, доказів на підтвердження законних підстав для не прийняття документів податкової звітності позивача, відповідачем не надано.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 року по справі № 2а-9121/10/0170 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписРибченко А.О. підписСтепашко О.І.