Ухвала

від 21.08.2013 по справі 2а-791/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Київ К/9991/67784/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Муравйова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2012 р.

у справі № 2а-791/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубера Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Кубера Плюс»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва)

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Кубера Плюс» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якому просило суд визнати незаконними дії відповідача щодо проведення 31.08.2011 р. невиїзної документальної позапланової перевірки позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з питання правових відносин з ТОВ «Техно Груп» за податкові періоди: грудень 2010 року, квітень 2011 року, та з складання акту про її результати №1950/23-11/33898861 від 31.08.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з проведення 31.08.2011 р. невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Кубера Плюс» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з питання правових відносин з ТОВ «Техно Груп», за податкові періоди: грудень 2010 р., квітень 2011 р., та з складання акту про її результати № 1950/23-11/33898861 від 31.08.2011 р.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2011 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі наказу від 31.08.2011 р. № 2367/2311 та згідно із п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Кубера Плюс» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з питань правових відносин з ТОВ «Техно Груп» за податкові періоди: грудень 2010 року, квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2011 р. № 1950/23-11/33898861 та встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, у зв'язку з чим неможливо підтвердити податкові зобов'язання за грудень 2010 року з податку на додану вартість на загальну суму 4 292 670,00 грн.; п.п.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року по податку на додану вартість на загальну суму 3 675 699,00 грн.; також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини між зазначеними контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише за наявності підстав визначених ст. 78 Податкового кодексу України, що мають вичерпний перелік.

При цьому у відповідності до положень п. 3.1. п. 3 до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, акт перевірки 31.08.2011 р. № 1950/23-11/33898861 не містить посилань на конкретну норму п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, як на обставину для проведення документальної перевірки, що є обов'язковою умовою для прийняття рішення податковим органом для проведення вказаної перевірки в розумінні п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З акту перевірки вбачається, що період проведення перевірки зазначений - з 31.08.2011 р. по 31.08.2011 р., сам акт за результатами перевірки складений 31.08.2011 р., наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 2367/2311, на підставі якого проведено перевірку, також датований 31.08.2011 р., що, у свою чергу, унеможливлює направлення податковим органом на адресу позивача наказу на проведення перевірки або його вручення під розписку, та і в матеріалах справи відсутні доказів вручення позивачу під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказана обставина свідчить про порушення відповідачем вимоги ст. 79 Податкового кодексу України.

Також, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в порушення п. 7 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, акт перевірки 31.08.2011 р. № 1950/23-11/33898861 не містить наскрізної нумерації сторінок.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з порушенням п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки та можливості захисту прав позивача шляхом визнання таких дій податкового органу незаконними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2012 р. у справі № 2а-791/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко Помічник судді (підпис) О.В. Муравйов ЗО. оригіналом згідно Паніотова В.Г.