Постанова

від 19.03.2012 по справі 2а-791/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2012 року 09:20 № 2а-791/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Хоптинець А.Б.,

від відповідача: Капустіної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє» (далі -позивач, ТОВ «Арх-Ательє») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.03.2012 року, просило:

- визнати протиправними дії по відмові у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року;

- визнати протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року;

- зобов'язати переглянути питання про прийняття податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2011 року, оскільки вказана декларація містила усі обов'язкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації невірно вказано місцезнаходження платника податків, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки наведена у декларації адреса (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8) повністю відповідає статутним документам товариства та містилася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Станом на момент подання декларації до Єдиного державного реєстру не було внесено жодного запису про відсутність товариства за його місцезнаходженням чи зміну місцезнаходження, відтак твердження відповідача про те, що у вказаній декларації було вказано недостовірне місцезнаходження платника податків, на переконання позивача, не відповідає фактичним обставинам.

Позивач також вказував, що подана декларація була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених п. п. 48.3., 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України. Відтак, оскаржуване рішення, на думку позивача, прийняте з порушенням норм п. п. 48.3., 48.4. ст. 48 ПК України та підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що оскаржуваним рішенням позивачу правомірно відмовлено у прийнятті податкової декларації на підставі п. п. 48.3., 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки в ній було зазначено відомості про місцезнаходження платника податку, які не відповідають дійсності.

Як зазначав відповідач, відповідно до наказу ДПА України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність Накази ДПА України»від 22.12.2010 року № 979, ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було здійснено виїзд за адресою реєстрації ТОВ «Арх-Ательє»та встановлено відсутність підприємства за його місцезнаходженням, про що було складено акт та направлено службову записку до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з метою зміни стану підприємства на «23».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Арх-Ательє»(код ЄДРПОУ 31515812) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.08.2005 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 16.1.2., пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок складання податкової декларації визначений статтею 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно п. 46.5. ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 46.1. статті 46 та статтею 203 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від № 41 25.01.2011 р. (далі -Наказ ДПА України № 41 від 25.01.2011 р.).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

19 грудня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Отримано». Копія декларації наявна в матеріалах справи (а.с. 9-14).

Листом № 11101/10/3/28-321 від 23.12.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що у прийнятті поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року відмовлено, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3, 48.4, 48,9 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомостей про місцезнаходження платника податків (а.с. 8).

Вказаним листом податковим органом запропоновано позивачу надати нову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, згідно визначення, наведеного в п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) -документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2. зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків ;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби . Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. п. 49.11.1. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України); у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (п.п. 49.11.2. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України).

В пункті 49.12. статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 49.10. статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких невизначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13. ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

В процесі огляду спірної податкової декларації ТОВ «Арх-Ательє»судом встановлено, що декларація містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідач відмовив у прийнятті податкової декларації з посиланням на те, що в ній вказано місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

На підтвердження цього висновку відповідач посилався на здійснення ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва виїзду за адресою реєстрації ТОВ «Арх-Ательє: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, в ході якого встановлено відсутність підприємства за його місцезнаходженням, про що було складено акт та направлено службову записку до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з метою зміни стану підприємства на «23», що підтверджується службовою запискою Начальника ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Скорохода І.В. № 4169/ДІ7/26-12/3 (а. с. 59-60).

З приводу вказаних доводів податкового органу суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Абзацом сьомими ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про юридичну особу.

При огляді спірної декларації судом встановлено, що місцезнаходження платника податків у декларації зазначено: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, що відповідає місцезнаходженню позивача (на день подання декларації), яке міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.03.2012 р. № 13296470 (а.с. 50-58).

Також суд зазначає, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно позивача не внесені відомості про відсутність підприємства за його місцезнаходженням. Натомість, згідно запису № 13 вказаної Довідки відомості про юридичну особу станом на момент подання позивачем спірної декларації були підтвердженими (а.с. 57).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також на підтвердження обставини щодо достовірності місцезнаходження ТОВ «Арх-Ательє»за вказаною вище адресою позивачем було надано суду Договір суборенди приміщення № 100601-1 від 01 червня 2010 року, укладений між ТОВ «Арх-Ательє»(Орендар) та ТОВ «ВКП «Фахівець», за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування частину приміщення площею 16,00 метрів квадратних на третьому поверсі нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8 для розміщення офісу Орендаря, термін оренди становить з 01 червня 2010 року до 30 листопада 2010 року (а.с. 60-68).

Договором № 110601-1 від 01 червня 2011 року здійснено передачу позивачу в оренду вказаного приміщення терміном з 01 червня 2011 року по 31 травня 2012 року (а. с. 72-74). На підставі укладеного договору між сторонами було підписано акт прийому-передачі об'єкту суборенди від 01.06.2011 року (а.с. 75). Фактичне отримання позивачем послуг з оренди зазначеного приміщення підтверджується актами надання послуг та банківськими виписками, які засвідчують оплату послуг з оренди нежитлових приміщень (а.с. 76- 99).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за вказаною адресою (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8) позивачу направлялась податковими органами уся кореспонденція, зокрема повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, запит про надання інформації № 8386/10/07-224 від 20.10.2011 року та аналогічний запит № 12979/10/23-311 від 23.09.2011 року (а.с. 100, 104). Доказів повернення поштових відправлень у зв'язку з неможливістю вручення позивачу через відсутність за його місцезнаходження відповідач суду не надав, натомість позивачем надано суду докази отримання зазначеної кореспонденції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що кореспонденція суду, яка направлялась за місцезнаходженням позивача, була доставлена та вручена належним чином позивачу.

Отже з огляду на те, що позивачем було зазначено в спірних податкових деклараціях адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням, тобто ним був зазначений такий обов'язковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку. Отже невизнання відповідачем спірних податкових декларацій позивача є таким, що суперечить законодавству.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не висуває умов чи вимог щодо порядку написання адреси (місцезнаходження) платника податків. За таких обставин, підставою для висновку про відсутність в податковій декларації такого обов'язкового реквізиту, як інформації про місцезнаходження платника податків, може слугувати встановлення податковим органом факт відсутності зазначення адреси платника податків взагалі.

Посилання відповідача на відсутність позивача за його місцезнаходженням не може бути взято до уваги судом, оскільки такої підстави для невизнання податкової декларації як податкової звітності в законодавстві не передбачено.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за зазначеною адресою.

Викладені обставини дають підстави вважати, що відповідачем оскаржувані рішення прийнято без дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та податкового законодавства, оскільки примірник спірної декларації позивача містять всі необхідні відомості, в тому числі і інформацію щодо достовірного місцезнаходження підприємства.

Таким чином, відповідач не мав визначених Податковим кодексом України підстав для відмови у прийнятті поданої позивачем податкової декларації.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про відмову у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2011 року, відповідач діяв всупереч наведеним нормам, оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем вимог ст.ст. 48, 49 ПК України.

З приводу належного способу захисту прав позивача суд зазначає, що відповідно до п. 49.12 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення , прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, з системного аналізу вищевказаних правових норма вбачається, що письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків із зазначенням причин такої відмови відповідно до положень пп. 49.10, п. 49.12.2 ст. 49 ПК України є формою рішення податкової служби , яке в силу п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, Податковим кодексом України прямо передбачено спосіб реалізації відповідачем своїх повноважень у випадку невідповідності податкової декларації вимогам цього Кодексу -направлення платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації (пункт 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу).

Саме таке рішення і направлялось ТОВ «Арх-Ательє»податковим органом.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом визнання протиправним рішення відповідача № 11101/70/28-321 від 23.12.2011 року про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Арх-Ательє»за листопад 2011 року.

Враховуючи те, що задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи, суд вважає що для поновлення порушених прав позивача достатнім є визнання протиправним вищевказаного рішення відповідача. У зв'язку з цим позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача по відмові у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року - задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача переглянути питання про прийняття податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року суд зазначає наступне.

Відповідно п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, враховуючи визнання судом неправомірним рішення відповідача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, остання вважається поданою у день її отримання податковим органом -19 грудня 2011 року.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону України № 3205-VI від 07.04.2011р.) відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обов'язку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

В даному випадку рішення відповідача щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року призводить до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє»декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав, про що свідчить заява про відмову від вимоги про стягнення з Державного бюджету України судового збору.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє»(код ЄДРПОУ 31515812; адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8) з податку на додану вартість за листопад 2011 року, викладене у формі листа від 23.12.2011 р. № 11101/10/28-321.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє»декларації податку на додану вартість за листопад 2011 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 26 березня 2012 року.