Постанова

від 20.08.2013 по справі 820/5638/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2013 р. № 820/5638/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Таранова О.В.

відповідача - Іщук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» до Чугуївської обьєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 21.09.2012 року, а саме: №0001922211 яким підприємства донараховано податок на додану вартість в розмірі 71465,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 14689,25 грн., всього 86154,25 грн.; №0001932211, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5796,00 грн. та №0001942211, яким підприємству донараховано податок на прибуток в розмірі 91796,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12354,75 грн., всього 104150,75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, які винесені на підставі акту документальної невиїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АРП» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2012 року та з ТОВ «Інтехліс» за серпень 2011 року від 06.09.2012 року № 507/2211/00953042, вважає їх незаконними, протиправними та такими що підлягають скасуванню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні зазначеним в позові пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що винесені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, відповідають вимогам діючого законодавства, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Протокольною ухвалою Харківський окружний адміністративний суд замінив відповідача по справі Чугуївську об»єднану державну податкову інспекцію Харківської області ДПС на Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області .

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» зареєстровано Чугуївською районною державною адміністрацією та взято на облік платників податків Чугуївською ОДПІ Харківської області за №64, відповідно до довідки наданої до матеріалів справи. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що Чугуївською ОДПІ Харківської області ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АРП» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2012 року та з ТОВ «Інтехліс» за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06.09.2012 року № 507/2211/00953042.

Актом перевірки встановлені наступні порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п. 138.1 ст.138, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91796грн., у тому числі за І квартал 2010 року в сумі 8142,0 грн., за II квартал 2010 року в сумі 22280,0 грн., за III квартал 2010 року в сумі 4894,0 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 1927,0 грн., за І квартал 2011 року в сумі 6826,0 грн., за II квартал 2011 року в сумі 24989,0 грн., за III квартал 2011 року в сумі 6682,0 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 9970,0 грн., за І квартал 2012 року в сумі 6086,0 грн.; п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 77261,0 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 152,0 грн., за лютий 2010 року - 2431,0 грн., за березень 2010 року - 3930,0 грн., за квітень 2010 року - 1730,0 грн., за травень 2010 року - 1204,0., за червень 2010 року - 14906,0 грн., за липень 2010 року - 2294,0 грн., за серпень 2010 року - 886,0 грн., за вересень 2010 року - 719,0 грн., за жовтень 2010 року -911,0 грн., за листопад 2010 року - 498,0 грн., за грудень 2010 року - 133,0 грн., за січень 2011 року - 1296,0 грн., за лютий 2011 року - 724,0 грн., за березень 2011 року - 3441,0 грн., за квітень 2011 року - 1704,0 грн., за червень 2011 року в сумі 20026,0 грн., за липень 2011 року - 927,0 грн., за серпень 2011 року - 2705,0 грн., за вересень 2011 року - 2179,0 грн., за жовтень 2011 року - 1448,0 грн., за листопад 2011 року - 1195,0 грн., за грудень 2011 року - 6026,0 грн., за січень 2012 року - 5796,0 грн.

На підставі складеного акту перевірки 21.09.2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення за №0001922211, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 71465,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 14689,25 грн., всього 86154,25 грн.; №0001932211, яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5796,00 грн. та №0001942211, яким підприємству донараховано податок на прибуток в розмірі 91796,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12354,75 грн., всього 104150,75 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом перевіряємого періоду підприємство - позивач мало господарські взаємовідносини з ТОВ «АРП» та ТОВ «Інтехліс».

Судом в судовому засіданні встановлено, що ДП «Новопокровський КХП» на підставі видаткових та податкових накладних, виданих ТОВ «АРП» на поставку запчастин відповідно до договору від 09.01.06 № 150101, включило до складу валових витрат у І кварталі 2010 року - І кварталі 2011 року суму 176276 грн., та до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, у II кварталі 2011 року - І кварталі 2012 року суму 210028 грн. та до складу податкового кредиту у січні 2010 року - січні 2012 року суму 75662,90 грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ДП "Новопокровський КХП" не надані до перевірки документи, підтверджуючі транспортування ТМЦ від ТОВ «АРП», не надано документів, підтверджуючих походження та якість ТМЦ, а саме: сертифікатів відповідності (з вказаним виробником продукції та її характеристик), паспортів якості, тоді як відповідно п.5.1 договору № 150101 від 09.01.06 якість товару повинна відповідати ГОСТ 520-89, технічним умовам та вимогам, які висуваються до продукції даного типу, та підтверджуватися відповідними сертифікатами (паспортами) заводу -виробника.

Також, згідно з актом Індустріальної МДПІ м. Харкова від 22.03.12 №33/23-212/30654978 перевірки ТОВ «АРП» за період з 01.01.10 по 31.01.12 встановлено, що постачальниками товариства у перевіряємому періоді були ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (код 36457279), ТОВ «Техно-Асавир» (код 36457640), ТОВ «ОПТ-Торгспецзапчатсина» (код 36122649), ТОВ «Промспец-Консалтинг» (код 37091549), ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (код 37093546), ТОВ «Промтгхноопт» (код 37092055). Перевіркою не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від вищевказаних постачальників до покупця - ТОВ «АРП», операції купівлі - продажу мають статус безтоварних. Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання товарно-матеріальних цінностей. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку не має намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «АРП» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за рахунок іншого суб'єкта підприємницької діяльності. Операції купівлі-продажу ТОВ «АРП» (в частині взаємовідносин з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «ОПТ- Торгспецзапчатсина», ТОВ «Промспец-Консалтинг», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Промтехноопт») не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до „вигодонабувача". У зв'язку з чим, ТОВ «АРП» безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів на адресу контрагентів - покупців, у тому числі ДП «Новопокровський КХП», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань.

Таким чином, на думку суду, ДП «Новопокровський КХП» в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено склад витрат на загальну суму 378 316 грн., у тому числі за 2010 рік -148 972,0 грн., за І квартал 2011 року - 27 304,0 грн., за II - IV квартали 2011 року - на суму 173 058 грн., за 8 квартал 2012 року - на суму 28 982 грн.; в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.1 98 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 75663,0 грн., у томі числі за 2010 рік на 29 794 грн., за січень - червень 2011 року - на суму 27 191 грн., за липень 2011 року - січень 2012 року на суму 18678 грн.

Також судом встановлено, що на підставі видаткових та податкових накладних, отриманих від ТОВ "Інтехліс" на поставку господарських товарів (туалетний папір, мило, миючі засоби, інше) ДП «Новопокровський КХП» включило до складу витрат у III кварталі 2011 року суму 7 988 грн. та до складу податкового кредиту у серпні 2011 року - суму ПДВ 7598 грн. ДП "Новопокровський КХП" не надано до перевірки документів, підтверджуючих транспортування ТМЦ від ТОВ "Інтехліс".

Суд вказує, що згідно з актом Індустріальної МДПІ м. Харкова (ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) від 15.11.11 №1154/23-212/35245557 перевірки ТОВ «Інтехліс» за серпень - вересень 2011 року встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтехліс» у вказаному періоді та ознаки нереальності здійснення господарської діяльності у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за адресою реєстрації, вказана адреса є житловим приміщенням, де на протязі декількох років ніхто не мешкає (стан підприємства у серпні 2011 року « 9» - до ЄДР направлено повідомлення «Про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням»); відсутній рух активів; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів. Згідно з даними Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств Харківської міської ради у жовтні 2011 року керівником підприємства став громадянин ОСОБА_3, за місцем реєстрації він не мешкає. При призначені на посаду керівника підприємства 11.10.11р. ОСОБА_3 не отримав первинні документи підприємства від ОСОБА_4 (попереднього керівника товариства) у зв'язку з його затриманням співробітниками УСБУ у Харківській області. У зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_4, знаходиться у слідчому ізоляторі УСБУ у Харківській області (відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст.15 ч.3, ст.191 ч.5 КК України), наведені обставини свідчать, що за серпень - вересень 2011 року діяльність ТОВ «Інтехліс» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДП «Новопокровський КХП» в порушення п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у III кварталі 2011 року в сумі 7988 грн. та в порушення п п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2011 року на 1598 грн.

Враховуючи вищевикладені порушення, ДП «Новопокровський КХП» занижено податок на прибуток на загальну суму 91 796 грн. (2010 рік - 37243 грн., за І квартал 2011 року - 6826 грн., II-IV квартал 2011 року - 41641 грн., І квартал 2012 року - 6086 грн.); занижено податок на додану вартість на загальну суму 71465,0 грн. (2010 рік - 29 794 грн., січень - червень 2011 року - 27 191 грн., липень 2011 року - січень 2012 року - 14 480 грн.) та завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації), за січень 2012 року на 5 796 грн.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування податком на прибуток» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Суд вказує, що відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб керівника , головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності із п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 (зі змінами та доповненнями) у разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду та у відповідності із п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того пунктами 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем на вимогу суду не надано товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення промислових товарів, враховуючи територіальну віддаленість позивача з його постачальником, що вказує на відсутність реального виконання договорів поставки та на правомірність висновків ДПІ викладених у Акті перевірки.

Також суд зазначає, що статтею 44 Податкового кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Також п. 44.6. Кодексу визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового Кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» не скористався наданим йому правом надати відсутні документи до податкової служби, а надав до ДПІ заперечення до акту перевірки, в якому лише зазначив, що висновки акту безпідставні, необґрунтовані та зроблені при довільному тлумаченні діючого законодавства.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення Чугуївською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому таким, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» до Чугуївської обьєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 серпня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко