Постанова

від 07.10.2013 по справі 820/5638/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р. Справа № 820/5638/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 820/5638/13-а

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

10.07.2013 року, Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.09.2012 року № 0001922211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 86154,25 грн., в тому числі за основним платежем - 71465,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14689,25 грн.; № 0001932211, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5796,00 грн.; № 0001942211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104150.75 грн., в тому числі за основним платежем - 91796,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 12354,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АРП» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2012 року, та з ТОВ «Інтехліс» за серпень 2011 року, про що був складений акт від 06.09.2012 року № 507/2211/00953042.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.5.1.п.п5.2.1п.5.2ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1ст.138,п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 91796 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 8142,00 грн., за П квартал 2010 року в сумі 22 280,00 грн., за Ш квартал 2010 року в сумі 4894,00 грн., за ІУ квартал 2010 року в сумі 1927,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 6826,00 грн., за П квартал 2011 року в сумі 24989,00 грн., за Ш квартал 2011 року в сумі 6682,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 9970,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 6086,00 грн.; п.п.7.2.3п.7.2ст.7,п.п.7.4.1п.7.4ст.7, п.п.7.5.1п.7.5.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.198.2.п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 77261,00 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 152,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 2431 грн., за березень 2010 року в сумі 3930,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 1730,00 грн., за травень 2010 року в сумі 1204,00 грн., за червень 2010 року в сумі 14906,00 грн., за липень 2010 року в сумі 2294,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 911,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 498,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 133,00 грн., за січень 2011 року в сумі 1296,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 724,00 грн., за березень 2011 року в сумі 3441,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 1704,00 грн., за червень 2011 року в сумі 20026,00 грн., за липень 2011 року в сумі 927,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 2705,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 2179,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1448,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 1195,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 6026,00 грн., за січень 2012 року в сумі 5796,00 грн.

За результатами перевірки були постановлені податкові повідомлення-рішення відповідачем від 21.09.2012 року № 0001922211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у суму 86154,25 грн., в тому числі за основним платежем - 71465,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14689,25 грн.; № 0001932211, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5796,00 грн.; № 0001942211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 104150.75 грн., в тому числі за основним платежем - 91796,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 12354,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначив про відсутність доказів транспортування купленого у контрагентів товару, відсутності факту реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Інтехліс».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „ Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку".

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат - платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

На підставі п.201.10. ст..201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим ( більше одного року) технологічним циклом виробництвом за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість суми податку на додану вартість у розмірі 75 662,90 грн. за період з січня 2011 року - І квартал 2012 року, та формування валових витрат у розмірі у розмірі 210 028 грн. у П кварталі 2011 року - 1 квартал 2012 року, суму 176276,00 грн. за період І квартал 2010 року - І кварталі 2011 року, за результатами господарської операції з ТОВ «АРП», та включення до складу витрат у Ш кварталі 2011 року суму 7 988,00 грн. та до складу податкового кредиту у серпні 2011 року суму податку на додану вартість 7598,00 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «Інтехліс».

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «АРП», з яким був укладений договір поставки запчастин від 09.01.2006 року №150101.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтехліс» з яким був укладений договір про поставку господарських товарів (туалетний папір, мило, миючі засоби, інше).

До матеріалів справи були надані наступні копії документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні; видаткові накладні; рахунки-фактура; матеріальний пропуск на ввіз товарно-матеріальних цінностей ; платіжні доручення прибуткова накладна; подорожні листи на автомобіль.

Крім цього, до суду апеляційної інстанції були надані копії відомостей дефектів; прибуткові накладні.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що надані до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, у зв'язку з поштовою відміткою про це, та порушенням кримінальної справи, ненаданням до суду документів транспортування туалетного папіру, мила, миючих засобів, сертифікатів якості підшипників, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій з ТОВ «АРП», оскільки підтверджують фактичне використання отриманих підшипників у своїй господарській діяльності позивачем в агрегатах, та інших технічних потужностях, які приймають участь у безпосередньому технологічному процесі виробництва позивача.

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що обсяг іншого товару , а саме: туалетного папіру, мила, миючих засобів - є невеликий.

Відстань між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтехліс»- є незначною, в межах однієї територіальної одиниці.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що для транспортування зазначеного товару у позивача не було необхідності залучати спеціальну техніку, велику кількість персоналу, а тому й оформлення товарно-транспортних накладних.

Невиконання контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, порушення ними правил ведення бухгалтерського та податкового обліку не несуть для позивача негативних наслідків.

Виходячи з наведеного, колегія суддів потрібним задовольнити апеляційну скаргу позивача та задовольнити позов, а судове рішення - скасувати.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції були порушенні норми матеріального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 820/5638/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.09.2012 р. №0001922211; податкове повідомлення - рішення Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.09.2012 р. №0001932211; податкове повідомлення - рішення Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.09.2012 р. №0001942211.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 11.10.2013 р.