Рішення

від 15.08.2013 по справі 901/1640/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2013Справа № 901/1640/13 За позовом Заступника Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України;

Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району МО України,

до відповідача Сакської районної державної адміністрації

до відповідача Оріхівської сільської ради Сакського району,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Міськрайоне управління Держземагенства в містах Євпаторія, Саки і Сакському районі,

про визнання недійсним розпорядження та повернення земельної ділянки

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від прокуратури - Реднікін М.В., прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 012228 від 01.11.2012;

Від позивача Міністерства оборони України - Лебедков В.В., довіреність №220/942/д від 11.12.2012, юрисконсульт;

Від позивача Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району МО України - Лебедков В.В., довіреність №9/120 від 15.01.2013, юрисконсульт

Від відповідача Сакської районної державної адміністрації - Демко О. І., довіреність № 01.1-26/1041 від 21.12.2012;

Від відповідача Оріхівської сільської ради Сакського району - не з'явився.

Від третьої особи - Міськрайонного управління Держземагенства в містах Євпаторія, Саки і Сакському районі - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району МО України із позовом до Сакської районної державної адміністрації, Оріхівської сільської ради Сакського району про визнання недійним розпорядження голови Сакської районної державної адміністрації № 982-р від 08.11.2022. «Про вилучення земельної ділянки із землекористування військової частини А4465 на території Оріхівської сільської ради та повернення Оріхівською сільською Радою Сакського району АР Крим Міністерству оборони України в особі балансоутримувача - Євпаторійської КЕЧ району земельної ділянки площею 12 га, розташованої на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження голови Сакської районної державної адміністрації № 982-р від 08.11.2002 про передачу земельної ділянки площею 12 га, розташованої на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка до складу земель запасу на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим винесено з порушенням норм законодавства, оскільки рішення про відчуження або згоду про відчуження земельної ділянки Міністерством оборони України не приймалось.

Відповідач - Сакська районна державна адміністрація проти позову заперечує, посилаючись на те, що наказ Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997 не є нормативно-правовим актом, не внесений в Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, є відомчим та не є обов'язковим для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а також підприємств, організацій, які не входять в сферу управління органу. Крім того, у відзиві на позов, відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно додаткових відзивів на позов, наданих у судове засідання 15.08.2013, які долучені в матеріали справи, відповідач - Сакська районна державна адміністрація, пояснив, що достеменно встановити які дії були здійснені після прийняття спірного розпорядження не видається можливим, у зв'язку з ненаданням позивачем геодезичної зйомки із зазначенням координат земельної ділянки, також, відповідач просить суд припинити провадження у справі, вважаючи, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України. Також відповідачем надано для долучення в матеріали справи Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Представник відповідача Орехівської сільської ради Сакського району в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. У попереднє судове засідання від третьої особи через канцелярію суду надійшов лист, відповідно якого на даний час в управлінні відсутня будь яка інформація відносно координат поворотних крапок кутів земельної ділянки площею 12 га, а також заявлено клопотання, у якому останній просить розглядати справу без участі його повноважного представника.

Прокурор та представник позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представником Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району МО України у судове засідання надані письмові пояснення по суті спору.

Прокурором у судове засідання надані письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи, згідно з якими прокурор надав пояснення щодо строку позовної давності в даній справі.

Представником Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району МО України у судове засідання надані письмові пояснення по суті спору.

Всі надані у судове засідання документи оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників відповідача та третьої особи, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників позивачів, відповідача, прокурора, суд

встановив:

Розпорядженням голови Сакської районної державної адміністрації № 982-р від 08.11.2002 на підставі клопотання командира в/частини А4465 вих. № 197 від 15.10.2002, у зв'язку з добровільною відмовою землекористувача (в/частини А4465) від права постійного користування земельною ділянкою, з користування МО України було вилучено земельну ділянку площею 12 га, розташовану на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка та передано її до складу земель запасу на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим.

Євпаторійською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України проведено перевірку, якою встановлено, що відповідно до державного акту на право користування земельною ділянкою серії Б № 013851, виданого 29.12.1977 головою виконавчого комітету Сакської районної ради депутатів трудящих, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею під № 74, за 1992 відділом морської інженерної служби (м. Євпаторія) МО СРСР як землекористувачем закріплено в безстрокове і безплатне користування 1207,06 га землі згідно з планом землекористування, в тому числі і земельна ділянка в західній частині смт. Новофедорівка, де розташований склад ПММ (паливно - мастильних матеріалів).

Як зазначає прокурор, під час перевірки встановлено, що 15.10.2002 командир в/частини А4465, звернувся з листом до голови Сакської районної державної адміністрації, у якому, у зв'язку з передислокацією в/частини А 3009 (розташовувалась на земельній ділянці площею 12 га в південно - східній частині смт. Новофедорівка), попросив вилучити із земелекристування в/частини А4465 зазначену земельну ділянку, яка була в користуванні МО України та перебувала на балансі в/частини А 4465, і перевести її в землі запасу Сакського району.

Вважаючи, що командир в/частини А4465 перевищив свої владні повноваження при наданні до Сакської районної державної адміністрації клопотання про вилучення земельної ділянки, та як наслідок, розпорядження голови Сакської районної державної адміністрації № 982-р від 08.11.2002 про передачу земельної ділянки площею 12 га, розташованої на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка до складу земель запасу на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим винесено з порушенням норм законодавства, оскільки рішення про відчуження або згоду про відчуження земельної ділянки Міністерством оборони України не приймалось, заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району МО України із позовом до Сакської районної державної адміністрації, Оріхівської сільської ради Сакського району про визнання недійним розпорядження голови Сакської районної державної адміністрації № 982-р від 08.11.2002. «Про вилучення земельної ділянки із землекористування військової частини А4465 на території Оріхівської сільської ради» та повернення Оріхівською сільською Радою Сакського району АР Крим Міністерству оборони України в особі балансоутримувача - Євпаторійської КЕЧ району земельної ділянки площею 12 га, розташованої на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Вищенаведена норма визначає вичерпний перелік осіб, яким належить право захисту свого порушеного права на земельну ділянку, а саме власник або землекористувач.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до пункту «а» статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом.

Предметом даного спору є визнання недійсним розпорядження районної державної адміністрації щодо вилучення земельної ділянки із землекористування військової частини.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу визнання недійсним спірного розпорядження, прокурор посилається на те, що він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права позивачів.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При цьому, обраний спосіб захисту права повинен кореспондуватися із характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

За загальним правилом, підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а обов'язковою умовою - порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-XII «Про військові формування на Україні», ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», Указу Президента України «Про Збройні Сили України», Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» все майно, в тому числі і землі Міністерства оборони СРСР, розташовані на територій України перейшли до Міністерства оборони України. У тому числі і земельна ділянка площею 1207,06 га, яка на теперішній час закріплена за в/частиною А1100 та перебуває на обліку в Євпаторійській КЕЧ району.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, право користування земельною ділянкою не втрачається у зв'язку з не переоформленням його відповідно до існуючих вимог.

Таким чином, Міністерство оборони України на підставі вищевказаних законодавчих актів щодо переходу земель МО СРСР до МО України має право користування вказаною земельною ділянкою площею 1207,06 га.

Разом з тим, статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України).

Міністерство Оборони України є центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює керівництво структурними формуваннями.

Згідно ст. 77 Земельного Кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військоово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Аналогічні положення містять ст.ст. 1, 2 ЗУ «Про використання земель оборони».

Згідно з п. 45 Положення «Про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра Оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року передача земель Міністерства оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Таким чином, в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України.

Як встановлено судом, згода Міністром оборони України, або за його дорученням, на передачу зазначеної земельної ділянки місцевим органам влади не надавалась, що підтверджує перевищення повноважень командиром в/частини А4465 при наданні до Сакської районної державної адміністрації клопотання про вилучення земельної ділянки.

Статтею 21 Цивільного кодексу України, передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або в судовому порядку.

За таких обставин, заявлені прокурором в інтересах держави позовні вимоги щодо визнання недійсними розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 982-р від 08.11.2002. «Про вилучення земельної ділянки із землекористування військової частини А4465 на території Оріхівської сільської ради» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог прокурора, щодо повернення Оріхівською сільською Радою Сакського району АР Крим Міністерству оборони України в особі балансоутримувача - Євпаторійської КЕЧ району земельної ділянки площею 12 га, розташованої на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка, суд вважає що останні підлягають задоволенню, враховуючи те, що об'єднані у позовній заяві вимоги пов'язані представленими доказами, а також те, що поновлення порушених прав позивачів, крім визнання оскаржуваного розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим недійсним, можливе шляхом повернення земельної ділянки позивачам.

За таких обставин справи вимоги заступника Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 268 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла до 20.12.2011, визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зокрема, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право (пункт 4 частини першої вказаної статті).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства» від 20.12.2012 №4176-VI було виключено пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства» від 20.12.2012 №4176-VI набрав чинності 15.01.2012, а отже положення пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону повинні застосовуватися під час розгляду цієї справи.

З наведеного виходить, що прокурор звернувся до господарського суду із даним позовом з дотриманням трирічного строку, передбаченого пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства» від 20.12.2012 № 4176-VI, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

Що стосується клопотання відповідача щодо припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах України, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Судові витрати у вигляді судового збору судом в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Слід зазначити, пунктом 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 20.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2 Визнати недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим № 982-р від 08.11.2002 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування військової частини А4465 на території Оріхівської сільської ради».

3 Зобов'язати Оріхівську сільську Раду Сакського району Автономної Республіки Крим (ЄДРПОУ 26331220; вул. Виноградна, 23, с. Орехово, Сакський район, 96570, АР Крим) повернути Міністерству оборони України в особі балансоутримувача - Євпаторійської КЕЧ району (ЄДРПОУ 07786127; вул. Пушкіна, 35, м. Євпаторія, АР Крим, 97400) земельну ділянку площею 12 га, розташовану на відстані 200 м від урізку води Чорного моря в південно-східній частині смт. Новофедорівка.

4 Стягнути з Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим (ЄДРПОУ 04055771; вул. Леніна, 15, м. Саки, 96500, АР Крим, Україна) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 1147,00,00грн. судового збору.

5. Стягнути з Оріхівської сільської Ради Сакського району Автономної Республіки Крим (ЄДРПОУ 26331220; вул. Виноградна, 23, с. Орехово, Сакський район, 96570, АР Крим) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 1147,00грн. судового збору.

6 Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі