Рішення

від 12.08.2013 по справі 910/13037/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13037/13 12.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум»

до Повного товариства «Ломбард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес гроші» і «Компанія»

про стягнення 17 565, 88 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Вовнюк В.І.

від відповідача: Дзюбенко С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Повного товариства «Ломбард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес гроші» і «Компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 17 565, 88 грн. за договором № 47/2012 від 17.02.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виканням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 р. порушено провадження справі 910/13037/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що умовами договору № 47/2012 від 17.02.2012 р., яким позивач обґрунтовує заявлені вимоги не передбачено надання позивачем інформаційно-консультативних послуг з ведення бухгалтерського обліку, вимоги щодо стягнення вартості яких заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум» з посиланням на акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ27/06-28 від 27.06.2012 р. та № ОУ31/05-28 від 31.05.2012 р., у зв'язку з чим відповідач стверджує про відсутність обов'язку оплачувати послуги зазначені у вищевказаних актах.

Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами надання послуг, визначених умовами договору № 47/2012 від 17.02.2012 р.

При цьому, відповідач відзначає про відсутність у позивача правових підстав нарахування штрафних санкцій, оскільки у даному випадку відсутнє порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум» та Повним товариством «Ломбард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес гроші» і «Компанія» укладено договір № 47/2012, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання по наданню послуг щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності відповідача, а відповідач зобов'язався оплатити зазначені послуги у терміни та у розмірі, що передбачені даним договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.12. договору з дати початку його дії позивач здійснює функції і має повноваження головного бухгалтера та бухгалтерії замовника. За результатами кожного календарного місяця відповідач приймає результати послуг позивача, про що складається акт здачі-приймання послуг. Датою фактичного надання послуг і їх прийняття замовником є дата підписання акту здачі-приймання послуг.

Відповідно до п.п 4.1., 4.2. договору щомісячна вартість послуг позивача складає 7 400, 00 грн. та оплачується у порядку передоплати не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що на підставі окремих письмових замовлень позивач може надавати відповідачу консультаційні послуги, вартість яких складає 600 грн. за годину.

Договір, відповідно до п. 8.1., вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконує умови договору № 47/2012 від 17.02.2012 р., який за своєю правовою природою є договором підряду, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 14 800, 00 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум» посилається на акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ27/06-28 від 27.06.2012 р. та № ОУ31/05-28 від 31.05.2012 р., у яких зафіксовано надання інформаційно-консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст. 853 Цивільного кодексу України, якою передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини, дослідивши зміст договору № 47/2012 від 17.02.2012 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, предметом якого є послуги бухгалтерського обслуговування, які споживаються у процесі здійснення господарської діяльності Повного товариства «Ломбард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес гроші» і «Компанія».

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

У відповідності до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, яка подається до господарського суду, повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як зазначається у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тож, виходячи із наведених норм, підставою позову є наявність юридичних фактів, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

При цьому, розглядаючи спір по суті, суд виходить із наведених позивачем обґрунтувань та доказів, які, на думку позивача, підтверджують заявлені ним вимоги та наведені обґрунтування.

У даному випадку позивач обґрунтовує заявлені вимоги порушенням зобов'язань щодо оплати підрядних робіт, правовідносини щодо яких врегульовані нормами Глави 61 Цивільного кодексу України.

В той же час, внаслідок укладення договору № 47/2012 від 17.02.2012 р., між сторонами виникли відносини з надання послуг, порядок і підстави виникнення яких, а також відповідальність за їх порушення врегульовані Главою 63 Цивільного кодексу України.

Здійснивши оцінку наявних у справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із наведених Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум» підстав, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

За таких обставин, суд вважає недоведеними належними доказами вимоги позивача про стягнення з Повного товариства «Ломбард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес гроші» і «Компанія» заборгованості за договором № 47/2012 від 17.02.2012 р.

Що ж до тверджень позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати підрядних робіт та застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, суд відзначає, що за приписами наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тож, підставою застосування відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних від простроченої суми та штрафних санкцій у вигляді пені, є порушення грошових зобов'язань.

В той же час, у даному випадку суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за договором № 47/2012 від 17.02.2012 р., у зв'язку з чим суд вважає безпідставним нарахування відповідачу 3 % річних від простроченої суми та пені.

На підставі вищенаведеного, суд визнає необґрунтованими вимоги позивача та відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Стосовно заяви позивача про покладення на відповідача витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Максимум» на послуги адвоката, суд відзначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Таким чином, витрати позивача на послуги адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.