Постанова

від 19.08.2013 по справі 2а-1867/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2013 року № 2а-1867/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія АС» до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія АС» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р. по справі № 2а-1867/12/2670 суддею Абловим Є.В. в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія АС» було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р. та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія АС» задоволено, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року, а справу № 2а-1867/12/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 03.07.2013 р., справу № 2а-1867/12/2670 було розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження для нового розгляду справу № 2а-1867/12/2670 та призначено судове засідання на 16.06.2013 р.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 25.08.2011 р. № 0000722302.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Виробничо-будівельна компанія АС» п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 106 666,67 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову в яких ДПІ у Деснянському районі м. Києва зазначає про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302 з підстав встановлення порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 106 666,67 грн.

В обґрунтування письмових заперечень відповідачем зазначено, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «БК «Арміс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «БК «Арміс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

В судове засідання 16.07.2013 р. відповідач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 16.07.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 2а-1867/12/2670 в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 16.07.2013 р., що був отриманий представником відповідача за довіреністю під розписку 19.07.2013 р., докази чого містяться в матеріалах справи.

Станом на 19.08.2013 р. інших документів по справі № 2а-1867/12/2670 від сторін до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «АС» зареєстроване Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.06.2005 р. та є, зокрема, платником податку на додану вартість (ЄДРПОУ 33595554).

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» ґрунтувалися на договорі субпідряду від 11.04.2011 р. № 121, за яким контрагент, як виконавець, зобов'язувався передати у власність позивача, як замовника, продукцію -будівельні матеріали та комплектуючі до них і виконати будівельні роботи - монтаж та демонтаж опалубки, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідну продукцію і роботи та своєчасно здійснити їх оплату. Згідно додаткової угоди від 29.04.2011 р. про розірвання договору субпідряду від 11.04.2011 р. № 121 зазначений договір був достроково розірваний сторонами 29.04.2011 р.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору і сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» були видані позивачу Акт прийому-передачі системи універсальної опалубки від 28.04.2011 р. № 127/28.04 та податкові накладні від 22.04.2011 р. № 2204006 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), від 20.04.2011 р. № 2004013 на суму 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 333,33 грн.), від 21.04.2011 р. № 2104005 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), від 28.04.2011 р. № 2804016 на суму 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 333,33 грн.).

На думку позивача, зазначені податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є вичерпними документами, що дають йому право на податковий кредит.

В ході перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суду ПДВ у розмірі 106 666,67 грн. за наслідками правовідносин із підприємством ТОВ «БК «Арміс».

В той же час, згідно даних Акта перевірки контрагента ТОВ «БК «Арміс» від 04.07.2011 р. № 25782/7/23-710, проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, встановлено, що товариство відсутнє за юридичною адресою; фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією); податкова звітність не подається. Крім цього, ТОВ «БК «Арміс» не було надано до перевірки жодної первинної документації щодо здійснення його господарської діяльності.

Зазначене, на переконання податкового органу, свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «БК «Арміс» здійснювалась ним поза межами правового поля, а отже, правочини (договори), укладені таким контрагентом з іншими контрагентами, є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, тобто є фіктивними в силу своєї нікчемності.

За результатами зазначеної перевірки позивача відповідачем було складено Акт перевірки від 03.08.2011 р. № 5460/23-2/33595554, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 106 666,67 грн. Заперечення на Акт перевірки позивачем до податкового органу не подавались.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 106 666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст. 56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких, скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 25.08.2011 р. № 000072230 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, а також вивчивши позицію Вищого адміністративного суду м. Києва з приводу даного спору, що викладена останнім в ухвалі від 03.06.2013 р. при першому розгляді справи в касаційному порядку, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представники позивача не заявляли позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.06.2013 р. по даній справі при її першому розгляді в касаційному поряду, останній зазначив, що відповідачем не було надано до матеріалів справи наказу про проведення перевірки ТОВ «Виробничо-будівельна компанія АС» від 01.04.2011 р. № 1992, внаслідок чого не було можливості в повному обсязі встановити підстави проведення перевірки.

Так, відповідачем було надано до матеріалів справи зазначений наказ від 01.04.2011 р. № 1992 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 79 Податкового кодексу України.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» ґрунтувалися на договорі субпідряду від 11.04.2011 р. № 121, за яким контрагент, як виконавець, зобов'язувався передати у власність позивача, як замовника, продукцію -будівельні матеріали та комплектуючі до них і виконати будівельні роботи - монтаж та демонтаж опалубки, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідну продукцію і роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Згідно додаткової угоди від 29.04.2011 р. про розірвання договору субпідряду від 11.04.2011 р. № 121 зазначений договір був достроково розірваний сторонами 29.04.2011 р.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору і сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» були видані позивачу Акт прийому-передачі системи універсальної опалубки від 28.04.2011 р. № 127/28.04 та податкові накладні від 22.04.2011 р. № 2204006 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), від 20.04.2011 р. № 2004013 на суму 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 333,33 грн.), від 21.04.2011 р. № 2104005 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), від 28.04.2011 р. № 2804016 на суму 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 333,33 грн.).

На думку позивача, зазначені податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є вичерпними документами, що дають йому право на податковий кредит.

В ході перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суду ПДВ у розмірі 106 666,67 грн. за наслідками правовідносин із підприємством ТОВ «БК «Арміс».

Однак, відповідно до наявних матеріалів справи, підтверджується фіктивна діяльність такого контрагента позивача ТОВ «БК «Арміс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «БК «Арміс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Зокрема, згідно наявних у справі доказів, відповідно до висновків Акта перевірки контрагента ТОВ «БК «Арміс» від 04.07.2011 р. № 25782/7/23-710, проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, що не було допустимими доказами спростовано позивачем, встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «БК «Арміс» відсутнє за юридичною адресою; фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією); податкова звітність не подається.

Крім того, ТОВ «БК «Арміс» не було надано до перевірки жодної первинної документації щодо здійснення його господарської діяльності, зокрема щодо взаємовідносин із позивачем.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «БК «Арміс» здійснювалася поза межами правового поля.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «БК «Арміс» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів).

Така незаконна діяльність вказаного контрагента позивача ТОВ «БК «Арміс» направлена на ухилення від сплати податків, та суттєво впливає на недоотримання Державним бюджетом України податків, що виражається в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Позивачем, в свою чергу, не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином контрагент ТОВ «БК «Арміс», без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування), складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів, мав змогу здійснювати постачання товару (будівельних матеріалів), а також виконувати будівельні роботи з монтажу та демонтажу опалубки, що відповідно передбачали необхідність наявності відповідної матеріальної бази (зокрема складських приміщень та вантажних транспортних засобів), а також достатніх трудових ресурсів.

З приводу зазначеного позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентом ТОВ «БК «Арміс» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування) та відповідних трудових ресурсів.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «БК «Арміс» за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати будівельні роботи у великих обсягах та на значні суми.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «БК «Арміс» була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «БК «Арміс» та його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «БК «Арміс» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ), - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, не підтверджує реальності надання таких послуг.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «БК «Арміс» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БК «Арміс» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «БК «Арміс» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент позивача ТОВ «БК «Арміс» особисто фактично не міг виконувати будівельних робіт, а також надавати послуги з постачання будівельних матеріалів (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на встановлення відсутності в останнього матеріально-технічних можливостей та трудових ресурсів, а доказів щодо укладення ТОВ «БК «Арміс» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем до матеріалів справи надано не було.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагент позивача ТОВ «БК «Арміс» та його посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться (первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій в розрізі правовідносин із контрагентами отримати не можливо), та матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності (будівельні роботи) ТОВ «БК «Арміс» не має, а відповідно фактично не мало можливості виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0000722302.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 19.08.2013 р.