Постанова

від 21.08.2013 по справі 905/3260/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2013 р. справа №905/3260/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Пилипенко Е.В. - довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 11.07.2013р по справі№ 905/3260/13 (суддя: Захарченко Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк простягнення 39' 085,17 грн..

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат», м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк (далі - «Відповідач») 39' 085,17грн., яка складається з: суми боргу у розмірі 27' 699,14 грн., штрафу у розмірі 10' 710,05 грн., пені у розмірі 563,33 грн., 3% річних у розмірі 112,65 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/3260/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат», м. Київ задоволені частково; в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відмовляючи у частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з безпідставно заявленої позивачем суми пені.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а не повне дослідження матеріалів та доказів по справі привело до невірно зроблених висновків.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.12.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезпродсервіс", як покупцем, укладений договір поставки № 360113 (далі - «Договір»).

01.12.2012р. сторони уклали протокол розбіжностей до договору, за яким, зокрема, п.п.4.1 п.4 та п.п.7.5 п.7 договору викладені в іншій редакції, відповідно, а саме: «…оплата за товар проводиться Покупцем на умовах відтермінування платежу на строк до 10 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або сплати в касу Постачальника…»; «…у разі недотримання терміну поставки Товару, без попередження, Покупець має право вимагати від Постачальника сплати штрафу у розмірі 4% від вартості непоставленого Товару…».

Предмет договору передбачає, що постачальник зобов'язується систематично доставляти та передавати у власність покупцю м'ясну сировину (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного договору. Предметом поставки є - м'ясо свинини та яловичини охолоджене та заморожене, а також субпродукти першої, другої категорії та інші м'ясопродукти (п.п.1.1, п.п.1.2 п.1 договору).

Загальна сума договору визначається як сума проданого товару по видатковим накладним на протязі дії договору (п.п.4.2 п.4 договору).

Відповідно до п.п.7.6 п.7 договору, за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми несплаченого в строк товару.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до його повного виконання сторонами (п.п.10.1 п.10 договору).

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних №223 від 15.01.13р., №504 від 28.01.13р., №812 від 08.02.13р. та №636 від 01.02.13р. покупцем отримано товар на суму 35699,14грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на вищевказаних накладних.

Оплата за отриманий товар Відповідачем здійснена частково у розмірі 8000,00 грн. згідно платіжного доручення № 3675 від 28.01.2013р.

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на факт неналежного виконання Відповідачем умов договору, що також призвело до нарахування додаткових сум, як наслідків порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахування вище наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 27699,14 грн. на день звернення останнього з позовом до суду.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем було надано платіжне доручення №4269 від 23.05.2013р., яким підтверджено перерахування на розрахунковий рахунок позивача 27699,14 грн. - оплата за отриманий товар згідно договору.

Місцевий господарський суд обгрунтовано припинив провадження у справі щодо суми основного боргу - 27' 699,14 грн.у зв'язку з погашенням цієї суми під час розгляду справи

Обгрунтованим, з огляду на приписи умов Договору та ст.ст. 253, 546,549,610, 611, 625 ЦК України й ст. ст. 230 - 232 ГК України, також є висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних та штафу у сумах, відповідно 112,65 грн. та 10' 709,75 грн. та - відмови у стягненні пені.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2013 року по справі №905/3260/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу;

1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС