Постанова

від 16.08.2013 по справі 826/7569/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2013 року 09:40 № 826/7569/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новобранець Т.В. (довіреність від 16.05.2013 р.), Савченко А.В. (довіреність від 15.08.2013 р.)

від відповідача: Гривнак А.В. (довіреність від 24.12.2012 р. № 13542/9/10-209)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Др.РЬОДГЕР СЕРВІС МЕНЕДЖМЕНТ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Фартор" про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013 № 0001992203 та № 0001982203, а також визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.РЬОДГЕР СЕРВІС МЕНЕДЖМЕНТ" з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ДПІ по проведенню перевірки, результати якої оформлено актом від 01.02.2013 р. № 94/22-03/35534488,

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 № 0001992203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 272 911 грн. за основним платежем та на 136 456 грн. за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001982203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 313 848 грн. за основним платежем.

В обґрунтування позову, зокрема, щодо протиправності дій по проведенню перевірки, позивач в поясненнях від 01.06.2013 р. зазначає, що фактичною підставою позову є недотримання відповідачем порядку проведення перевірки. У зв'язку з чим позивач вказує, що згідно з п. 78.4. ПК України право на проведення перевірки надається у випадку, коли до початку проведення перевірки платнику податків вручено під розписку копію наказу про проведення позапланової перевірки. У той же час, як вказує позивач, в даному випадку наказ та повідомлення про проведення перевірки направлені позивачу вже після початку проведення перевірки та отримані позивачем після проведення перевірки.

Щодо власне оскаржуваних рішень, прийнятих з огляду на те, що спірні операції начебто фактично не проведені, позивач зазначає, що вони прийняті без врахування всіх обставин, що мали значення при формуванні таких висновків акту перевірки та пов'язаних з проведенням операцій, за результатами яких сформовано спірні суми податкових вигод. Зокрема, позивач зазначає про фактичне проведення спірних операцій, про їх належне документальне оформлення первинними документами та видачу у зв'язку з їх проведенням належним чином складених та оформлених податкових накладних, що, як зазначає позивач є підставою для законного формування спірних сум податкових вигод.

ДПІ, з підстав викладених в акті перевірки, проти позову заперечує та зазначає про безтоварність спірних операцій та їх нікчемність, просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку з відсутністю встановлених законодавством обставин, наявність яких є необхідною для законного формування спірних сум податкових вигод.

Третя особа в судове засідання не з'явилася. Поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у справі та про залучення третьої особи повернуто поштою без вручення третій особі з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі та вона вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, як зазначено вище, третя особа в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Виходячи з цього, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Др.РЬОДГЕР СЕРВІС МЕНЕДЖМЕНТ" (код з ЄДР 35534488; адреса: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська) 143/2, літера А, кімната 17) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Фартор» (код з ЄДР 37166074; адреса: 72316, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Зіндельса, 17) за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.02.2013 р. № 94/22-03/35534488 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки позивачем порушено вимоги п/п. 14.1.27., 14.1.36, п/п. 139.1.9., внаслідок чого занижено податок на прибуток на 313 848 грн. за період 3 кв. 2011 р.

Окрім того, згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 272 911 грн., у т.ч. за липень 2011 р. на 165 891 грн., за серпень 2011 р. - на 107 020 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що відповідачем отримано акт від 13.04.2012 р. № 172/3-22-20-37166074 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Фартор» щодо документального підтвердження господарських відносин цього товариства не із позивачем, а з ТОВ «Футурама», з яким позивач не вступав у господарські відносини .

Зазначається ДПІ, що за результатами перевірки встановлено порушення контрагентом норм податкового законодавства. Вказується, що встановлено ланцюг постачання відповідно до якого ТМЦ, які ТОВ «Фартор» реалізовував позивачу у період липня-серпня 2011 р., були придбані у ТОВ «Футурама» з яким позивач не вступав у взаємовідносини.

В контексті наведеного на стор. 6 Акту перевірки позивача зазначається, що від ТОВ «Футурама» на адресу ТОВ «Фартор» здійснювалось постачання медичної продукції .

Відносно обставин діяльності ТОВ «Футурама», з яким позивач не вступав у відносини, зазначено, що від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надійшов акт про результати перевірки зазначеного підприємства від 30.11.2011 р. за період червня - серпня 2011 р., в якому зазначено, що згідно податкової звітності цього товариства встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення діяльності.

Зазначено, що не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Футурама» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) зазначеним товариством актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також первинних документів.

Зазначено, що правочини «ймовірно» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже «ймовірно» є нікчемними (стор. 7 Акту перевірки). Зазначається також, що згідно висновку експерта від 24.11.2011 р. підписи в реєстраційних документах ТОВ «Футурама» «ймовірно» виконані не ОСОБА_5 (зареєстрованим директором ТОВ «Футурама»), а іншою особою, у зв'язку з чим операції «ймовірно» не є господарською діяльністю підприємства. Виходячи з наведеного, як вважає ДПІ, ТОВ «Футурама» здійснювало діяльність спрямовану на «ймовірне» здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Зазначається, крім іншого, що посадові особи цього підприємства «ймовірно» не могли фактично здійснювати господарські операції (стор. 9 Акту перевірки). Враховуючи наведене, як зазначається податковим органом, ТОВ «Футурама» здійснював діяльність спрямовану на «ймовірне» здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди (стор. 10). Таким чином, як зазначено на стор. 10 Акту перевірки, у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПДВ та валового доходу, у ТОВ «Футурама» «ймовірно» відсутні об'єкти оподаткування по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Пов'язуючи наведене з діяльністю позивача, ДПІ зазначається (стор. 10 Акту перевірки), що на виконання договірних зобов'язань позивачем отриманий товар від постачальника ТОВ «Фартор» , що підтверджується первинними документами та податковими накладними, перелік яких визначений на стор. 10 - 12 Акту перевірки, а всього за липень 2011 р. на суму 995 347,37 грн. з ПДВ 165891,24 грн. та за серпень 2011 року на 642 119,32 грн. з ПДВ - 107 019,88 грн.

Тобто , по суті податковим органом підтверджується в Акті перевірки факт отримання позивачем товару від третьої особи (контрагента позивача за спірними операціями).

Суми ПДВ, як зазначається ДПІ, включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі п/н., які відповідають даним додатку № 5, даним декларації з ПДВ за липень-серпень 2011 р.

У той же час, враховуючи раніше викладене, ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку про не підтвердження наявності поставок від ТОВ «Фактор» до позивача та про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом.

Висновки щодо невизнання витрат ґрунтуються на тих же доводах, що і відносно невизнання податкових вигод з ПДВ.

На підставі зазначеного Акті перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

З Акту перевірки вбачається, що вона проведена 22.01.2013 р.

Перевірка проведена на підставі п/п. 75.1.2., ст. 79 ПК України та відповідно до наказу про проведення перевірки № 163 від 22.01.2013 р.

В Акті перевірки зазначено, що копію наказу із повідомленням про початок проведення перевірки було направлено засобами поштового зв'язку за адресою позивача.

В контексті наведеного до матеріалів справи залучено повідомлення від 29.12.2012 р. № 890 про проведення 22.01.2013 р. в приміщенні ДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки, з чого вбачається, що направлення сформовано ще до того, як призначена перевірка.

У свою чергу, з наказу від 22.01.2013 р. № 163 вбачається, що він містить назву «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

У той же час, з тексту наказу також вбачається, що на підставі приписів п/п. 78.1.1., п. 201.10., п/п. 75.1.2. ПК України призначена позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п/п. 75.1.2. ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 78.5. ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1. ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів :

- направлення на проведення такої перевірки;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Проте, всупереч наказу та наведеним вище нормам законодавства, виїзна перевірка за місцезнаходженням позивача не проводилась, направлення, копія наказу та службове посвідчення відповідно позивачу до початку проведення перевірки не пред'являлись.

По суті, як вбачається з Акту перевірки, відносно позивача проведена позапланова невиїзна перевірка, що вже само по собі свідчить про те, що Акт перевірки є доказом, отриманим з порушенням закону, а відтак в силу ч. 3 ст. 70 КАС України не може братися судом до уваги в якості підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Окрім того, відносно порядку проведення позапланових невиїзних перевірок, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 75.1. ПК України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку , встановлених цим Кодексом.

Згідно з п/п. 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться, зокрема, на підставі первинних документів. Тобто, з урахуванням положень п. 85.2. ПК України, у зв'язку з призначенням перевірки платнику податків повинно бути забезпечена можливість надання під час проведення перевірки первинних та інших облікових/платіжних документів, пов'язаних з предметом перевірки.

Згідно з приписами п/п. 75.1.2. ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п. 78.4. ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом .

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.1. ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних , наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2. ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки .

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що право на проведення невиїзної перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення до початку проведення перевірки копії наказу про проведення перевірки та направлення (у т.ч. у разі надіслання поштою), висновок щодо чого зумовлюється також тим, що платник податків має право знати про дату початку та місце проведення перевірки та, як зазначено вище, відповідно до п. 79.1. ПК України має надавати під час проведення перевірки документи, визначені п/п. 75.1.2. ПК України.

В силу положень п/п. 85.2. ПК України після початку проведення перевірки у платника виникає обов'язок надання таких документів.

Крім того, в контексті наведеного слід додати, що хоча присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте, в силу загальних положень п/п. 17.1.6. ПК України, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірки, надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок та в силу п/п. 17.1.8. ПК України має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків, що, відповідно, зумовлює необхідність його повідомлення про проведення перевірки до початку її проведення.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки, вона проведена 22.01.2013 р. У той же час, з матеріалів справи, зокрема, з копії конверту, вбачається, що наказ про проведення перевірки та повідомлення направлені позивачу лише 25.01.2013 р. та вручені останньому 31.01.2013 р., тобто вже після проведення перевірки, що не забезпечувало дотримання прав позивача знати про проведення перевірки та надавати у зв'язку з цим документи.

Відтак, в силу приписів п. 79.2. ПК України відповідач не мав права на проведення 22.01.2013 р. позапланової невиїзної перевірки позивача. Перевірка позивача проведена без дотримання (з порушенням) наведених вище норм законодавства, а відтак складений за її результатами акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону, у зв'язку з чим та на підставі ч. 3 ст. 70 КАС України судом, як підстава прийняття спірних рішень, не може братися до уваги.

Оскільки акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону, зазначений акт, як і висновки акту перевірки, не можуть бути підставою для прийняття спірних рішень, спірні рішення в даному випадку не ґрунтуються на належних та допустимих доказах (акті перевірки), що зумовлює висновок про відсутність у ДПІ підстав для прийняття оскаржуваних рішень та про наявність достатніх підстав для визнання протиправними дій ДПІ по проведенню перевірки позивача та для скасування оскаржуваних рішень у зв'язку з цим.

Що стосується суті спірних операцій та наявності у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, слід зазначити наступне.

Між позивачем та ТОВ «Фактор» укладено договір № 297 від 04.01.2011 р. на поставку товарів.

Обумовлено, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними (п.1.2., 2.4. договору). Поставка здійснюється на умовах DDP, якщо інше не буде узгоджено сторонами. Пунктом 2.5. договору передбачено, що товар поставлений за видатковими накладними, що оформлені між сторонами в період терміну дії договору, вважається таким, що поставлений на підстав та в межах договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на договір в самих видаткових накладних.

Як вже зазначалося вище, в Акті перевірки ДПІ по суті визнає факт поставки позивачу товарів від його контрагента (третьої особи).

Згідно первинних документів та податкових накладних, які залучено до матеріалів справи відносно спірних операцій, позивачу поставлялася продукція : промисловий гладильний прес, промислова пральна машина, тканини, мікроспрей, креми для видалення забруднень, кислотні засоби для генерального миття сантехнічного обладнання, пінні засоби для видалення водорозчинних плям, засоби для миття підлоги, для миття дзеркал, поліроль для меблів, папір туалетний та аналогічну продукцію, призначену для прибирання та санітарної обробки, що спростовує доводи ДПІ відносно поставки позивачу медичної продукції , щодо чого останнім не надано будь-яких документальних підтверджень.

На підтвердження проведення спірних операцій в бухгалтерському обліку, позивачем надано оборотно-сальдові відомості. Щодо наявності у позивача транспортних засобів для забезпечення виконання поставок надано договір фінансового лізингу № 241912 від 16.06.2011 р. відповідно до якого позивач прийняв у ТОВ «Ілта» у лізинг автомобіля Peugeot Boxer FT. Щодо наявності у позивача офісних та складських ресурсів, останнім надано договори оренди нежилих приміщень у м. Донецьк (16 кв.м.), у м. Києві (10 кв.м.; 85 кв.м.).

Відносно подальшого використання придбаної продукції/обладнання позивачем надано договори та первинні до них щодо виконання позивачем робіт (надання послуг) по прибиранню споруд та приміщень, хімчистки ковролина, послуг із прання і сухого чищення, прання та чищення постільної білизни, прання та чищення махрових рушників, чищення штор, генерального прибирання та щодо надання аналогічних послуг ТОВ «Корпорація «АЛГРІ», ТОВ «Ходос», Олександрівською клінічною лікарнею у м. Києві, готельним комплексом «Турист», ДАЗТУ («Укрзалізниця»), ТОВ «Б.І.С.», ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», КП Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та низці інших підприємств.

Відносно ж наявності у позивача трудових ресурсів, необхідних для забезпечення виконання вищезгаданих договорів з надання послуг професійного прибирання, у зв'язку з виконанням яких позивачем використовувались придбані у третьої особи засоби, останнім надано податковий розрахунок (ф. №1 ДФ), відповідно до якого у штаті позивача працювало загалом до 73 осіб.

Крім того, позивачем надано сертифікати відповідності на продукцію, а також банківські виписки щодо оплати придбаної продукції.

Під час розгляду справи разом із заявою від 30.07.2013 р. позивачем також надано на підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності та спірних операцій: стислу характеристику щодо основних видів діяльності та порядку її ведення (щодо надання послуг з професійного прибирання приміщень та прання); таблицю руху товарів між позивачем та контрагентом, сформовану на підставі первинних документів, яка містить деталізацію операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, щодо номенклатури поставки, реквізити документів; відомості про подальше використання продукції, сукупні відомості щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи; первинні документи щодо списання придбаних матеріалів; акти вводу в експлуатацію промислових пральних машин, гладильного пресу та промислового сушильного барабану.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті дослідження наявності у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод наступні положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, в контексті спірних відносин наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, сформованих у зв'язку із «ймовірністю» наявності певних обставин.

Так, в контексті номенклатури поставки, то, як зазначалося вище, ДПІ в Акті перевірки зазначає про поставку позивачу з боку ТОВ «Фартор» медичної продукції.

Проте, аналізуючи первинні документи та податкові накладні, перелік яких визначений в Акті перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи, слід зазначити, що позивачу поставлялася вищезгадана продукція, призначена для прибирання та санітарного обслуговування (промисловий гладильний прес, промислова пральна машина, тканини, мікроспрей, креми для видалення забруднень, кислотні засоби для генерального миття сантехнічного обладнання, пінні засоби для видалення водорозчинних плям, і т.п. продукція).

Тобто, висновки ДПІ відносно того, що позивачу від ТОВ «Фартор» поставлялась медична продукція, придбання якої останнім оформлено у ТОВ «Футурама», не відповідають фактичним обставинам та обставини відносин позивача з ТОВ «Фартор» та не можуть впливати на оцінку взаємовідносин позивача з його контрагентом та, відповідно, свідчити про якісь дефекти операцій між позивачем та його контрагентом.

З наведеного вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними відносно діяльності іншої особи, яка не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак спірні рішення, прийняті на підставі зазначених висновків, є такими, що не відповідають критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

У той же час , слід зазначити, що сукупність вищезгаданих досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. сукупність матеріалів про подальший рух продукції (подальше її використання), відомості щодо наявності у позивача транспортних та складських ресурсів, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

При цьому, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

У той же час, з декларації контрагента з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 року вбачається, що контрагент ніс витрати на оплату праці (43 000 грн.), витрати по сплаті внесків до соціальних фондів (12904 грн.), витрати загальногосподарського призначення (20 258 грн.), витрати на транспортування, перевалку, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані із транспортування продукції (118 842 грн.), що не спростовує здійснення контрагентом звичайної господарської діяльності та виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

В контексті ж доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки по відносинам контрагента з ТОВ «Футурама» (не з позивачем), акт щодо чого складений значно пізніше ніж період проведення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

Слід додати, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що контрагент позивача взагалі інформувався про проведення зазначеної звірки та необхідність надання документів.

З цього акту вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагента, що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного змісту акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача , як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача). Наведене в сукупності вказує на порушення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В контексті інших доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано висновків експертизи, зокрема, ініційованою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного та відносно висновків акту перевірки відносно визнання ДПІ замість суду нікчемними договорів, слід окремо зазначити, що ПК України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними замість суду , а отже стверджувальні висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вже зазначалося, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями та які б свідчили про нездійснення спірних операцій, юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та, відповідно, зумовлювали б прийняття оскаржуваних рішень. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. Крім того, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій ДПІ по проведенню перевірки, результати проведення якої оформлені вищезгаданим Актом перевірки. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Др.РЬОДГЕР СЕРВІС МЕНЕДЖМЕНТ" (код з ЄДР 35534488; адреса: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська) 143/2, літера А, кімната 17) задовольнити повністю.

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Др.РЬОДГЕР СЕРВІС МЕНЕДЖМЕНТ» (код з ЄДР 35534488), результати якої оформлено актом від 01.02.2013 р. № 94/22-03/35534488;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 22.02.2013 р. № 0001992203 та № 0001982203.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2013 р.