Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/7569/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/39788/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент" (далі - ТОВ "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) в якому просить визнати протиправними дії і скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року позов ТОВ "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент" у задоволенні позову.

ТОВ "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фартор». За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.02.2013 року №94/22-03/35534488

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27 , 14.1.36 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 313848, 00 грн. за період ІІІ кв. 2011 р.; п. 198.1 ., 198.2., 198.3., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 272911, 00 грн., у т.ч. за липень 2011 року на 165891, 00 грн., за серпень 2011 року - на 107020, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0001992203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 272911, 00 грн. за основним платежем та 136456, 00 грн. за штрафними санкціями та №0001982203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 313848, 00 грн.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України , податкові органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України , про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України , документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України , документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 79.3 ст. 79 ПК України , присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, що однак, не виключає його присутності чим, відповідно, зумовлюється його право знати про початок проведення перевірки та власне про її проведення з метою реалізації, зокрема, прав на надання документів відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України .

У відповідності до п. 77.4 ст. 77 , п. 78.4 ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 та п. 80.2 ст. 80 ПК України , про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке оформлюється наказом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка проведена 22 січня 2013 року. Наказ про проведення перевірки та повідомлення направлені позивачу лише 25.01.2013 року та вручені останньому 31.01.2013 року, тобто вже після проведення перевірки, що не забезпечувало дотримання прав позивача знати про проведення перевірки та надавати у зв'язку з цим відповідні документи.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідач не мав права на проведення 22.01.2013 року позапланової невиїзної перевірки позивача. Перевірка позивача проведена без дотримання (з порушенням) наведених вище норм законодавства, а відтак складений за її результатами акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону та не може братися до уваги.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 . ст. 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фактор» укладено договір № 297 від 04.01.2011 на поставку товарів. Реальність, товарність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи по зазначеному договорі відповідають вимогам передбаченими Законодавством України.

Крім того, на момент здійснення господарських ТОВ «Фактор» було зареєстрована у визначеному законом порядку та не було припинена згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» .

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013 року №0001992203 та №0001982203.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров