Рішення

від 13.08.2013 по справі 905/1976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2013 Справа № 905/1976/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м.Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк,

про : стягнення 151140грн.64коп.

За участю представників сторін

від позивача - Давидова О.А. - директор, Маленький О.В. (довіреність від 02.01.2013р.);

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м.Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк, про стягнення 151140грн.64коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 136028грн.79коп., пені в сумі 10325грн.05коп., 3% річних у сумі 4786грн.80коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №11/10-к від 19.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

27.03.2013р. позивач надав клопотання про збільшення позовних вимог №б/н від 26.03.2013р., за змістом якого просить покласти на відповідача судові витрати по справі, які складаються з суми судового збору у розмірі 3023грн.00коп. та витрат пов'язаних з наданням позивачу послуг адвокатом Маленьким О.В. у сумі 5000грн. Ціна позову залишена позивачем без змін. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 30.04.2013р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи №905/2679/13 за позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промприбор" м. Харків про визнання договору №11/10-к від 19.09.2011р. недійсним.

Ухвалою від 31.07.2013р. суд поновив провадження по справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: судом винесено рішення від 11.06.2013р. по справі №905/2679/13, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

06.08.2013р. на вимогу суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача, а також письмові пояснення відносно розподілу сплачених відповідачем грошових коштів.

Під час судового засідання 15.08.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 15.08.2013р. не з'явився, вимог ухвали від 31.07.2013р. не виконав. Факт обізнаності відповідача про час розгляду справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, що унеможливлює порушення процесуальних прав як сторін в цій частині.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника відповідача, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача. Наразі у відповідача було достатньо часу для доведення своєї правової позиції по суті спору до відома суду та надання доказів у її підтвердження.

Суд відзначає, що відсутність представників відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

Явка представників сторін ухвалою суду від 31.07.2013р. не була визнана судом обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

19.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк (постачальником) був укладений договір № 11/10-к (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі-продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками погодженими сторонами у цьому договорі та/або специфікацією та/або накладною (товарною/видатковою), які є невід'ємними частинами до цього договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом: перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми поставленої продукції, зазначеної у відповідній специфікації або накладній (товарній/товаротранспортній/видатковій), але не пізніше 3 банківських днів з моменту поставки.

Як встановлено п.7.1 договору, даний договір набирає юридичною сили з моменту його підписання сторонами, що передбачає нанесення уповноваженими особами підписів та печаток підприємств сторін та діє до 31.12.2011р., включно. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін письмово не повідомить про припинення договірних відносин у зв'язку з закінченням строку дії другу сторону, тоді строк дії цього договору вважається продовженим до 31.12.2012року включно.

У виконання умов договору сторони уклали Специфікацію № 1 від 19.09.2011р. та Специфікацію №2 від 19.10.2011р. до договору №11/10-к від 19.09.2011р., якими визначили найменування продукції, кількість та ціну.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору №11/10-к від 19.09.2011р. здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними №8 від 05.01.2012р., №22 від 12.01.2012р., №34 від 14.01.2012р., №58 від 18.07.2012р., №69 від 23.01.2012р. загальною вартістю 173629грн.96коп., однак відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в частині здійснення повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 136028грн.79коп., яка і заявлена до стягнення.

26.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію №21 від 21.02.2013р. з вимогою оплати грошові кошти в сумі 136028грн.76коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 136028грн.79коп., пені в сумі 10325грн.05коп. та 3% річних у сумі 4786грн.80коп. Підставою позову є договір поставки № 11/10-к від 19.09.2011р.

Договір № 11/10-к від 19.09.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору №11/10-к від 19.09.2011р. за видатковими накладними №8 від 05.01.2012р., №22 від 12.01.2012р., №34 від 14.01.2012р., №58 від 18.07.2012р., №69 від 23.01.2012р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 173629грн.96коп.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, скріплені печатками сторін, містять всі необхідні відомості про товар. Тобто, продаж товару фактично відбувся.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав відповідно до умов договору №11/10-к від 19.09.2011р.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом: перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми поставленої продукції, зазначеної у відповідній специфікації або накладній (товарній/товаротранспортній/видатковій), але не пізніше 3 банківських днів з моменту поставки.

Позивач посилається на те, що товар за накладною №58 від 18.01.2012р. був частково сплачений на суму 37601грн.17, у зв'язку з чим борг за цією накладною складає 8839грн.43коп., інші спірні поставки за бухгалтерським обліком Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» залишилися повністю неоплаченими. Таким чином, заявлена до стягнення сума боргу складає 136028грн.79коп.

15.08.2013р. на вимогу суду позивач за підписом директора ТОВ «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» надав письмові пояснення б/н від 15.08.2013р., відповідно до яких відповідно до бухгалтерського обліку товариства перераховані відповідачем 17.05.2012р. та 27.02.2012р. грошові кошти були віднесені перш за все на погашення боргу за попередні поставки, через що тільки спірна поставка за накладною №58 від 18.01.2012р. була частково сплачена. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Враховуючи передбачені п.4.2. умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати поставленного 05.01.2012р. товару за видатковою накладною №8 настав для відповідача 10.01.2012р., а вже з 11.01.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 12.01.2012р. товару за видатковою накладною №22 настав для відповідача 17.01.2012р., а вже з 18.01.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 14.01.2012р. товару за видатковою накладною №34 настав для відповідача 18.01.2012р., а вже з 19.01.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 18.01.2012р. товару за видатковою накладною №58 настав для відповідача 23.01.2012р., а вже з 24.01.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Тобто станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 136028грн.79коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою б/н від 05.08.2013р. за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» станом на 15.08.2013р., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 136028грн.79коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4786грн.80коп., які нараховані наступним чином: за накладною №8 від 05.01.2012р. за період з 09.01.2012р. по 19.03.2013р., за накладною №22 від 12.01.2012р. за період з 16.01.2012р. по 19.03.2013р., за накладною №34 від 14.01.2012р. за період з 18.01.2012р. по 19.03.2013р., за накладною №58 від 18.01.2012р. за період з 23.01.2012р. по 19.03.2013р., за накладною №69 від 23.01.2012р. за період з 27.01.2012р. по 19.03.2013р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд дійшов висновків, що позивачем вірно визначений початок періоду прострочення оплати вартості товару за накладною №69 від 23.01.2012р. Однак, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо граничних строків оплати, позивачем невірно визначено початок прострочення оплати вартості товару за накладною №8 від 05.01.2012р. так як позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 11.01.2012р., за накладною №22 від 12.01.2012р. позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 18.01.2012р., за накладною №34 від 14.01.2012р. позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 19.01.2012р., за накладною №58 від 18.01.2012р. позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 24.01.2012р. Також позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. - 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за спірними накладними, з урахуванням зроблених висновків, в межах обраних позивачем періодів нарахування, за формулою Сума санкції = С х 3 х Д : 366(2012р.) та 365(2013р.) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 4761рн.67коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 25грн.13коп.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 10325грн.05коп.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на п. 5.4 договору №11/10-к від 19.09.2011р., ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 5.4 договору у разі невиконання покупцем зобов'язань по сплаті поставленої продукції згідно п.4.2.1 цього договору покупець несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України). В першу чергу кодекс виходить з того, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись ст. 546 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Але, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору № 11/10-к від 19.09.2011р., сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання зобов'язань з своєчасної оплати товару за договором № 11/10-к від 19.09.2011р. та її розмір.

Слід зазначити, що застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язання як пеня у даній сфері правовідносин не є обов'язковим в силу прямої вказівки закону.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але відповідно до умов договору № 11/10-к від 19.09.2011р. сторони не узгодили дану відповідальність відповідачем.

Отже, вимога в частині стягнення суми в розмірі 10325грн.05коп. не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як пеня.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: договір №5 від 01.02.2013р. про надання правової адвокатом юридичної-правової допомоги (юридичних послуг), додаткова угода від 25.03.2013р. до договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3336 від 23.01.2005р., рахунок (квитанція) №б/н від 01.02.2013р., платіжні доручення №181 від 25.03.2013р. на суму 4250грн. та №182 від 25.03.2013р. на суму 750грн., виписка з банку за особовим рахунком позивача, акт розрахунків вартості юридично-правової допомоги від 25.03.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Маленьким О.В. підтверджуються письмовим договором №5 від 01.02.2013р. про надання правової адвокатом юридичної-правової допомоги (юридичних послуг), відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати юридично-правову допомогу (юридичні послуги) клієнту, в тому числі за його окремими дорученнями у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно із п. 1.2 договору, адвокат зобов'язується під час дії цього договору надавати Клієнту наступну юридично-правову допомогу (юридичні послуги): виступати від імені Клієнта, а також захищати його права, свободи і законні інтереси в органах судової влади (судах різних інстанції, юрисдикцій, які створені та діють в України); представляти інтереси Клієнта в органах місцевого самоврядування України; представляти та виступати від імені Клієнта в нотаріатах України, прокуратурах України, Службі безпеки України, міліції, а також здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з усіма правами які закріплені за Клієнтом та Адвокатом (представником) чинними Цивільно-процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, господарсько-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, ї Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VІ; представляти інтереси Клієнта в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкованості; надавати усні консультації правового характеру.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили окремі доручення котрі можуть надаватися клієнтом адвокату.

Згідно з п. 4.1 договору вартість наданої юридично-правової допомоги (юридичних послуг) за цим Договором, визначається у відповідності до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VІ та становить суму гонорару зазначену в письмовому рахунку (ах) (квитанціях), без ПДВ. але з урахуванням 15% або 17% від цієї суми, що становить ставку податку з доходу фізичних осіб, згідно податкового законодавства.

Згідно п. 4.3 договору, на визначення розміру вартості наданої Адвокатом юридично-правової допомоги (юридичних послуг), також впливають строки, складність справи чи/або доручень, обставини справи, періодичність, передані на відповідальне адвокатське зберігання Адвокату документи, фактично понесені Адвокатом витрати під час виконання доручень Клієнта і повнота надходження документів та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг наданої Адвокатом юридично-правової допомоги (юридичних послуг). Обсяг правової допомоги враховується Адвокатом при визначені обґрунтованого розміру вартості послуг юридично-правової допомоги.

Додатковою угодою від 25.03.2013р. до договору про надання адвокатом юридично правової допомоги (юридичних послуг) №5 від 01.02.2013р. сторони погодили п.1.1 договору в іншій редакції, а саме адвокат зобов'язується надати юридично-правову допомогу (юридичні послуги) клієнту, в тому числі за його окремими дорученнями у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України, зокрема юридично-правову допомогу під час розгляду господарським судом Донецької області господарської справи №905/1976/13-г.

Позивач відповідно до платіжного доручення №181 від 25.03.2013р. перерахував адвокату Маленькому А.В. грошові кошти у розмірі 4250грн. з призначенням платежу - перерахування грошових коштів для Маленький А.В. згідно рахунку №б/н від 01.02.2013р., відповідно до платіжного доручення № 182 від 25.03.2013р. перерахував отримувачу - УГКС в Ленінському районі м. Догнецька грошові кошти у розмірі 750грн. з призначенням платежу - податок з доходів фізичних осіб Маленького А.В.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд приймає до уваги, що докази на підтвердження ступеня зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу було затрачено для виконання послуг за договором про надання правової допомоги суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також незначну складність розглядуваних в межах справи 905/1976/13 правовідносин, незначну кількість судових засідань, співрозмірність суми адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 4000грн. 00коп.

Відповідно до вимог Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. N 3674-VI із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору - 2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.). При поданні позову до суду позивачем платіжним дорученням № 158 від 18.03.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 3023грн. 00коп., тобто позивачем внесено судовий збір на 0,19грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою повернення зайво сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 0,19грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 230, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 136028грн.79коп., пені в сумі 10325грн.05коп., 3% річних у сумі 4786грн.80коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (адреса: 83001, м.Донецьк, вул.Челюскінців, будинок 69А, код ЄДРПОУ 30871714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» (адреса: 83062, м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд. 15А, кв. 17, код ЄДРПОУ 35292565) суму основного боргу в розмірі 136028грн.79коп., 3% річних у сумі 4761грн.67коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2815грн.80коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» (адреса: 83062, м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд. 15А, кв. 17, код ЄДРПОУ 35292565) зайво сплачений платіжним дорученням № 158 від 18.03.2013р. судовий збір у розмірі 0,19грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір". Дане рішення є підставою для повернення судового збору.

У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова