Постанова

від 12.07.2013 по справі 2а-13310/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2013 р. (12:43) Справа №2а-13310/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Луханіної М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Вікторія-Віта"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Приватне підприємство "Фірма "Вікторія-Віта" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (з урахуванням уточнень від 07.12.2012р.) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012р. № 0006452204, № 0006462204, від 27.11.2012р. № 0010972204, прийнятих стосовно позивача. Позовні вимоги мотивовані порушенням порядку перевірки (порушенням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України - відсутні підстави для проведення позапланової перевірки); помилковістю висновків податкового органу про відсутність фактичних поставок товарів і підтверджуючих документів про придбання товарів та їх наступний продаж по господарським операціям позивача з контрагентом ПП "Ротонда Торг", оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаними контрагентами. Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які він просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі висновків, які вказані в акті перевірки № 6946/22-8/29756071 від 05.10.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Вікторія-Віта", ЄДРПОУ 20756071, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року, однак планові виїзні перевірки за період з 01.07.2009 року по березень 2011 року включно вже відповідачем проводились, що підтверджується актами перевірок № 8918/23-7/20756071 від 10.06.2010 року та № 7779/23-7/20756071 від 14.06.2011 року при цьому порушень в частині оподаткування податком на прибуток не встановлено, завищень сум податкового кредиту по операціям з ПП "Ротонда Торг" не визначено. Також позивач зазначає, що наказ № 2112 від 19.09.2012 року на підставі якого проведено перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2012 року по справі № 2а-10749/12/0170/4. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається також на те, що відповідачем порушені вимоги п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме не дотримано право платника податків в частині надання строку 10 робочих днів для представлення документів та надання відповідних пояснень на запит податкового органу. Позивач у своїх поясненнях наполягає на тому, що ним та його контрагентом ПП "Ротонда Торг" по угодам не порушувався публічний порядок та не завдавалась шкода державі, укладені договори не було визнано недійсними у порядку, передбаченому чинним законодавством. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0006452204 від 19.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 306509,00 грн. та штрафним санкціям в сумі 76627,25 грн., № 0006462204 від 19.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 192537,00 грн. та штрафним санкціям у розмірі 50138,25 грн. прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ПП «Фірма «Вікторія-Віта» на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 №0006452204 та №0006462204 Державна податкова служба в АР Крим залишила вказані податкові повідомлення-рішення без змін та вказала, що при проведенні перевірки ПП «Фірма «Вікторія-Віта» встановлено завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, але ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС не прийняло податкове повідомлення-рішення стосовно цієї суми, у зв'язку з чим зобов'язала ДПІ у м. Сімферополі видати податкове повідомлення - рішення на вказану суму. Відповідачем 27.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010972204 яким збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за червень 2012 року на 623,00 грн. Позивач вважає, що усі висновки акту перевірки № 6946/22-8/29756071 від 05.10.2012 року є хибними, у зв'язку з чим вказує, що податкове повідомлення-рішення 27.11.2012 року № 0010972204 також прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 12 квітня 2013 р., підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 12.07.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (а.с. 214), будь яких пояснень стосовно позовних вимог, або заперечень на позовні вимоги не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Фірма «Вікторія-Віта» зареєстровано 15.09.2005 року та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 20756071, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 458937 (а.с. 15) та Статутом (8-13).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ в м. Сімферополі з 01.08.1994 року за № 2877, що підтверджується довідкою № 2484/29-0 від 20.04.2006 року (а.с. 6) та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00888376 від 03.02.2006 року (а.с. 14).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Фірма «Вікторія-Віта» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Фірма «Вікторія-Віта», ЄДРПОУ 20756071, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656) за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.10.2012 № 6946/22-8/20756071 (а.с. 22-36).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.1; пп. 5.2.1 п.5.2; п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 306509 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 170830 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 50256 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 63583 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 21840 грн.

- пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3; пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 04.04.1997 р. (із змінами та доповненнями); а також в порушення п. 185.1 ст. 185; п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму заниження всього у сумі 253223 грн., у тому числі липень 2009 року у сумі 31727 грн., серпень 2009 року у сумі 28959 грн., вересень 2009 року у сумі 75978 грн., жовтень 2009 року у сумі 17920 грн., листопад 2009 року у сумі 11104 грн., грудень 2009 року у сумі 11181 грн., січень 2010 року у сумі 11598 грн., лютий 2010 року у сумі 19364 грн., березень 2010 року у сумі 19904 грн., квітень 2010 року у сумі 17472 грн., травень 2012 року у сумі 8016 грн., завищення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування включає мого до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) за червень 2012 року у сумі 623 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС України винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 19.10.2012 року № 0006452204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 383136,25 грн., в тому числі за основним платежем - 306509,00 грн. та штрафними санкціями - 76627,25 грн. (а.с. 16),

- від 19.10.2012 року № 0006462204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242675,25 грн., в тому числі за основним платежем - 192537,00 грн. та штрафними санкціями - 50138,25 грн. (а.с. 16 зворотній бік).

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач надав оскарження їх до Державної податкової служби в АР Крим.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною податковою службою АР Крим прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.11.2012 року № 3482/10/10-0223 (а.с. 17-21), яким залишені без змін податкові повідомлення рішення від 19.10.2012 року № 0006452204 та № 0006462204, а також збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за червень 2012 року на 623,00 грн. та ДПІ у м. Сімферополі КР Крим зобов'язано прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

ДПІ у м. Сімферополі 27.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010972204 яким збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за червень 2012 року на 623,00 грн. (а.с. 105).

Не погодившись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.10.2012 року № 0006452204 та № 0006462204 та № 0010972204 від 27.11.2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС України податкових повідомлень - рішень від 19.10.2012 року № 0006452204, №0006462204 та № 0010972204 від 27.11.2012 року, судом встановлено наступне.

За період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року ПП «Фірма «Вікторія-Віта» задекларовано валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в сумі 128835183 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року встановлено їх завищення всього в сумі 1226035,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2009 року -683320 грн.; 4 квартал 2009 року - 201025 грн.; 1 квартал 2010 року - 254330 грн.; 2 квартал 2010 року - 87360 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 5.1; пп. 5.2.1 п.5.2; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями ПП «Фірма «Вікторія-Віта» до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 1226035,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2009 року -683320 грн.; 4 квартал 2009 року - 201025 грн.; 1 квартал 2010 року - 254330 грн.; 2 квартал 2010 року - 87360 грн.

У зв'язку з викладеним перевіркою повноти визначення податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» за період, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну суму 306509 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2009 року - 170830 грн.; 4 квартал 2009 року - 50256 грн.; 1 квартал 2010 року - 63583 грн.; 2 квартал 2010 року - 21840 грн., внаслідок допущених порушень податкового законодавства.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Ротонда Торг».

Встановлено, що постачальником ПП «Фірма « Вікторія-Віта» у період, що перевірявся, було ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656), яке має ознаки "фіктивності" та спрямоване на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагента, а саме: акт від 06.04.2012 р. № 32/22/36165656 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ротонда торг" (код за ЄДРПОУ 36165656) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, та дані вказані у висновку № 31/13 судово-економічної експертизи між ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «Ротонда Торг» були укладені договори:

Договір купівлі-продажу б/н від 01.12.2008 року, згідно якого Покупець - ПП «Фірма «Вікторія-Віта» отримує у Продавця - ПП «Ротонда Торг» товар за асортиментом, вказаному у прайс-листі на момент відвантаження товару по якості у відповідності із документами, на підставі наданих заявок, як у письмовій так і усній формі.

Договір купівлі-продажу № 43 від 01.12.2008 року, відповідно до якого Продавець - ПП «Ротонда Торг» зобов'язується надати у власність Покупця - ПП «Фірма «Вікторія-Віта» майно, що належить Продавцю, а Покупець зобов'язаний прийняти майно та сплатити його вартість. Майно визначені товари народного споживання.

На виконання умов зазначених договорів ПП «Ротонда Торг» надало, а ПП «Фірма «Вікторія Віта» прийняла товари на загальну суму 1472535,15 грн., у тому числі вартість без ПДВ 1227328,00 грн. та сума податку на додану вартість у розмірі 245207,15 грн.

Вказані господарські операції підтверджуються видатковими та податковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 781/1 від 06.07.2009 року та податкова накладна № 781/1 від 06.07.2009 року на загальну суму 14332,96 грн., у тому числі ПДВ 2388,83 грн.;

- видаткова накладна № 781 від 06.07.2009 року та податкова накладна № 781 від 06.07.2009 року на загальну суму 175900,62 грн., у тому числі ПДВ 29316,77 грн.;

- видаткова накладна № 785/1 від 07.07.2009 року та податкова накладна № 785/1 від 07.07.2009 року на загальну суму 474,24 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн.;

- видаткова накладна № 878/1 від 27.07.2009 року та податкова накладна № 878/1 від 27.07.2009 року на загальну суму 129,79 грн., у тому числі ПДВ 21,63 грн.;

- видаткова накладна № 680 від 03.08.2009 року та податкова накладна № 680 від 03.08.2009 року на загальну суму 157297,69 грн., у тому числі ПДВ 26216,28 грн.;

- видаткова накладна № 683 від 05.08.2009 року та податкова накладна № 683 від 05.08.2009 року на загальну суму 13507,07 грн., у тому числі ПДВ 2251,18 грн.;

- видаткова накладна № 685 від 05.08.2009 року та податкова накладна № 685 від 05.08.2009 року на загальну суму 2949,60 грн., у тому числі ПДВ 491,60 грн.;

- видаткова накладна № 1248/1 від 02.09.2009 року та податкова накладна № 1248/1 від 02.09.2009 року на загальну суму 83965,62 грн., у тому числі ПДВ 13994,27 грн.;

- видаткова накладна № 1248 від 01.09.2009 року та податкова накладна № 1248 від 01.09.2009 року на загальну суму 365,72 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн.;

- видаткова накладна № 1249/1 від 03.09.2009 року та податкова накладна № 1249/1 від 03.09.2009 року на загальну суму 12007,16 грн., у тому числі ПДВ 2001,19 грн.;

- видаткова накладна № 1253 від 04.09.2009 року та податкова накладна № 1253 від 06.07.2009 року на загальну суму 67830,00 грн., у тому числі ПДВ 11305,00 грн.;

- видаткова накладна № 1263/1 від 07.09.2009 року та податкова накладна № 1263/1 від 07.09.2009 року на загальну суму 108462,67 грн., у тому числі ПДВ 18077,11 грн.;

- видаткова накладна № 1231/1 від 28.09.2009 року та податкова накладна № 1231/1 від 28.09.2009 року на загальну суму 183601,08 грн., у тому числі ПДВ 30600,18 грн.;

- видаткова накладна № 1403/1 від 05.10.2009 року та податкова накладна № 1403/1 від 05.10.2009 року на загальну суму 7527,97 грн., у тому числі ПДВ 1254,66 грн.;

- видаткова накладна № 1403/2 від 05.10.2009 року та податкова накладна № 1403/3 від 05.10.2009 року на загальну суму 91634,64 грн., у тому числі ПДВ 15272,44 грн.;

- видаткова накладна № 1410/1 від 12.10.2009 року та податкова накладна № 1410/1 від 12.10.2009 року на загальну суму 8357,60 грн., у тому числі ПДВ 1392,93 грн.;

- видаткова накладна № 1038 від 06.11.2009 року та податкова накладна № 1038 від 06.11.2009 року на загальну суму 57421,69 грн., у тому числі ПДВ 9570,28 грн.;

- видаткова накладна № 1037 від 06.11.2009 року та податкова накладна № 1037 від 06.11.2009 року на загальну суму 9202,13 грн., у тому числі ПДВ 1533,69 грн.;

- видаткова накладна № 1053 від 10.11.2009 року та податкова накладна № 1053 від 10.11.2009 року на загальну суму 159,12 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн.;

- видаткова накладна № 1768/1 від 07.12.2009 року та податкова накладна № 1768/1 від 07.11.2009 року на загальну суму 77,38 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн.;

- видаткова накладна № 1760/1 від 07.12.2009 року та податкова накладна № 1760/1 від 07.12.2009 року на загальну суму 9925,58 грн., у тому числі ПДВ 1654,26 грн.;

- видаткова накладна № 1683/1 від 01.12.2009 року та податкова накладна № 1683/1 від 01.12.2009 року на загальну суму 2786,53 грн., у тому числі ПДВ 464,42 грн.;

- видаткова накладна № 1684/1 від 02.12.2009 року та податкова накладна № 1684/1 від 02.12.2009 року на загальну суму 54371,46 грн., у тому числі ПДВ 9061,91 грн.;

- видаткова накладна № 83/1 від 06.01.2010 року та податкова накладна № 83/1 від 06.01.2010 року на загальну суму 53204,03 грн., у тому числі ПДВ 8867,34 грн.;

- видаткова накладна № 82/1 від 05.01.2010 року та податкова накладна № 82/1 від 05.01.2010 року на загальну суму 16385,56 грн., у тому числі ПДВ 2730,93 грн.;

- видаткова накладна № 251 від 02.02.2010 року та податкова накладна № 251 від 02.02.2010 року на загальну суму 30,24 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн.;

- видаткова накладна № 486 від 03.02.2010 року та податкова накладна № 486 від 03.02.2010 року на загальну суму 69081,98 грн., у тому числі ПДВ 11513,50 грн.;

- видаткова накладна № 264 від 03.02.2010 року та податкова накладна № 264 від 03.02.2010 року на загальну суму 23708,33 грн., у тому числі ПДВ 3951,39 грн.;

- видаткова накладна № 292 від 10.02.2010 року та податкова накладна № 292 від 10.02.2010 року на загальну суму 23395,20 грн., у тому числі ПДВ 3899,20 грн.;

- видаткова накладна № 622 від 03.03.2010 року та податкова накладна № 622 від 03.03.2010 року на загальну суму 99434,20 грн., у тому числі ПДВ 16572,37 грн.;

- видаткова накладна № 626 від 05.03.2010 року та податкова накладна № 626 від 05.03.2010 року на загальну суму 12613,40 грн., у тому числі ПДВ 2101,23 грн.;

- видаткова накладна № 629 від 09.03.2010 року та податкова накладна № 629 від 09.03.2010 року на загальну суму 7377,16 грн., у тому числі ПДВ 1229,53 грн.;

- видаткова накладна № 634 від 15.03.2010 року та податкова накладна № 634 від 15.03.2010 року на загальну суму 184,56 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн.;

- видаткова накладна № 770 від 05.04.2010 року та податкова накладна № 770 від 05.04.2010 року на загальну суму 27915,25 грн., у тому числі ПДВ 4652,54 грн.;

- видаткова накладна № 771 від 05.04.2010 року та податкова накладна № 7711 від 05.04.2010 року на загальну суму 7020,60 грн., у тому числі ПДВ 1170,10 грн.;

- видаткова накладна № 776 від 07.04.2010 року та податкова накладна № 776 від 07.04.2010 року на загальну суму 69896,32 грн., у тому числі ПДВ 11649,39 грн.;

Отримані податкові накладні занесені до реєстру отриманих податкових накладних та внесені до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Матеріали справи свідчать, що між ПП «Ротонда Торг» та ПП «Фірма «Вікторія -Віта» були двосторонні взаємовідносини, а саме ПП «Ротонда Торг» подбало у ПП «Фірма «Вікторія-Віта» товари на загальну суму 2356246,80 грн., у тому числі ПДВ 392708,48 грн. Відповідно до чого на вказану суму були виписані податкові та видаткові накладні, які вказані у висновку судово-економічної експертизи (а.с. 159-160).

За придбані товари ПП «Ротонда Торг» проводило оплату із ПП «Фірма «Вікторія-Віта» у безготівковій формі. Відомості сплати досліджені у ході проведення судово - економічної експертизи, що зазначено у висновках (а.с. 160).

Також встановлено, що ПП «Ротонда Торг» провела розрахунки перед ПП «Фірма «Вікторія-Віта» у неповному обсязі, а ПП «Фірма «Вікторія-Віта» також мала заборгованість перед ПП «Ротонда Торг» у зв'язку з чим між контрагентами було проведено взаємозалік боргів наступними угодами:

Угода про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 31.05.2010 року, відповідно до якої сторони ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «ротонда Торг» згодні у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання у сумі 41182,07 грн.;

Угода про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 30.04.2010 року, відповідно до якої сторони ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «ротонда Торг» згодні у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання у сумі 333035,10 грн.;

Угода про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 28.02.2010 року, відповідно до якої сторони ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «ротонда Торг» згодні у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання у сумі 236292,30 грн.;

Угода про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 31.12.2009 року, відповідно до якої сторони ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «ротонда Торг» згодні у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання у сумі 333264,19 грн.;

Угода про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 30.09.2009 року, відповідно до якої сторони ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «ротонда Торг» згодні у відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання у сумі 337922,86 грн.;

Угода про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 31.07.2009 року, відповідно до якої сторони ПП «Фірма «Вікторія-Віта» та ПП «ротонда Торг» згодні у відповідності зі ст.. 601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання у сумі 465077,10 грн.

Отже на підставі висновків судово-економічної експертизи судом встановлено що станом на 30.06.2012 року заборгованість позивача перед контрагентом ПП «Ротонда Торг» відсутня.

Позивачем також були надані документи, які були досліджені при проведенні експертизи на підставі яких встановлено, що ПП «Фірма «Вікторія Віта» є власником нежитлових приміщень, а саме:

- склад площею 35,6 кв. м. та магазин площею 50,1 кв. м. за адресою Джанкойський район, смт. Азовське, вул.. Леніна, 8а;

- приміщення №№ 2,12,13 загальною площею 185,7 кв. м. за адресою м. Джанкой, вул.. Кримська, 29;

- торгівельний центр загальною площею 662,7 кв. м. за адресою м. Сімферополь, вул.. Ракетна, 28;

- будівлі за адресою м. Сімферополь, вул.. Лугова, 6г;

- приміщення площею 12,4 кв. м. за адресою м. Красноперекопськ, вул.. Таврійська, 17/7;

- приміщення площею 213,4 кв. м. за адресою, м. Красноперекопськ, вул.. Калініна, 7/2;

- приміщення площею 128 кв. м. за адресою м. Красноперекопськ, Мікрорайон, 1, буд 8/4;

- декілька орендованих приміщень.

Також на балансі ПП «Фірма «Вікторія-Віта» є власні транспортні засоби.

На підставі дослідження діяльності та майна позивача суд робить висновок, що ПП «Фірма «Вікторія Віта» мала можливості придбати та використати у господарській діяльності придбані у ПП «Ротонда Торг» товари.

Підтвердженням використання придбаних у ПП «Ротонда Торг» товарів, а саме їх реалізації є видаткові накладні, видані на адресу покупця, які також були досліджені у ході судово-економічної експертизи та перелічені у додатку № 1 до експертизи (а.с. 183-202).

Таким чином суд робить висновок, що отримання товару на загальну суму 1472535,15 грн. у тому числі ПДВ 245207,15 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року від ПП «Ротонда Торг» та його подальше використання в особистій господарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами та висновками судово-економічної експертизи № 31/13 від 03.06.2013 року.

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ПП "Фірма "Вікторія-Віта" податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" за період 3-4 квартал 2009 року, 1-2 квартал 2010 року виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України " "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати ПП «Фірма Вікторія-Віта» по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» за період, що перевірявся, а саме 3 квартал 2009 року, 4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010 року, 2 квартал 2010 року , підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР(зі змінами та доповненнями).

Згідно висновків експерта показники податкової звітності ПП «Фірма «Вікторія-Віта», викладені у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам із ПП «Ротонда Торг» підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 1226035,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656), у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ПП «Фірма «Вікторія -Віта» (код за ЄДРПОУ 20756071) податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, на загальну суму 306509,00 грн. є необґрунтованим. Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 383136,25 грн., в тому числі за основним платежем - 306509,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76627,25 грн. є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року ПП «Фірма «Вікторія-Віта» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1034381,00 грн.

За період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року ПП «Фірма «Вікторія-Віта» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 24524795 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року встановлено його завищення всього у сумі 245207,00 грн., у тому числі липень 2009 року у сумі 31727 грн., серпень 2009 року у сумі 28959 грн., вересень 2009 року у сумі 75978 грн., жовтень 2009 року у сумі 17920,00 грн., листопад 2009 року у сумі 11104,00 грн., грудень 2009 року у сумі 11181,00 грн., січень 2010 року у сумі 11598,00 грн., лютий 2010 року у сумі 19364,00 грн., березень 2010 року у сумі 11181,00 грн., квітень 2010 року у сумі 17472,00 грн.

Внаслідок вказаного порушення перевіряючими встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 253223 грн., у тому числі липень 2009 року у сумі 31727 грн., серпень 2009 року у сумі 28959 грн., вересень 2009 року у сумі 75978 грн., жовтень 2009 року у сумі 17920 грн., листопад 2009 року у сумі 11104 грн., грудень 2009 року у сумі 11181 грн., січень 2010 року у сумі 11598 грн., лютий 2010 року у сумі 19364 грн., березень 2010 року у сумі 19904 грн., квітень 2010 року у сумі 17472 грн., травень 2012 року у сумі 8016 грн., завищення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування включає мого до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) за червень 2012 року у сумі 623 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ПП «Фірма «Вікторія-Віта» господарських операцій з ПП «Ротонда Торг» через порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 652, 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 245207,00 грн. за період, що перевірявся.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ПП «Фірма «Вікторія Віта» за період липень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), який також втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення ПП «Фірма «Вікторія-Віта» господарських операцій з ПП «Ротонда-Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656), останній був зареєстрований платником ПДВ.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Ротонда-Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) за період липень-грудень 2009р., січень-квітень 2010р. були дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказано ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача ПП «Ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентами договорів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагенти позивача, як юридичні особи, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 245207,15 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ «Облік», АРМ «Бест звіт», АРМ «Аудит», АРМ «ОПП», пошуково-довідкова система ДПА України «Картка платника», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, акт від 06.04.2012 р. № 32/22/36165656 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ротонда Торг" (код за ЄДРПОУ 36165656) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про порушення ПП «Вікторія-Віта» під час здійснення правочинів з ПП «ротонда Торг» (код за ЄДРПОУ 36165656) вимог ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Фірма "Вікторія-Віта" (код за ЄДРПОУ 20756071) з податку на додану вартість у розмірі 242675,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 192537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 50138,25 грн.

Стосовно додатково прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0010972204 від 27.11.2012 року суд зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки про встановлення завищення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування включає мого до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року в сумі 623,00 грн.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки вказане порушення встановлено за червень 2013 року суд вважає необхідним також враховувати вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, а саме вимоги п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, якими визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд вважає, що зменшення залишку від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 623,00 грн., визначене у акті перевірки є безпідставним та необгрутованим у зв'язку з наступним.

Невиїзна перевірка ПП «Фірма «Вікторія-Віта» проводилась з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «Ротонда Торг» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, але у квітні 2012 року, коли було сформовано від'ємне значення, травні 2012 року та у червні 2012 року взаємовідносин позивача із ПП «Ротонда Торг» не встановлено як актом перевірки так і дослідженнями судово - економічної експертизи.

Також у акті перевірки не обгрунтовано та не зазначено окремим висновком на підставі чого проводилось зменшення від'ємного значення.

Таким чином суд зазначає, що зменшення залишку від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 623,00 грн. відповідачем не обгрунтовано, висновок про завищення залишку від'ємного значення бюджетного відшкодування включає мого до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року у сумі 623,00 грн. не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 0010972204 від 27.11.2012 року яким позивачу збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року на 623,00 грн.

Також суд зазначає, відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Перевірка ПП «Фірма «Вікторія-Віта», результати якої відображені у акті перевірки № 6946/22-8/20756071 від 05.10.2012 року проводилась на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 19.09.2012 року № 2112 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма «Вікторія-Віта», однак рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2012 року по справі № 2а-10749/12/0170/4 визнано протиправним та скасовано наказ Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби. №2112 від 19.09.2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Фірма "Вікторія-Віта". Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.12 у справі № 2а-10749/12/0170/4 - залишено без змін.

Тобто постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.12 у справі № 2а-10749/12/0170/4 набрала законної сили, що означає, що скасовано підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма «Вікторія-Віта», тобто висновку акту перевірки № 6946/22-8/20756071 від 05.10.2012 року не можуть буди правомірними для прийняття податкових повідомлень-рішень відносно ПП «Фірма «Вікторія-Віта».

Крім того, суд зазначає, що позивачем доведено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вже проводились планові виїзні перевірки ПП «Фірма «Вікторія-Віта» за період з 01.04.2009 року по березень 2011 року включно, що підтверджується актом перевірки від 10.06.2010 року № 8918/23-7/20756071 «Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма «Вікторія-Віта», ЄДРПОУ - 20756071, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року» (а.с. 37-65) та актом перевірки від 14.06.2011 року № 7779/23-7/20756071 «Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма «Вікторія-Віта», ЄДРПОУ - 20756071, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року» (а.с. 66-97).

Під час проведення вказаних перевірок також застосовувалась система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з податку на додану вартість, при цьому порушень ПП «Фірма «Вікторія-Віта» в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не встановлено.

У зв'язку з чим суд робить висновок , що у відповідача, як у контролюючого органу на протязі з квітня 2009 року по березень 2011 року, а саме в ті періоди, коли ПП «Фірма «Вікторія-Віта» мало господарські відносини з контрагентом ПП «Ротонда Торг», були відсутні підстави вважати ПП «Ротонда Торг» порушником вимог податкового законодавства.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.2012р. № 0006452204, № 0006462204, від 27.11.2012р. № 0010972204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 1334 від 20.11.2012р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 12.07.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 17.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.10.2012 року № 0006452204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.10.2012 року № 0006462204.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 року № 0010972204.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма «Вікторія-Віта» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6 г, ЄДРПОУ 20756071) 2146,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.