Постанова

від 21.06.2013 по справі 2а-12910/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2013 р. (16 год. 17 хв.) Справа №2а-12910/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Залотокіна Р.С., представника відповідача Лук’янець О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001681502 від 01.11.2012р. щодо збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 46593,75 грн., у тому числі за основним платежем 37275,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9138,75 грн. та № 0001571501 від 02.11.2012р. щодо збільшення грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємства у розмірі 42866,00 грн. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентом - ПП "Пан Буд", оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вищевказаним контрагентом. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів, а також документи, на підставі яких він мав право формувати податковий кредит з податку на додану вартість та формувати валові витрати. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0001681502 від 01.11.2012р. та № 0001571501 від 02.11.2012р. прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, свою правову позицію виклав в наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с. 90-92), в яких відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованими та законними, в зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі", зареєстровано Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 22.02.2010р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 36972867, що підтверджується довідкою АА № 527314 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, статутом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 666812 (т. 1, а.с. 80, 123-127, 128).

Позивач перебуває на обліку як платник податків у в органах державної податкової служби - Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС з 24.02.2010 року за № 15062 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200044997 від 18.05.2012р. (т.1 а.с. 78, 79).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що у жовтні 2012р. була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платниками податків ТОВ БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ - 35941644), ПП "Гранд-М" (код ЄДРПОУ - 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ - 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ - 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (код ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ - 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг"(код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи"(код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ "Аквамарин"(код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ - 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ - 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ - 37081991), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 35096833), ПП "Мастер Торг" (код ЄДРПОУ 37196250), за період з 24.02.2010р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2012р. № 1833/15-02/36972867 (т. 1 а.с. 19-36).

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

- п.44.1, п. 44.5 ст. 44; п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. 138.8.1 п. 138 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та пп. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 42866 грн., в тому числі за 2-4 квартали 2011р. в сумі 42866 грн.

- п. 185.1 ст. 185; п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 37275,00 грн. в тому числі за грудень 2011р. на суму 37275,00 грн.

29.10.2012р. позивачем за вих. № 222/1 були подані заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 37 - 42), які не були взяти до уваги відповідачем, в зв'язку з чим, на підставі акту перевірки Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення, а саме :

- № 0001681502 від 01.11.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46593,75 грн., в тому числі за основним платежем - 37275 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9318,75 грн. (т. 1 а.с. 13),

- № 0001571501 від 02.11.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 42866,00 грн., в тому числі за основним платежем - 42866 грн. (т. 1 а.с. 75).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС податкових повідомлень - рішень від 01.11.2012р. № 0001681502 та від 02.11.2012р. № 0001571501, судом встановлено наступне.

За період з 22.10.2010р. по 31.032012р. ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" задекларовано валові витрати та витрати в сумі 7295291 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.44.1, п. 44.5 ст. 44; п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. 138.8.1 п. 138 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та пп. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) підприємством до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 186375 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011р. у сумі 186375 грн.

У зв'язку з викладеним перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну суму 42866 грн., в тому числі за 2-4 квартали 2011р. в сумі 42866 грн.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з його контрагентом ПП «Пан Буд».

Встановлено, що постачальником ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" у періоді, що перевірявся, був ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614), фінансово-господарські операції з поставки товарів (послуг) в адресу ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" мають ознаки «нікчемних» - операція з надання вище перелічених послуг має ознаки «безтоварних», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, право на податковий кредит у ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виконання такого права - виникнення об'єкту оподаткування.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даного контрагента, а саме: акт від 06.04.2012 р. № 21/22/37081614 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - постачальником ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 337081614) у періоді, що перевірявся, була укладена угода на постачання підрядних робіт.

В межах основної господарської діяльності ТОВ «КТЦ-мережі» (Підрядник) уклало з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» (Замовник) договір №1073/4 від .2011 р. на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту теплових структурних підрозділів Замовника, а саме «Сімферопольська ТЕЦ», «Камиш- Бурунська ТЕЦ», «Сакські теплові мережі». За умовами договору (п.1.4.) Підрядник зобов'язується виконати усі роботи власними силами і силами субпідрядних організацій (за погодженням з Замовником).

01.12.2011 р. в.о. директора ТОВ «КТЦ-мережі» Леонов В.П. направив листа № 112/11/1 заступнику генерального директора ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» Негоде А.А. з повідомленням про укладення договору із субпідрядником ПП «Пан Буд» для виконання робіт з відновлення ізоляційного шару трубопроводів. В обґрунтування необхідності залучення субпідрядника ТОВ «КТЦ-мережі» посилається на брак власного персоналу для проведення відповідних робіт. Брак у ТОВ «КТЦ-мережі» в 2011 р. персоналу, необхідного для виконання робіт відновлення ізоляційного шару трубопроводів, підтверджується штатним розкладом ТОВ «КТЦ-мережі» на 2011 р., в якому відсутні посади кваліфікованих робітників із ізолювання: «Ізолювальники» код 7134 за ДК 003:2010. В той же час субпідрядник ПП «Пан Буд» має ліцензію АВ №557925 від 15.11.2010р. строком дії до 15.11.13 р.) на виконання робіт у т.ч. із захисту мереж: гідроізоляційного, теплоізоляційного та антикорозійного.

02.12.2011 р. ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» листом №136/2 узгодило залучення субпідрядника ПП «Пан Буд» до виконання робіт із відновлення ізоляційного шару трубопроводів.

05.12.2011р. ТОВ «КТЦ-мережі» (Замовник) уклало з ПП «Пан Буд» (Підрядник) договір №73 (341) на виконання робіт з теплоізоляції теплотрас м. Саки та Сімферополь. Ціна договору попередньо визначена в сумі 300 000,00 грн. (п.2 Договору). Строк дії договору визначений з 05.12.2011р. по 30.12.2011 р. (п.4.3. Договору). Оплата робіт за Договором здійснюється після їх закінчення (3.1. Договору). Виконані підрядником роботи приймаються Замовником на підставі підписаних виконаних робіт (п.6.2. Договору).

27.12.2011 р. ПП «Пан Буд» передало, а ТОВ «КТЦ-мережі» прийняло виконані підрядні роботи за договором №73 від 05.12.2011р. на суму 223 649,28 грн., у т. ч. ПДВ 37 274,88 грн., що підтверджується первинним документом - актом прийомки виконаних будівельних робіт від 27.12.2011 р. Вказаний акт складений за типовою формою Кб-2в, підписаний представниками і завірений печатками сторін, а також містить докладний опис робіт з ізоляції теплових мереж.

27.12.2011 р. ТОВ «КТЦ-мережі» сплатило на користь ПП «Пан Буд» грошові кошти у безготівковій формі в сумі 223 650,00 грн. з ПДВ за «виконані в грудні 2011р. роботи по ремонту теплоізоляції трубопроводів згідно із договором №73 від 05.12.2011 р.», що підтверджується платіжним дорученням №460 від 27.12.2011 р. з відміткою КРУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Господарська операція з придбання вказаних підрядних робіт вартістю 23649,28 грн., у т.ч. ПДВ 37 274,88 грн., відображена в бухгалтерському обліку ТОВ «КТЦ-мережі» в грудні 2011 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у розрізі постачальника ПП «Пан Буд» в кореспонденції із дебетом рахунків: № 84 «Інші операційні витрати» в сумі 186 374,40 грн.; № 64 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 37 274,88 грн.

Господарська операція з оплати виконаних робіт відображена в бухгалтерському у ТОВ «КТЦ-мережі» в грудні 2011 р. в сумі 223 650,00 грн. з ПДВ за кредитом субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції із дебетом субрахунку №371 «Розрахунки за виданими авансами» у розрізі постачальника ПП «Пан Буд» з подальшим списанням в сумі 223 649,28 грн. на дебет субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Залишок дебіторської заборгованості із виданого авансу в сумі 0,72 грн. (223650,00 - 223649,28) обліковується за дебетом субрахунку №371 «Розрахунки за виданими авансами» станом на 31.12.2011 р.

27.12.2011р. ПП «Пан Буд» склав податкову накладну № 97 на загальну суму з ПДВ в розмірі 22365,00 грн., у т.ч. ПДВ 37275,00 грн.

31.12.2011 р. вказані роботи з ізоляції теплових мереж ТОВ «КТЦ-мережі» передало на користь первинного замовника ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» за актом прийомки виконаних будівельних робіт на суму 235 261,98 грн. з ПДВ

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентом, зокрема, таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Суд вважає, що вказані вище первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" податку на прибуток по взаємовідносинам за грудень 2011р. виникли у період після набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність саме Податковому кодексу України, та до таких взаємовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ наведеного кодексу "Податок на прибуток підприємств".

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" (код за ЄДРПОУ 36972867) по взаємовідносинам з ПП "Пан Буд (код за ЄДРПОУ 37081614) підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 186375 грн. по взаємовідносинам з ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614), у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" (код за ЄДРПОУ 36972867) податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42866 грн. є необґрунтованим.

Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 42866 грн., в тому числі за основним платежем - 42866 грн. є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За висновками акту Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС за період з 31.05.2011р. по 31.03.2012р. ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" (код за ЄДРПОУ 36972867) задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1688122 грн.

За період з 31.05.2011р. по 31.03.2012р. ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 789725 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період за 31.05.2011р. по 31.03.2012р. встановлено його завищення за грудень 2011р. у сумі 37275 грн.

Внаслідок вказаного порушення перевіряючими встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 37275,00 грн., в тому числі за грудень 2011р. на суму 37275,00 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614) господарських операцій через порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даними контрагентами позивача з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених між позивачем та ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614) угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 37275,00 грн. за період, що перевірявся.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614)за грудень 2011р виникли у період після набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність саме Податковому кодексу, який підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, як було вказано вище, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614) останній був зареєстрований як платник ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за грудень 2011 р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагента позивача ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказані ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентом договору та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже, контрагент позивача, як юридична особа, була наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

До того ж, під час розгляду справи судом була призначена судово-економічна експертиза, згідно із висновкам № 259 від 22.05.2013р. якої, встановлено, що висновки Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби за актом перевірки №1833/15-02/36972867 від 18.10.2012 р. щодо заниження ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль-мережі» податкових зобов'язань по сплаті до бюджету ПДВ за грудень 2011 р. на 37275,00 грн. - в сумі 37 274,88 грн. не підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку і звітності ТОВ «КТЦ-мережі»; щодо суми 0,12 грн. надати висновок не представляється можливим. Висновоки висновки Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби за актом перевірки №1833/15-02/36972867 від 18.10.2012 р. щодо заниження ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль-мережі» податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 42866,00 грн. за 2-4 квартали 2011 р. у повному обсязі не підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку і звітності ТОВ «КТЦ-мережі»

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок судово-економічної експертизи № 259/12 від 22.05.2013 року, суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.

Дотримуючись принципу пропорційності, при прийнятті рішення, суд виходить з мети досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення та інтереси конкретної особи - позивача. Тобто рішення не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідають цілям, які заплановано досягти.

Суд відмічає, що відповідно до положень діючого законодавства, суд не підміняє дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, що дає їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень.

Приймаючи до уваги висновок експерта № 259 від 22.05.2013р. та те, що відповідачем не надано суду доказів обґрунтування нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в будь-якій сумі, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 02.11.2011р. № 0001681502 та його скасування у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ "Облік платників", АРМ "Бест звіт", АРМ "ТАХ", акт від 06.04.2012 р. № 22/22/37081614 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, що фінансово-господарські операції з поставки товарів (послуг) від ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614)в адресу ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" мають ознаки «нікчемних» - операція з надання вище перелічених послуг має ознаки «безтоварних», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146 порушеної стосовно за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину , передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

Поряд з цим, акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентом з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, а отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ ПР Крим ДПС від 01.11.2011р. № 0001681502 та від 02.11.2011р. № 0001571501 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2012р. по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр судових експертиз" .

Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали, витрати по проведенню судово-економічної експертизи віднесено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі".

23.05.2013р. справа № 2а-12910/12/0170/19 повернулась з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр судових експертиз" з висновком № 259/12 від 22.05.2013р. судово-економічної експертизи.

Згідно із калькуляцією вартості судово-економічної експертизи по даній справі вартість робіт складає 7000,00 грн. Позивач здійснив оплату вартості проведення судово-економічної експертизи у справі в загальному розмірі 7000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1389 від 21.01.2013р. на суму 7000,00 грн.

Оплата позивачем судового збору в розмірі 894,60 грн. підтверджується платіжним дорученням № 1216 від 09.11.2012р.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 894,60 грн., та витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 7000,00 грн., здійснення сплати яких документально підтверджено платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 26.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001681502 від 01.11.2012р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001571501 від 02.11.2012р.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Гресівський, провулок Марсовий, б. 5/32, ЄДРПОУ 36972867) судовий збір в розмірі 894,60 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Гресівський, провулок Марсовий, б. 5/32, ЄДРПОУ 36972867) витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 7000,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.