Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-12910/12/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12910/12/0170/19

24.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кузнякова С.Ю. ) від 21.06.2013 по справі №2а-12910/12/0170/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" (пров. Марсовий, 5/32, Гресівський, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 по справі №2а-12910/12/0170/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправним та скасовано податковe повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001681502 від 01.11.2012; визнано протиправним та скасовано податковe повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001571501 від 02.11.2012.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений в порядку статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена Довідка секретаря судового засідання від 13 вересня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 42866,00 грн. у т.ч. за основним платежем 42866,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2012 № 0001571501, збільшенням суми грошового зобов'язанням з ПДВ у сумі 46593,75 грн. у т.ч. за основним платежем 37275,00 грн. та 9318,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2012 № 0001681502.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 18 жовтня 2012 року № 1833/15-02/36972867 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі", з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ - 35941644), ПП "Гранд-М" (код ЄДРПОУ - 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ - 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ - 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скіпер" (код ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ - 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ "Аквамарин" (код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ - 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ - 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ - 37081991), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 35096833), ПП "Мастер Торг" (код ЄДРПОУ 37196250), за період з 22.02.2010 по 31.03.2012, яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 42866 грн., у т.ч. за 2-4 квартали 2011 року у сумі 42866 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 37275,00 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на суму 37275,00 грн.

Такі висновки податкової інспекції ґрунтуються на факті порушення кримінальної справи № 69-0146 відносно посадових осіб та фізичних осіб низки підприємств, зокрема відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_2 та інших осіб, у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. ст. 205, ч. 5, ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Встановлено, що постачальником ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" у періоді, що перевірявся, був ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614), фінансово-господарські операції з поставки товарів (послуг) в адресу ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" мають ознаки «нікчемних» - операція з надання вище перелічених послуг має ознаки «безтоварних», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, право на податковий кредит у ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль-мережі" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виконання такого права - виникнення об'єкту оподаткування.

Також у акті перевірки зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан Буд" , у акті від 06.04.2012 року № 21/22/37081614 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку про те, що позивач мав фінансово-господарські правовідносини із фіктивним підприємством, правочини із якими є нікчемними, а надані первинні документи не можуть слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суду не надано відповідного вироку суду щодо фіктивності діяльності ПП "Пан Буд".

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та ПП "Пан Буд", спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - постачальником ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 337081614) у періоді, що перевірявся, була укладена угода на постачання підрядних робіт.

В межах основної господарської діяльності ТОВ «КТЦ-мережі» (Підрядник) уклало з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» (Замовник) Договір № 1073/4 від 27.05.2011 (т. 1 а.с. 44-47), предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту теплових структурних підрозділів Замовника, а саме «Сімферопольська ТЕЦ», «Камиш- Бурунська ТЕЦ», «Сакські теплові мережі». За умовами договору (п.1.4.) Підрядник зобов'язується виконати усі роботи власними силами і силами субпідрядних організацій (за погодженням з Замовником).

01.12.2011 в.о. директора ТОВ «КТЦ-мережі» ОСОБА_3 направив листа № 112/11/1 заступнику генерального директора ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» ОСОБА_4 з повідомленням про укладення договору із субпідрядником ПП «Пан Буд» для виконання робіт з відновлення ізоляційного шару трубопроводів. В обґрунтування необхідності залучення субпідрядника ТОВ «КТЦ-мережі» посилається на брак власного персоналу для проведення відповідних робіт. Брак у ТОВ «КТЦ-мережі» в 2011 році персоналу, необхідного для виконання робіт відновлення ізоляційного шару трубопроводів, підтверджується штатним розкладом ТОВ «КТЦ-мережі» на 2011 рік, в якому відсутні посади кваліфікованих робітників із ізолювання: «Ізолювальники» код 7134 за ДК 003:2010. В той же час субпідрядник ПП «Пан Буд» має ліцензію АВ №557925 від 15.11.2010 (строком дії до 15.11.13) на виконання робіт у т.ч. із захисту мереж: гідроізоляційного, теплоізоляційного та антикорозійного.

02.12.2011 ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» листом №136/2 узгодило залучення субпідрядника ПП «Пан Буд» до виконання робіт із відновлення ізоляційного шару трубопроводів.

05.12.2011 ТОВ «КТЦ-мережі» (Замовник) уклало з ПП «Пан Буд» (Підрядник) договір №73 (341) на виконання робіт з теплоізоляції теплотрас м. Саки та Сімферополь. Ціна договору попередньо визначена в сумі 300 000,00 грн. (п.2 Договору). Строк дії договору визначений з 05.12.2011 по 30.12.2011 (п.4.3. Договору). Оплата робіт за Договором здійснюється після їх закінчення (3.1. Договору). Виконані підрядником роботи приймаються Замовником на підставі підписаних виконаних робіт (п.6.2. Договору).

27.12.2011 ПП «Пан Буд» передало, а ТОВ «КТЦ-мережі» прийняло виконані підрядні роботи за договором №73 від 05.12.2011 на суму 223 649,28 грн., у т. ч. ПДВ 37 274,88 грн., що підтверджується первинним документом - актом прийомки виконаних будівельних робіт від 27.12.2011. Вказаний акт складений за типовою формою Кб-2в, підписаний представниками і завірений печатками сторін, а також містить докладний опис робіт з ізоляції теплових мереж.

27.12.2011 ТОВ «КТЦ-мережі» сплатило на користь ПП «Пан Буд» грошові кошти у безготівковій формі в сумі 223 650,00 грн. з ПДВ за «виконані в грудні 2011 року роботи по ремонту теплоізоляції трубопроводів згідно із договором №73 від 05.12.2011», що підтверджується платіжним дорученням №460 від 27.12.2011 з відміткою КРУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Господарська операція з придбання вказаних підрядних робіт вартістю 23649,28 грн., у т.ч. ПДВ 37 274,88 грн., відображена в бухгалтерському обліку ТОВ «КТЦ-мережі» в грудні 2011 року за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у розрізі постачальника ПП «Пан Буд» в кореспонденції із дебетом рахунків: № 84 «Інші операційні витрати» в сумі 186 374,40 грн.; № 64 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 37 274,88 грн.

Господарська операція з оплати виконаних робіт відображена в бухгалтерському у ТОВ «КТЦ-мережі» в грудні 2011 року в сумі 223 650,00 грн. з ПДВ за кредитом субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції із дебетом субрахунку №371 «Розрахунки за виданими авансами» у розрізі постачальника ПП «Пан Буд» з подальшим списанням в сумі 223 649,28 грн. на дебет субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Залишок дебіторської заборгованості із виданого авансу в сумі 0,72 грн. (223650,00 - 223649,28) обліковується за дебетом субрахунку №371 «Розрахунки за виданими авансами» станом на 31.12.2011.

27.12.2011 ПП «Пан Буд» склав податкову накладну № 97 на загальну суму з ПДВ в розмірі 22365,00 грн., у т.ч. ПДВ 37275,00 грн.

31.12.2011 вказані роботи з ізоляції теплових мереж ТОВ «КТЦ-мережі» передало на користь первинного замовника ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» за актом прийомки виконаних будівельних робіт на суму 235 261,98 грн. з ПДВ.

Таким чином, придбання у вищевказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та ПП «Пан Буд» фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ПП «Пан Буд» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаного суб'єкта товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Пан Буд» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товару.

Наявні у матеріалах справи письмові докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що надані за кожною фінансово-господарською операцією, підтверджується як фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) так і використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції ретельно дослідив вказані докази та повно з'ясував обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Доводи податкової інспекції щодо наявності у діях контрагента позивача ознак фіктивної діяльності є передчасними, оскільки не ґрунтуються на належному доказі, під яким положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України розуміється відповідний вирок суду у кримінальній справі.

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи компанії «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 по справі №2а-12910/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська