Постанова

від 21.08.2013 по справі 810/3336/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року 810/3336/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» (далі - ТОВ «Концерн Росавто-Україна» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Бородянському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2013 №0000022200 та №0000032200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдпостач-ТС» (далі - ТОВ «Трейдпостач-ТС») мали реальний характер, що підтверджується прибутковими, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актом інвентаризації цінностей, актами списання товарно-матеріальних цінностей, доказами подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного товару тощо.

Крім цього, позивач зазначив, що висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються виключно на матеріалах перевірок фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трейдпостач-ТС» та вироку суду по кримінальній справі, яким засновника ТОВ «Трейдпостач-ТС» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною другою статті 258 Кримінального кодексу України.

За наведених обставин, позивач вважає, що рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагент позивача ТОВ «Трейдпостач-ТС» відсутній за адресою реєстрації та у нього відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, правочин укладений позивачем з ТОВ «Трейдпостач-ТС» є нікчемним.

Крім цього, відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва засновника ТОВ «Трейдпостач-ТС» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною другою статті 258 Кримінального кодексу України.

Позивач у судове засідання 12 серпня 2013 року не з'явився.

Разом з цим, 12 серпня 2013 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду, надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судове засідання 12 серпня 2013 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та ту обставину, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Концерн Росавто-Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 30684489, місцезнаходження згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, площа Київська, 2, зареєстроване як юридична особа Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 26.01.2000, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13311200000000465. Як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Бородянському районі.

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 02.02.2000 №13594619 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Бородянському районі.

Основними видами діяльності ТОВ «Концерн Росавто-Україна» є, зокрема, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими автотранспортними засобами, оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, консультування з питань комерційної діяльності та керування.

У період з 08.02.2013 по 12.02.2013 на підставі наказу ДПІ у Бородянському районі від 07.02.2013 №26, посадовою особою ДПІ у Бородянському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Концерн Росавто-Україна» (код ЄДРПОУ 30684489), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Трейдпостач-ТС» (код ЄДРПОУ 36556942), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складений акт від 19.02.2013 №60/1005/22-30684489 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про:

- порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 129875,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 54050,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 75825,00 грн.;

- порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2010 року на загальну суму 48180,00 грн.;

- нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат за операціями з придбання товарів у ТОВ «Трейдпостач-ТС», який ґрунтується на висновках акта документальної невиїзної перевірки ТОВ «Трейдпостач-ТС» та вироку суду по кримінальній справі, яким засновника ТОВ «Трейдпостач-ТС» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною другою статті 258 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування правомірності прийняття спірних рішень відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2011 №824/23-10/336556942 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Трейдпостач-ТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010 по 31.03.2011, з якого вбачається, що у липні місяці 2011 року, з метою проведення перевірки ТОВ «Трейдпостач-ТС», посадові особи ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснили вихід за податковою адресою зазначеного товариства та встановили відсутність ТОВ «Трейдпостач-ТС» за його місцезнаходженням, про що складено відповідний акт від 06.07.2011 №4675/23-10/36556942. Крім цього, посадовими особами податкового органу передано запит до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2011 №969/9/23-10 на встановлення місцезнаходження ТОВ «Трейдпостач-ТС» та його посадових осіб.

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Трейдпостач-ТС», посадові особи податкового органу дійшли висновку про відсутність у нього первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства та про нікчемність всіх укладених ним договорів.

Крім цього, висновки податкового органу про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат за операціями з придбання товарів у ТОВ «Трейдпостач-ТС» ґрунтуються також на вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 по справі №1-786/10, відповідно до якого засновника ТОВ «Трейдпостач-ТС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною другою статті 258 Кримінального кодексу України.

Так, Печерським районним судом м. Києва при розгляді справи №1-786/10 встановлено, що ОСОБА_1 за винагороду від невстановленої слідством особи, створив без мети здійснення господарської діяльності три суб'єкта господарювання, у тому числі ТОВ «Трейдпостач-ТС», виступивши у якості засновника. У подальшому, від імені заснованих підприємств, господарську діяльності не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні та установчі документи передав не встановленій слідством особі, яка у подальшому використала печатки, статутні документи та реквізити рахунків, у тому числі ТОВ «Трейдпостач-ТС», для прикриття незаконної діяльності.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа ДПІ у Бородянському районі дійшла висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та витрати за господарськими операціями з ТОВ «Трейдпостач-ТС».

Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим ТОВ «Концерн Росавто-Україна».

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 26.02.2012 вих. №5 (том І а.с.25-29), які ДПІ у Бородянському районі залишені без задоволення (том І а.с.49-57).

На підставі Акта перевірки ДПІ у Бородянському районі прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11.03.2013 №0000032200, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 143388,50 грн. у тому числі за основним платежем - 129875,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13513,50 грн. та №0000022200, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 60225,00 грн. у тому числі за основним платежем - 48180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12045,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Київській області (том І а.с.58-60) та у подальшому до Міністерства доходів і зборів України (том І а.с.107-110).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності між ТОВ «Концерн Росавто-Україна» та ТОВ «Трейдпостач-ТС» укладено договір поставки товарів, шляхом оформлення відповідних рахунків-фактур та здійснення за ними оплати вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2010 року ТОВ «Трейдпостач-ТС» поставило для ТОВ «Концерн Росавто-Україна» комплект системи кондиціювання повітря до трактора ПМЗ-6АКМ (стаціонарний), автозапчастини, медичне та інше обладнання необхідне для облаштування автомобілів швидкої медичної допомоги.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «Трейдпостач-ТС», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та з'ясовано особу керівника, яким на дату виникнення спірних правовідносин був ОСОБА_2

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ТОВ «Трейдпостач-ТС» перебувало платником податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений договір поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Трейдпостач-ТС», наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Трейдпостач-ТС», на загальну суму 779252,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 129875,00 грн., позивачем до перевірки та матеріалів справи, надані:

- прибуткові накладні від 09.12.2010 №ПН-0000056, №ПН-0000061, від 13.12.2010 №ПН-0000060, №ПН-0000057, від 21.12.2010 №ПН-0000059, №ПН-0000058 (том І а.с.29-34); - видаткові накладні від 09.12.2010 №РН-091203, №РН-091204, від 13.12.2010 №РН-131202, №РН-131203, від 21.12.2010 №РН-211202, №РН-211201 (том ІІІ а.с.7,8,14,15,21,22).;

- рахунки-фактури від 09.12.2010 №91204, №901203, від 13.12.2010 №131203, №131202 та від 21.12.2010 №211202, №211201 (том ІІІ а.с.5,6,12,13,19,20);

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трейдпостач-ТС» від 09.122010 №135, 136, від 13.12.2010 №139, від 21.12.2010 №142, 143 та книгу обліку довіреностей (том ІІІ а.с.106-113);

- акти списання від 13.12.2010 №СпТ-000016, від 31.03.2011 №СпТ-000002, №СпТ-000003, від 30.06.2011 №СпТ-000006, №СпТ-000007, №СпТ-000009 (том І а.с.40-46,116);

- акт контрольної інвентаризації цінностей ТОВ «Концерн Росавто-Україна» від 31.12.2010 (том ІІІ а.с.114-117).

За результатами господарських операцій ТОВ «Трейдпостач-ТС» видано на користь ТОВ «Концерн Росавто-Україна» податкові накладні на загальну суму 779252,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 129875,00 грн., від 09.12.2010 №120901, №120902, від 13.12.2010 №121301, №121302 та від 21.12.2010 №122102, №122101 (том ІІІ а.с.9,10,16,17,23,24).

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони покупця ОСОБА_3, зі сторони постачальника ТОВ «Трейдпостач-ТС» ОСОБА_2, який до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 26.07.2013 є керівником та підписантом ТОВ «Трейдпостач - ТС», та скріплені печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку (том ІІІ а.с.4,11,18).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «Трейдпостач-ТС» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено, належної оцінки наявним первинним документам відповідачем не надано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Трейдпостач-ТС» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, який діяв на час здійснення спірних господарських операцій (далі - статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість»), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У силу положень підпункту 7.3.1 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми права знайшли своє відображення й у положеннях Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Трейдпостач-ТС» видано на користь ТОВ «Конценрн Росавто-Україна» належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Крім цього, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, який діяв на час здійснення спірних господарських операцій (далі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до підпунктів 5.3.1., 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу валових витрат, витрати на придбання цих товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Разом з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків про нікчемність правочину, на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ «Трейдпостач-ТС» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ТОВ «Трейдпостач-ТС» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

Суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, позивач зазначив та надав відповідні докази того, що він є вітчизняним виробником спеціалізованих автомобілів аварійно-технічної служби та технічної допомоги, автомобілів швидкої медичної допомоги та вантажопасажирських авто.

Позивач також зазначив, що придбані товари у ТОВ «Трейдпостач-ТС» використані ним у власній господарській діяльності, а саме, гідроциліндри та система кондиціювання повітря були встановленні на екскаватор «Борекс-2201», який у подальшому був проданий Національному університету податкової служби України, на підтвердження чого надав суду відповідні договори та акти приймання - передавання.

Щодо придбаного медичного обладнання, позивач зазначив, що вказаний товар було використано при облаштуванні автомобілів швидкої медичної допомоги, які у кількості 20 одиниць було реалізовано у 2011 році. На підтвердження зазначеного позивачем надано відповідні договори та акти приймання-передавання.

Також, позивач зауважив, що наявність медичного обладнання, яке придбано у ТОВ «Трейдпостач-ТС» і в подальшому встановлене на автомобілі швидкої медичної допомоги передбачено технічними умовами «Автомобілі швидкої медичної допомоги ШДКРАУ-1, ШДКРАУ-2» №50.2-30684489-002-2003. Крім цього, постачання придбаних у ТОВ «Трейдпостач-ТС» товарів відбувалось силами постачальника.

У зв'язку з цим суд констатує, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Трейдпостач-ТС» товарів.

Крім цього, суду не надано жодного доказу щодо придбання позивачем комплекту системи кондиціювання повітря до трактора ПМЗ-6АКМ (стаціонарний), автозапчастин, медичного та іншого обладнання, яке необхідне для облаштування автомобілів швидкої медичної допомоги у інших контрагентів ніж у ТОВ «Трейдпостач-ТС».

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Трейдпостач-ТС» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 по справі №1-786/10, як на доказ нікчемності договору поставки, який укладено між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС», оскільки, як убачається із змісту зазначеного рішення судом не надавалась оцінка взаємовідносин ТОВ «Концерн Росавто-Україна» з ТОВ «Трейдпостач-ТС», не встановлено укладення договорів з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання договорів, наявності заборгованості перед бюджетом по сплаті податків, тощо.

Окрім того, вирок Печерського районного суду м. Києва постановлений 21.10.2010 року, а правовідносини між позивачем та ТОВ «Техпостач-ТС» існували у грудні 2010 року. Поряд з цим, вказаним вироком керівнику ТОВ «Техпостач-ТС» ОСОБА_2 не заборонено займатись підприємницькою діяльністю.

Суд також звертає увагу на те, що в силу положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковими для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.

А відтак, така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Разом з цим, як встановлено судом, даним вироком суду було визнано винним у вчиненні злочинів ОСОБА_1, у той час, як усі первинні документи, які складені у ході господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС», підписані ОСОБА_2, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є і була особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «Трейдпостач-ТС» без довіреності.

Тобто, суд надавав оцінку діянням ОСОБА_1, правові наслідки дій чи бездіяльності якої не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

У ході розгляду справи відповідачем також не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 11.03.2013 №0000022200 та №0000032200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 21 серпня 2013 року.