Ухвала

від 01.04.2014 по справі 810/3336/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3336/13-а( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто - Україна» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто - Україна» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022200 та №0000032200 від 11.03.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Ірпінська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Трейдпостач-ТС» (код ЄДРПОУ 36556942), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.02.2013 року №60/1005/22-30684489.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 129 875,00 грн, в тому числі за грудень 2010 року на суму 54 050,00 грн та за лютий 2011 року на суму 75 825,00 грн; п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2010 року на загальну суму 48 180,00 грн. Крім того, податковий орган дійшов висновку про нікчемність договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС».

Заперечення, подані Позивачем на висновки вказаного акту перевірки, податковим органом залишені без задоволення.

11.03.2013 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 143 388,50 грн (в тому числі за основним платежем - 129 875,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13 513,50 грн) та податкове повідомлення-рішення №0000022200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 60 225,00 грн (в тому числі за основним платежем - 48 180,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12 045,00 грн).

За результатами адміністративного оскарження Позивачем вказаних податкових рішень, останні залишені без змін.

З метою здійснення господарської діяльності між Позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС» укладено договір поставки товарів, шляхом оформлення відповідних рахунків-фактур та здійснення за ними оплати вартості товарів.

В грудні 2010 року ТОВ «Трейдпостач-ТС» поставило Позивачу комплект системи кондиціювання повітря до трактора ПМЗ-6АКМ (стаціонарний), автозапчастини, медичне та інше обладнання необхідне для облаштування автомобілів швидкої медичної допомоги.

Позивачем отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та з'ясовано особу керівника, яким на дату виникнення спірних правовідносин був ОСОБА_2

Отже, Позивачем вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Трейдпостач-ТС».

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Трейдпостач-ТС» на загальну суму 779 252,00 грн, у тому числі податку на додану вартість на загальну суму 129 875,00 грн, в матеріалах справи містяться прибуткові накладні від 09.12.2010 року №ПН-0000056, №ПН-0000061, від 13.12.2010 року №ПН-0000060, №ПН-0000057, від 21.12.2010 року №ПН-0000059, №ПН-0000058, видаткові накладні від 09.12.2010 року №РН-091203, №РН-091204, від 13.12.2010 року №РН-131202, №РН-131203, від 21.12.2010 року №РН-211202, №РН-211201, рахунки-фактури від 09.12.2010 року №91204, №901203, від 13.12.2010 року №131203, №131202, від 21.12.2010 року №211202, №211201, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трейдпостач-ТС» від 09.122010 року №135, 136, від 13.12.2010 року №139, від 21.12.2010 року №142, 143, акти списання від 13.12.2010 року №СпТ-000016, від 31.03.2011 року №СпТ-000002, №СпТ-000003, від 30.06.2011 року №СпТ-000006, №СпТ-000007, №СпТ-000009, акт контрольної інвентаризації цінностей Позивача від 31.12.2010 року.

ТОВ «Трейдпостач-ТС» видано на користь Позивача податкові накладні на загальну суму 779252,00 грн, в тому числі податок на додану вартість на загальну суму 129875,00 грн, від 09.12.2010 року №120901, №120902, від 13.12.2010 року №121301, №121302 та від 21.12.2010 року №122102, №122101.

Розрахунки між Позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, в матеріалах справи містяться документи, які оформлені відповідно вимог чинного законодавства та підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «Трейдпостач-ТС» та їх оплати, а тому є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правочин, укладений між Позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС», відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими; факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами реального здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності або недійсності укладеного між Позивачем та його контрагентом правочину.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили, що вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 у справі №1-786/10, як на доказ нікчемності договору поставки, який укладено між Позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС», оскільки під час розгляду вказаної справи суд не надавав оцінки взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Трейдпостач-ТС». Також судом не встановлено укладення договорів з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, не встановлено факту ухилення від сплати податків за наслідками виконання договорів.

Крім того, вирок Печерського районного суду м.Києва постановлений 21 жовтня 2010 року, а правовідносини між Позивачем та ТОВ «Техпостач-ТС» мали місце в грудні 2010 року.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022200 та №0000032200 від 11.03.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 07 квітня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.