Постанова

від 29.07.2013 по справі 805/7136/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/7136/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Спасової Н.В.,

при секретарі судового засідання - Нартові Д.В.

за участю представників :

позивача - Яненко Н.В.

відповідача - Поліщука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОДІС" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій відповідача протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року у сумі 132500 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "СОДІС" (надалі позивач, ТОВ "СОДІС") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі відповідач, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька), в якому просило визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 106 000,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 26 500,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року щодо нікчемності договору про надання послуг з реклами, укладеному 03.05.2010 року між ТОВ "СОДІС" та ТОВ «Стайлінгбуд Компані», є безпідставними, оскільки у позивача наявні документи, що підтверджують реальність здійснення даної господарської операції та податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. Наполягав, що у податкового органу відсутнє право оцінювати договори з точки зору їх нікчемності, у зв'язку з чим, через відсутність судового рішення, яким би було визнано недійсним договір за надання рекламних послуг, дії відповідача по збільшенню податкового зобов'язання є незаконними. Також позивач вказував, що ТОВ «Стайлінгбуд Компані» було позбавлено статусу платника податків на додану вартість вже після виконання своїх зобов'язань за договором, укладеним з позивачем, а тому виходячи з правила індивідуальності відповідальності ця обставина не підлягала врахуванню при формуванні висновків перевірки ТОВ «СОДІС».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та уточненнях до неї, просила позовні вимоги задовольнити. Відповідаючи на запитання суду вказала, що позивачем до матеріалів справи долучені всі документи, що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Стайлінгбуд Компані». Більше жодного документу у позивача немає. На запитання суду: яким чином узгоджувався зміст реклами, чи були попередньо виготовлені ескізи, макети рекламних бордів та чи затверджувалися вони позивачем, де саме були розміщені рекламні борди (за якою адресою), яка саме рекламна компанія була проведена у містах Донецьку та Краматорську на суму 86000,00грн.(про що зазначено в акті здавання-приймання виконаних робіт) представник відповідача відповісти не змогла. Також представник відповідача не змогла пояснити чому в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, наданих для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, зазначені навантажувально-розвантажувальні роботи море- продуктів, продуктів харчування та будівельних матеріалів, виходячи з того, що предметом договору з реклами надання таких послуг не передбачено.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Вказував на те, що перевіркою було встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ТОВ "СОДІС" послуг від постачальника ТОВ «Стайлінгбуд Компані». До зазначеного висновку посадові особи контролюючого органу дійшли враховуючи наступні обставини. У ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що 03.05.2010 року ТОВ "СОДІС" було укладено договір з ТОВ «Стайлінгбуд Компані» про надання послуг з реклами. До перевірки надані податкові накладні та акти виконаних робіт. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій та у вексельній формі. Відповідно до банківських виписок було сплачено 88155,00 грн. Також позивачем були передані ТОВ «Стайлінгбуд Компані» прості векселя: від 20.09.2010 року АА№1739556 на суму 15000,00 грн., від 18.10.2010 року АА №1739557 на суму 25000,00 грн., від 22.11.2010 року АА №1270039 на суму 25000,00 грн. При цьому перевіркою встановлено невідповідність зазначених документів, а саме: вексель АА№1739556 від 20.09.2010 року виписаний на суму 15000,00 грн., а погашений на 25000,00 грн., також відповідно до акту приймання-передачі погашеного векселя від 22.09.2010 року, вексель АА№1739556 від 20.09.2010 року погашений 22.09.2010 року, а відповідно до платіжного доручення № 1694849530 від 22.11.2010 року вексель погашений 22.11.2010 року. Станом на звітну дату згідно відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість між ТОВ "СОДІС" та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» становить 484 995,00 грн. До перевірки не надані документи, які підтверджують факт отримання послу по розробці та проведення рекламної компанії будівельних товарів, вантажно-розвантажувальні роботи. Крім того, під час перевірки було встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Стайлінгбуд Компані». За даними податкової звітності, встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «Стайлінгбуд Компані» складає 3 особи; у період що перевіряється, додаток К/1 до декларації з податку на прибуток підприємств не надавався. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 09.07.2010 року у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням. Відповідно до судового рішення по справі № Б-27248-10 ТОВ «Стайлінгбуд Компані» визнано банкрутом 07.10.2010. Головою ліквідаційної комісії було призначено Брус Р.А., в зв'язку з чим акт приймання-передачі векселя від 18.10.2010 року не мав права підписувати директор ТОВ «Стайлінгбуд Компані» ОСОБА_4 Враховуючи вищевикладене, представник відповідача наполягав на правомірності висновків про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані», не підтвердженні належними документами реальності даної господарської операції та правомірності оспорюваного податкового повідомлення - рішення, а тому просив у задоволенні позову ТОВ "СОДІС" відмовити у повному обсязі. (а.с.92-97)

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач по справі товариство з обмеженою відповідальністю "СОДІС", ідентифікаційний код 30628157, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.11.1999 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №740286. (а.с.119)

Позивач знаходиться за загальній системі оподаткування та відповідно до Свідоцтву № 100093022 є платником податку на додану вартість. (а.с.118)

Відповідно до довідки від 03.06.2008 року №604/10/29-014-2 ТОВ "СОДІС" перебуває на обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 11.11.1999 року за №95. (а.с.57)

Відповідач у справі Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Отже, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, чиї дії та рішення підлягають оцінці та перевірці у відповідності до положень ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 лютого 2013 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення рішення № 0001691502, яким у зв'язку із порушенням п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, товариству з обмеженою відповідальністю "СОДІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 132 500,00 грн., з яких: 106 000,00 грн. - основний платіж та 26500,00 грн. - штрафні санкції. (а.с.34)

Зазначене податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акту № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СОДІС" з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Стайлінгбуд Компані» за період з 01.05.2010 року по 30.09.2012 року.

Згідно висновків зазначеного акту за результатами проведеної перевірки, були встановлені наступні порушення з боку ТОВ "СОДІС":

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228, 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правочинів та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність отримання послуг з інформатизації, які полягають в інформатизаційному та консультаційному обслуговуванні та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди надання послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

- п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР підприємством ТОВ «СОДІС» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106000,00 грн., в тому числі по податковим періодам травень 2010 року в сумі 106000,00 грн.

З результатами перевірки, викладеними в акті № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року та прийнятим на його підставі податкового повідомлення-рішеннями позивач не погодився, звернувшись із запереченням №9 від 21.02.2013 року до ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Донецької області ДПС, проте листом №4314/10/22-40 від 28.02.2013 року його повідомили про те, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОДІС» № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року залишені без змін.

07.03.2013 року ТОВ «СОДІС» звернулось до Державної податкової інспекції у Донецькій області зі скаргою №12 з доповненнями від 14.03.2013 року №14/03-1 на податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 0001691502 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Рішенням №3784/10/10-512-5 від 19.04.2013 року вищевказану скаргу залишено без задоволення.

В порядку передбаченому ст.56 Податкового кодексу України ТОВ «СОДІС» звернулось до суду із вказаним позовом.

Таким чином, спірним питанням, що підлягає вирішенню в межах даної справи, є правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі шляхом перевірки обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «СОДІС» та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» та встановлення наявності у позивача належних документів, що підтверджують право на формування податкового кредиту за договором з зазначеним контрагентом.

Розв'язуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступних мотивів, встановлених обставин справи та положень діючого законодавства.

Перевіряючи висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за правочином, який не був направлений на настання реальних наслідків, суд, дослідивши документи, надані позивачем у підтвердження реальності господарської операцій із контрагентом ТОВ «Стайлінгбуд Компані», зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2. ст.215 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV (зі змінами та доповненнями) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.5 вищевказаної статті ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору визнаються умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Отже, істотними умовами договору є, у тому числі, умови визначені законодавством. Недодержання цих умов є підставою недійсності правочину.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором.

Із змісту договору про надання послуг з реклами, укладеному 03.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» судом встановлено, що предметом даного договору є: «За завданням Замовника (позивача по справі) Виконавець (ТОВ «Стайлінгбуд Компані») надає Замовнику послуги з реклами в обсязі та на умовах, визначених даним Договором. Згідно даного Договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги : розробка та проведення рекламної компанії будівельних матеріалів.» (п.п.1.1. та 1.2. Договору).

Вартість рекламних послуг за цим договором сторони визначили у пункті 4.1, згідно якому : «Вартість рекламних послуг складає 518150,00грн., у тому числі податок на рекламу 0,5%.» Відповідно до п.4.3. Договору: «Замовник зобов'язаний сплатити надані послуги згідно виставленим рахункам».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.5.3. досліджуваного договору : « за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п.4.2. даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки». Разом з тим, п.4.2. Договору визначено: «Виконавець разом із актом зобов'язаний надати фото звіт про надані рекламні послуги». (а.с.43-44)

Аналізуючи зміст зазначеного договору, укладеному 03.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» на предмет його відповідності законодавству, суд відмічає, що він не містить істотних умов щодо опису об'єкту реклами; найменування виду, переліку, кількості рекламних послуг; не вказане місце надання рекламних послуг чи адреса розміщення рекламної продукції та тривалість її знаходження у певному місці; не визначений порядок узгодження змісту реклами за цим договором. Також, всупереч положенням ст. 903 ЦК України в договорі не зазначені такі істотні умови як строки та порядок розрахунків за надані послуги. Пункти 5.3. та 4.2. договору не узгоджуються між собою.

Отже, з наведено вбачається, що укладений між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» договір з надання рекламних послуг є таким, що не відповідає вимогам ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, оскільки не містить істотних умов, які є обов'язковими для певного виду договору та не спрямований на настання реальних правових наслідків.

Крім того, як слідує з акту перевірки № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ТОВ «СОДІС» рекламних послуг від постачальника ТОВ «Стайлінгбуд Компані» відповідач пов'язує з відсутністю належних документів, які підтверджують факт отримання послуг по розробці та проведення рекламної компанії будівельних товарів, недоліками документів, які мають назву „акт здання- приймання виконаних робіт (надання послуг)" від 31.05.2010р. , з відсутністю документів, які б свідчили про кількість, об'єм, номенклатуру наданих послуг, місце проведення робіт та інше, а також не підтвердження належними документами проведених розрахунків за даним договором.

На спростування зазначених висновків відповідача позивачем суду надані фото біг-бордів, копії банківських виписок, податкові накладні, акти здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передавання векселя, акти пред'явлення векселя до сплати. При цьому, суд зазначає, що розрахунки, обов'язковість яких визначена у договорі як підстава для оплати послуг, ані суду, ані податковому органу під час перевірки, позивачем надані не були.

З наданих позивачем фото неможливо встановити зміст рекламних бордів (яка продукція рекламується, який суб'єкт господарювання надає послуги чи продає товари, що рекламуються), їх місце розташування, час встановлення та знаходження у певному місці тощо. (а.с. 8-12)

Отже, суд не приймає зазначені фото в якості належних доказів виконання договору з надання рекламних послуг, укладеному між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані».

Щодо наданих позивачем актів здавання- приймання виконаних робіт (наданих послуг) суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIY (із змінами та доповненнями).

З досліджених у судовому засіданні актів здавання- приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2010 року судом встановлено, що вони складені без дотримання вищенаведених вимог діючого законодавства. Зокрема, в акті не зазначено місце його складання, назва господарської операції викладена узагальнено («проведення рекламної компанії в м. Донецьку, Краматорську») (а.с.123). Інший акт здавання - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2010 року взагалі містить відомості щодо господарської операції, яка не має жодного відношення до договору з надання рекламних послуг. Зокрема, в даному акті зазначено : «навантажувально-розвантажувальні послуги за травень 2010 року морепродукти, продукти харчування, будівельні матеріали» (а.с.124)

За таких обставин, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними бухгалтерськими документами факту виконання договору з надання рекламних послуг, укладеному між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані».

Щодо документів, наданих позивачем на підтвердження проведених розрахунків за договором з надання рекламних послуг, суд зазначає наступне.

З копій банківських виписок та актів приймання-передавання векселя, актів пред'явлення векселя до сплати встановлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» проводились у безготівковій та у вексельній формі.

Відповідно до наданих суду копій банківських виписок позивачем на рахунок ТОВ «Стайлінгбуд Компані» було сплачено 02.09.2010 року - 28000,00грн. (а.с.13), 03.09. 2010 року - 28000,00грн.(а.с.14), 22.09.2010 року - 15000,00 грн. (а.с.16). При цьому, 14845,00 грн. з сплачених позивачем 15000,00 грн. ТОВ «Стайлінгбуд Компані» були повернуті на рахунок позивача як помилково сплачені ( а.с.15)

За даними акту перевірки позивач перерахував ТОВ «Стайлінгбуд Компані» 88155,00 грн. (а.с.63)

При цьому, суд зазначає, що зазначені суми були позивачем перераховані ТОВ «Стайлінгбуд Компані» з призначенням платежу «за навантажувально-розвантажувальні роботи згідно договору б/н від 03.05.2010 року».

Однак, як встановлено судом, предметом договору з надання рекламних послуг від 03.05.2010 року навантажувально-розвантажувальні роботи не є.

Крім того, з актів приймання передачі векселя від 18.10.2010 року (а.с.125), від 20.09.2010 року (а.с.127) та з відомостей, що містяться в акті перевірки, судом встановлено, що позивачем були передані ТОВ «Стайлінгбуд Компані» прості векселя: від 20.09.2010 року АА№1739556 на суму 15000,00 грн., від 18.10.2010 року АА №1739557 на суму 25000,00 грн., від 22.11.2010 року АА №1270039 на суму 25000,00 грн. (а.с. 63)

При цьому, вексель АА№1739556 від 20.09.2010 року, виписаний на суму 15000,00 грн., а погашений згідно банківської виписки 22.11.2010 року на суму 25000,00 грн.( а.с.22). Крім того, відповідно до акту приймання-передачі погашеного векселя від 22.09.2010 року, вексель АА№1739556 від 20.09.2010 року погашений 22.09.2010 року.(а.с.128)

З урахуванням зазначених недоліків платіжних документів (щодо призначення платежу, дат пред'явлення та погашення векселів, розбіжностей сум, сплачених за векселями) суд приходить до висновку про не підтвердження позивачем належними документами здійснення розрахунків за договором з надання рекламних послуг від 03.05.2010 року.

Крім того, суд зазначає, що з акту від 31.12. 2010 року № 5379/234/34632785 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Стайлінгбуд Компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, проведеної Харківською ОДПІ, вбачається, що даний контрагент позивача не здійснював господарську діяльність у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, а лише укладав нікчемні угоди, пов'язані з наданням податкової вигоди третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Такого висновку податковий орган дійшов на підставі встановлення фактів відсутності у ТОВ «Стайлінгбуд Компані» матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, відсутності за місцезнаходженням та використанням юридичного адресу виключно для отримання поштової кореспонденції.

Зокрема, в ході перевірки, проведеної Харківською ОДПІ була встановлена відсутність керівного органу ТОВ «Стайлінгбуд Компані», про що складено акт від 12.05.2010р. За результатами виходу на позапланову перевірку складено акт про неможливість вручення направлення та копії Наказу на проведення перевірки посадовим особам №104/180-36429629 від 12.05.2010 р. Встановлено, що за адресою реєстрації підприємства - Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, в-зд. Набережний 7, знаходиться супермаркет «СДА». Директор магазину повідомив, що ним було підписано договір оренди офісного приміщення з ТОВ «Стайлінгбуд Компані», даний договір було подовжено до кінця 2010 року. Однак директор магазину також повідомив, що фактично ні підприємство ТОВ «Стайлінгбуд Компані», ні його адміністративний чи керівний орган за адресою Харківська обл., Харківський р- н, с Пісочин, в-зд. Набережний, 7 жодного дня не знаходився та не здійснював жодної фінансово - господарської діяльності. Адреса використовувалась лише для отримання поштової кореспонденції. На підставі встановленого, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Стайлінгбуд Компані було анульовано 09.07.2010р. Відповідно до судового рішення по справі № Б-27/248-10 від 27.09.2010р. підприємство ТОВ „Стайлінгбуд Компані" визнано банкрутом 07.10.2010р. за ст.52 „ відсутність за місцезнаходженням". Головою ліквідаційної комісії було призначено Брус Ростислава Анатолійовича. (а.с.76-90)

З урахуванням встановленого, суд відзначає, що акт приймання- передачі векселя від 18.10.2010р. (а.с.125) не мав права підписувати директор ТОВ „Стайлінгбуд Компані" ОСОБА_4 Отже, зазначений акт у зв'язку із його підписанням не уповноваженою особою, не може бути визнаний належним доказом, що підтверджує факт розрахунків за спірним договором.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені судом обставини та виходячи з оцінки досліджених доказів в їх сукупності, приймаючи до уваги, що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними та виконувати функцію засвідчення реального виконання договору з надання рекламних послуг, суд приходить до висновку про відсутність реального характеру операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ „Стайлінгбуд Компані", тобто, про відсутність економічного змісту даного договору та настання будь-яких правових наслідків.

Отже, висновок відповідача про нікчемність договору з надання рекламних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ „Стайлінгбуд Компані" 03.05.2010 року, суд знаходить обґрунтованим, та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, зважаючи на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в частинах 14, 15 пункту 4 оглядового листа №982/13/13-09 від 06.07.2009 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби», суд відхиляє доводи позивача про відсутність у податкового органу повноважень оцінювати господарські договори на предмет їх дійсності.

Зокрема в зазначених пунктах вказано, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Таким чином, органи податкової служби мають право в актах перевірки давати оцінку правочинів, вчинених суб'єктами господарювання.

Стосовно доводів позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 106 000,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 26 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Спірна господарська операція була проведена згідно із діючим на той час Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон № 168), відтак, при вирішенні спору суд керувався нормами зазначеного закону відповідно до його редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки податковий кредит сформовано підприємством ТОВ „СОДІС" при відносинах з підприємством ТОВ Стайлінгбуд Комапіні" за період травень 2010р. в сумі 106000,00 грн. за нікчемною угодою, яка в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, то такі суми ПДВ не є податковим кредитом в розумінні пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

При цьому, суд зазначає, що наявність у платника податків податкової накладної, за відсутності інших документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту. До того ж, податкові накладні, надані позивачем, містять ти ж самі недоліки, що і акти здавання-прийняття робіт, оскільки виписані на навантажувально-розвантажувальні роботи, морепродукти та продукти харчування, які предметом договору з надання рекламних послуг не є.

Отже, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а навпаки, судом було встановлено, що нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 132500,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення № № 0001691502 від 28.02.2013 року відповідають обставинам проведеної відповідачем перевірки та підтверджуються матеріалами справи. При цьому нараховані зазначеними рішеннями штрафні санкції відповідно до п.п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, відповідають суті порушення та є правомірними. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Цивільним кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СОДІС" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій відповідача протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року у сумі 132500 грн.,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 29 липня 2013 року, в присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 05 серпня 2013 року.

Суддя Спасова Н.В.