Ухвала

від 21.08.2013 по справі 805/7500/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа №805/7500/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чумака С.Ю., Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання:

Корадо А.А.

за участю представників:

від позивача: Лактіонова Л.О. - за дов. від 3 січня 2013 року

від відповідача:

Пучка В.А.- за дов. від 25 липня 2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 16 липня 2013 року (повний текст складений та підписаний 22 липня 2013 року)

по адміністративній справі № 805/7500/13-а (суддя Циганенко А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «АО Техніка»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про

скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241501 від 11 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі № 805/7500/13-а повністю задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» (надалі товариство, позивач у справі) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі), внаслідок чого скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 11 березня 2013 року № 0000241501 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 66681 грн., з яких за основним платежем 53345 грн., за штрафними санкціями 13336, з огляду на його прийняття із порушенням норм чинного законодавства та необґрунтованість (том 2 арк. справи 128-130).

Ухвалюючи судове рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів реальність здійснених ним господарських операцій між ним та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ- Формат» та довів подальше використання товарів у власній господарській діяльності.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на невірну оцінку судом першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального прав, а саме пунктів статей 135, 137, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статей 2,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункти 1.2, 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88, положень статті 203, пункту першого статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права а саме, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства, що призвело до ухвалення незаконної постанови та задоволення позовних вимог товариства, скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. справи 133-135).

Апелянт доводить, що ним під час перевірки встановлені взаємовідносини з придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ- Формат» товару доказів транспортування якого не надано, що на його думку доводить відсутність реального настання правових наслідків та обумовлює завищення валових витрат. Крім того, апелянт цитує статтю 159 КАС України, як норму процесуального права на переконання незаконності уваленої судом першої інстанції постанови.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «АО Техніка», зареєстроване 6 вересня 1994 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 22009846, діє на підставі статуту, з 19 вересня 1994 року перебуває на обліку податкового органу (відповідача у справі), (том 1 ар. спр. 18-23).

Відповідачем у лютому 2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та розрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ Формат» за листопад 2012 року, за результатами якої складений акт від 25 лютого 2013 року № 86/22-2/22009846 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 38-57).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Глави 4 Розділу 2 Податкового кодексу України керівником податкового органу 11 березня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення яким товариству збільшено суму грошового забезпечення з податку на прибуток на 66681 грн. 25 коп., у тому числі 53345 за основним платежем, 13336 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (надалі спірне рішення, том 1 арк. справи 24).

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання наведені норми статей 135, 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкового правопорушення відповідачем покладено господарські відносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ Експрес», які призвели до завищення валових витрат за 2012 рік у сумі 543790 грн., та як наслідок цього заниження податку на прибуток за четвертий квартал 2012 року на суму 53345 грн. (висновків акту перевірки, том 1 арк. справи 57).

Оцінюючи спірні відносини суд першої інстанції виходив з факту документального підтвердження здійснення господарських операцій.

Як встановлено під час перевірки, судом першої інстанції під час розгляду справи та підтверджено під час апеляційного провадження позивачем, як покупцем за договором поставки з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ Формат», як постачальником від 30 листопада 2012 року придбано комп'ютерну та оргтехніку на загальну суму 659490 грн., у тому числі вартість товару складає 549575 грн., податок на додану вартість складає 109915 грн. Обставини щодо отримання позивачем товару за видатковою накладною від 30 листопада 2012 року № РН - 000014, отримання податкової накладної №50 від цієї ж дати, повна оплата товару 7 грудня 2012 року за рахунком - фактурою № Сч-0005023 не є спірними між сторонами та підтверджуються первинними документами долученими до матеріалів справи (том 1 арк. справи 10, 25-28,102,18, том 2 арк. справи 23,84).

За умовами пункту 2.1. договору поставки від 30 листопада 2012 року поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах ЕХW (франко завод) Інкотермс 2000, який означає що продавець забезпечує покупцю доступ до товару на власних складських приміщеннях, місце поставки - склад постачальника у м. Києві. На підтвердження обставин щодо транспортування отриманого товару зі складу товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Формат" до складу товариства у м. Донецьку позивач надав накази про відрядження, посвідчення про відрядження та подорожній лист № 1902 від 29 листопада 2012 року (том 1 арк. справи 115- 118).

Обставини щодо оприбуткування товару на складі позивача у м. Донецьку його подальшої реалізації, підтверджено дослідженнями акту перевірки з наведенням суб'єктів господарювання яким придбаний товар реалізований та долученими до матеріалів справи документами (том 1 арк. справи 93-99).

Всі прийняті позивачем до обліку документи відповідають вимогам первинних документів відповідно до правил податкового та бухгалтерського обліку.

По факту придбання товару позивачем сформовані валові витрати по факту продажу товару сформовані валові доходи, зазначені обставини підтверджені актом перевірки.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом перевантажене значення товарно-транспортної накладної, як документу, який впливає на стан обліку (як податкового так і бухгалтерського). Вимоги бухгалтерських стандартів враховують цей документ при формуванні розрахунків за транспортні послуги та перевезення, в межах господарських правовідносин за умовами договору такі послуги відсутні, позивач вартості транспортування не сплачував, валові витрати та податковий кредит по факту їх придбання не формував. До вартості придбаного ним товару вартість транспортних послуг не включена.

Оцінюючи спірні відносини необхідно виходити з балансу інтересів, а саме з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірного рішення має діяти пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (пункт 8 частини третьої статті 2 КАС України).

Приймаючи спірне рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм Податкового кодексу України покладених в основу податкового правопорушення, стосовно віднесення сплачених позивачем сум за товар до валових витрат 4 кварталу 212 року. Натомість податковий орган привласнив неналежні йому функції щодо оцінки та висновків нікчемності угоди з контрагентом, нехтуючи при цьому доказами наданими позивачем на переконання повного здійснення господарських операцій, правильності формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Підтвердження фактичного придбання позивачем товарів від товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Формат" у листопаді 2012 року, що свідчить про наявність передбачених статтями 135, 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на прибуток за 2012 рік (четвертий квартал 2012 року).

Крім цього, суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки про порушення платником податків правил формування валових витрат не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків. Дослідження факту здійснення господарської операції повинне оцінюватися виходячи із відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи відповідача про не відбуття господарських операцій з постачання комп'ютерної техніки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу валових витрат 2012 року суми придбаного товару, що обумовлює безпідставність збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53345 грн. Відсутність підстав для визначення грошового зобов'язання обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з виконання позивачем угод колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно їх нікчемності з посиланням на норми статей 203, 215, 228 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договорами. Наявні документи спростовують посилання апелянта на порушення норм зазначеного закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі № 805/7500/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі № 805/7500/13-а- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 серпня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 серпня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.Ю. Чумак

Л.В. Ястребова