Рішення

від 01.08.2013 по справі 2-1425/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

01.08.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1336/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гапонов Д.Ю.

Категорія 45 Доповідач у апеляційної

інстанції Єфімова В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,

при секретарі: Івченко М.О.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу прокурора Балаклавського району м.Севастополя на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 27 березня 2013 року по цивільній справі за позовом прокурора Балаклавського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року прокурор Балаклавського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, у якому просив визнати недійсним Державний акт серії ЯИ № 069321 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:03:009:0032, виданий ОСОБА_5 Головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі, зареєстрований за № 011088301361 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача названу земельну ділянку.

Вимоги позову мотивовані тим, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч земельного законодавства України та волі держави в особі уповноваженого на те органу.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 27 березня 2013 року у задоволенні позову прокурора відмовлено у повному обсязі.

Прокурор з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення вимог його позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Таким вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходів з того, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, а саме: визнання державного акту недійсним з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, не ґрунтується на вимогах закону, і порушень з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акту не встановлено.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно ст.ст.81, 116, 118 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають безоплатно право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих-самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного суду України від 24 квітня 2013 року по справі викладено правову позицію, відповідно до якої, правовими підставами набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, або рішення за результатами аукціону. Оскільки рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем у справі, яка переглядається, відсутнє, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч.1 ст.116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий із порушенням вимог ст.ст.116, 118 ЗК України, - недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 069321, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий № 8536300000:03:009:0032 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301361. Підставою видачі державного акту зазначено розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 983-р від 02 квітня 2010 року (а.с.8).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 02 квітня 2010 року № 983-р, за заявою ОК „Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Діарама", затверджений проект землеустрою по відводу кооперативу земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних будинків у районі АДРЕСА_2 та передано у власність кооперативу земельну ділянку площею 2,6 га у районі АДРЕСА_2 (а.с.105).

Зазначеним розпорядженням земельна ділянка у власність відповідачу ОСОБА_5 не передавалась.

Відповідач ОСОБА_5 не надав суду достатніх доказів свого звернення до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про передачу земельної ділянки у власність.

До Севастопольської міської Ради з зазначеною заявою відповідач не звертався. Севастопольською міською Радою рішень, пов'язаних з передачею відповідачу у власність земельної ділянки, не приймалось.

Таким чином слід визнати, що набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку не відповідає приписам ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.126 ЗК України (у редакції яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи наведене, відсутність жодного розпорядження Севастопольської міської Ради або Севастопольської міської державної адміністрації щодо передачі у власність відповідачу земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним державного акту на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку.

Висновок суду про неможливе визнання недійсним державного акту на право власності на землю не заснований на законі.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння земельної ділянки не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 19 липня 2010 року з ОСОБА_5 (а.с.42).

Відповідно до ст.387 ЦК України особа має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Коли майно за відплатним договором придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України.

Разом з тим, з підстав ст.388 ЦК України позов не заявлено, обставини, які мають значення для справи не встановлювались, докази суду не надавались. Отже, позов про витребування майна з підстав ст.387 ЦК України задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.116, 118, 173, 174 Земельного Кодексу України, ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Балаклавського району м.Севастополя задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 27 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов прокурора Балаклавського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий № 8536300000:03:009:0032, серія ЯИ № 069321, виданий ОСОБА_5 Головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі 07 травня 2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301361.

У задоволенні іншої частини позову прокурора Балаклавського району м.Севастополя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ В.В.Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова