Постанова

від 20.08.2013 по справі 12/504в

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.08.2013 р. справа №12/504в

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л. суддівБогатиря К.В. Кододової О.В. При секретарі судового засідання: Козюта Д.О. За участю представників сторін: від позивача: Шкіря Л.М. - директор від відповідача:ОСОБА_6 - особисто Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2013р. у справі№ 12/504в (головуючого судді Харакоз К.С. суддів Сажнева М.В., Огороднік Д.М.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Маріуполь провитребування майна із чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі № 12/504в (головуючого судді Харакоз К.С. суддів Сажнева М.В., Огороднік Д.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Маріуполь про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними належним чином, оскільки позивачем не надано доказів наявності свого права власності на спірне майно, та не доведено незаконність володіння спірним майном відповідачем, що зумовлює відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наполягає на тому, що господарським судом не надано належної оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи, та стверджує, що ним доведено наявність спірного приміщення в натурі, обґрунтовано зміни його площі (невід'ємні поліпшення створені відповідачем в період судового спору і дії заходів по забезпеченню позову).

В апеляційні скарзі заявник просить витребувати з незаконного володіння відповідача та зобов'язати звільнити приміщення № 16 а саме: приміщення 16-1 (коридор площею 16кв.м.) приміщення 16-2 (коридор площею 3,9 кв.м.), приміщення 16-3 (підсобне приміщення площею 10,1 кв.м.), приміщення 16-4 (санвузол площею 2,9кв.м.), приміщення 16-5 (площею 26,5кв.м.), приміщення 16-6 (площею 17,7 кв.м.), приміщення 16-7 (коридор площею 2,3 кв.м.), приміщення 16-8 (підвал площею 5,1 кв.м.), приміщення (коридор площею 10,9 кв.м.), трьох сходів (площею 4,8 кв.м., 5,5 кв.м., 4,8 кв.м.) загальною площею 110,5 кв.м., які знаходяться в підвальному приміщенні дому АДРЕСА_1.

20.08.2013р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про вилучення з незаконного володіння недобросовісного набувача ОСОБА_6 площу підвального приміщення № 16 в повному обсязі за мінусом 15,59 кв.м., тобто 163,2 кв.м. - 15,59 кв.м.=147,61 кв.м. Спонукати відповідача звільнити приміщення № 16 з 16-3 по 16-12 та двоє сходів.

Крім того, позивачем надано клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.

Проаналізувавши зміст наданого позивачем клопотання про вилучення підвального приміщення № 16 площею 163,2 кв.м. з вирахуванням 15,59 кв.м., судом встановлено, що позивачем фактично змінено предмет позову, оскільки предметом розгляду у суді першої інстанції було витребування приміщення загальною площею 110,5 кв.м. Проте, такі процесуальні дій можливі тільки при розгляді справи у суді першої інстанції. Апеляційна інстанція позбавлена права збільшувати або зменшувати позовні вимоги, а також змінювати підстави і предмет позову.

Щодо клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, то розглянувши його суд надав правову оцінку і прийшов до висновку про його необґрунтованість, незаконність та недоведеність, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Варто зауважити, що призначення судової експертизи у випадках, коли її проведення не є обов'язковим відповідно до процесуального закону, відбувається на розсуд суду і тоді, коли в інший спосіб встановити певні обставини неможливо. Зокрема, в розумінні статті 41 Господарського процесуального кодексу України суд призначає судову експертизу лише у разі потреби в спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, а такої потреби під час розгляду даної справи суд не вбачає.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаних клопотань.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м.Маріуполь, відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засідання апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Проти заявлених позивачем клопотань заперечує.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріль", м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Мар іуполь, про витребування майна, а саме підвального приміщення літ.16 площею 74,1 кв.м. (позначене на технічному плані як приміщення № 16), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - спірне приміщення), з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він є власником спірного майна, відповідно до договору купівлі - продажу приміщення №1354 від 21.12.1995р. Проте, в порушення його інтересів, як власника, Управлінням міського майна м. Маріуполя укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення №70 від 15.10.1999р. з ОСОБА_9, яка в подальшому продала нежитлове приміщення ОСОБА_10, а остання подарувала його ОСОБА_6. Враховуючи відсутність волі позивача на відчуження майна, остання вважає ОСОБА_6 недобросовісним набувачем, в зв'язку з чим просить витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.12р. по справі №12/504в вказані позовні вимоги задоволені, витребувано з незаконного володіння, недобросовісного набувача Приватного підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) підвальне приміщення літ. 16, площею 74,1 кв.м., яке належить ТОВ "Оріль" (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 13542915) за адресою: АДРЕСА_3 та зобов'язано звільнити дане приміщення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.12р. вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 20.08.2012р. зазначені судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Скасовуючи рішення та постанову судів, колегія Вищого господарського суду зазначила про необхідності встановлення підстав перебування у власності позивача спірного приміщення, перебування його в натурі у відповідача (враховуючи передання відповідачу за Договором дарування майна площею 110,5 кв.м.).

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 10.09.2012р. господарський суд прийняв справу до свого провадження.

13.02.13р. позивач надав уточнення (зміну предмету позову) позовних вимог №434 від 08.02.13р., в яких просив суд витребувати з незаконного володіння приватного підприємця ОСОБА_6 приміщення №16, належне позивачу, що складається з приміщення 16-1 (коридору, площею 16 кв.м.), приміщення 16-2 (коридору, площею 3,9 кв.м.), приміщення 16-3 (підсобне приміщення, площею 10,1 кв.м.), приміщення 16-4 (санвузла, площею 2,9 кв.м.), приміщення 16-5, площею 26,5 кв.м., приміщення 16-6 площею 17,7кв.м., приміщення 16-7 (коридору, площею 2,3 кв.м.), приміщення 16-8 (підвалу, площею 5,1 кв.м.), приміщення 16-9 (коридору, площею 10,9 кв.м.), трьох сходів (відповідно площею: 4,8 кв.м., 5,5, кв.м., 4,8 кв.м.) загальною площею 110,5 кв.м., розташованих в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_6 звільнити його. Зазначені вимоги прийняті судом та справа розглянута з їх врахуванням.

При новому розгляді справи господарським судом встановлено, що Товариство покупців громадян України, утворене трудовим колективом магазину "Оріль", на конкурсі по продажу об'єктів міської власності викупило майно ліквідованого державного підприємства магазину "Ноктюрн", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

За умовами конкурсу та у відповідності з Указом Президента України №827 від 30.12.94р. майно продавалося з орендою приміщення строком на 10 років. Умови конкурсу були опубліковані у газеті "Приазовский рабочий" 27.05.1995р.

Спірне приміщення знаходиться на першому поверсі та у підвальному приміщенні трьох поверхового житлового будинку.

Товариство покупців громадян України утворили Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріль", яке зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 673р від 10.08.1995р.

Донецьким регіональним відділення Фонду держмайна України було видано наказ №6105 від 10.11.95р., яким дозволено приватизацію шляхом викупу приміщень власникам приватизованих об'єктів малої приватизації відповідно до Указу Президента України № 827\94 від 30.12.94р. "Про заходи щодо прискорення процесів малої приватизації в Україні"

18.12.1995р. РВ ФДМУ затверджено акт оцінки нежитлового приміщення, яке займає ТОВ "Оріль". Вартість нежитлового приміщення складає 12605010 тис.карб. Між регіональним відділенням ФДМУ та ТОВ "Оріль" було укладено договір №1354 купівлі-продажу приміщення,згідно якого останньому у власність передавалося приміщення площею 388,27 кв.м. за адресою АДРЕСА_3. Характеристика приміщень надана у технічному паспорті, який виданий бюро технічної інвентаризації.

02.02.96р. Позивачу видане Свідоцтво за реєстраційним №1130 про власність на приміщення, яке знаходилося в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Орель" м.Маріуполь. Видане свідоцтво на підставі договору купівлі-продажу №1345 від 21.12.1995р., а також акту прийому-передачі від 05.01.1996р. між Покупцем і Фондом державного майна України згідно з Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.031992р. Свідоцтво підтверджує, що Покупець є власником приміщення, яке знаходилося в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь (т.1, а.с. 34).

05.02.1996р. за актом прийому - передачі приміщення продавець передав, а покупець прийняв приміщення у відповідності до договору купівлі - продажу №1354 від 21.12.1995р. (т.1, а.с. 35).

З матеріалів інвентаризаційної справи БТІ на будинок АДРЕСА_3 (т.5, а.с. 29-200), та обставини встановлені Донецьким апеляційним Господарським судом в постанові від 23.03.2010р. по справі №35/469пд станом на 1995р. площа приміщень підвалу житлового будинку складала:

№ І сходова клітка 4,5 кв.м;

№ 13-1 сараї та коридор 44.12 кв.м

№ ІІ- сходова клітка ,58 кв.м.;

№ 14-1 склад 20,09 кв.м.;

№ 14-2 склад 22, 13 кв.м;

№ 14-3 коридор 17,4 кв.м;

№ 14-4 склад 13,76 кв.м.;

№ 14-5 склад 15,12 кв.м.;

№ 14-6 коридор 4, 32 кв.м.;

№ 14-7- склад 17,0 кв. м.;

№ 14-8 склад 13,84 кв.м.;

№ 15-1 сарай 9,89 кв.м;

№ ІІІ- сходова клітка 3,16 кв.м;

№ 16-1 сарай 7,45 кв.м;

№ 16-2 сарай 4, 98 кв.м, разом по всьому підвалу 201, 34 кв. м , що складає різницю 9,89 кв. м від 211,23 кв. м.

Згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі "А-підвал", сума площ, вказаних у літ. 13, літ 14, літ 15, літ 16 складає 201,34 кв.м за інвентаризаційною справою № 29018 спірного будинку.

З огляду на зазначене, рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 1/221пд, № 12/671пд, № 2/4-25пд, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2008р. по справі № 10/198пд та від 23.03.2010р. по справі №35/469пд встановлено, що ТОВ "Оріль" є власником об'єкта та набуло право власності на об'єкт приватизації згідно договору купівлі-продажу №1354 від 19.12.1995 року, за яким продано нежитлове приміщення площею 388,27кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_3 із яких 177,04 кв.м. продано на першому поверсі та 211,23кв.м підвальних приміщень (рішення у справі 1/221пд). Згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі "А-1,подвал" сума площ вказаних в лит.14,лит.15,лит.16 складає 211,23 кв.м. (201,34кв.м) (рішення у справі №12/671пд, №10/198пд), станом на 1995р. площа приміщень підвалу житлового будинку складала разом по підвалу 201,34кв.м, в тому числі № Ш- сходова клітка 3,16 кв.м; № 16-1 сарай 7,45 кв.м; № 16-2 сарай 4, 98 кв.м (постанова у справі №10/198пд).

Таким чином, рішеннями судів встановлено, що предметом договору купівлі-продажу №1354 від 19.12.1995 р. було нежитлове приміщення площею 388,27кв.м., із яких підвальні приміщення складають лише 211,23кв.м (201,34кв.м).

19.11.1998р. за результатами фактичних вимірів в процесі інвентаризації приміщень підвалу житлового будинку по Пєшковського, 21 до приміщення під літ-16 проінвентарізовані та включені приміщення:

№ 16-1 (коридор) площ. 16кв.,

№ 16-2 (коридор) площ. 3, 9 кв.м.,

№ 16-3 (санвузол) площ. 6, 3 кв. м.,

№ 16-4 (кабінет) площ. 8, 2 кв. м.,

№16-5 (кабінет) площ. 26, 5кв.м.,

№ 16-6 (кабінет) площ. 20,2 кв. м., ІІІ (сходини)-4,8,

всього площа 85, 9 кв.м.

В листі БТІ №б/н зазначено, що інвентаризація підвалу з 23.11.92р. по 19.11.98р. не проводилась. Розбіжності у розмірах площі станом на 23.11.92р. та 19.11.98р.: прим.13-немає, прим.14-немає, прим.15-немає, прим.16 - було 15,59кв.м, на 19.11.98р. - 85,9кв.м. (т.5, а.с. 98).

Відповідно до умов біржового контракту №19804 від 02.03.1998р. (т.5 а/с 66) позивачем було продано частку належному йому на праві власності нежитлового приміщення площею 207,18 м кв, а саме: приміщення підвалу яких № 14, 15 (площа 133,55 м кв), приміщення першого поверху 12-8 та 12-9, сходові клітки І,ІІ.

Згідно до п.5 листа Маріупольського БТІ, що після відчуження 20/100 ТОВ "Орель" по "Біржовому контракту" №19804 від 02.03.1998р. у власності ТОВ "Орель" по підвалу залишилось приміщення 13 і 16 згідно інвентаризації станом на 23.11.92р. площею відповідно 44,1м.кв та 15,59м.кв., приміщення 13, що складається з сараю, 16 - з сараю та сходовою клітиною (т.1, а.с. 26).

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26.12.2012 року, за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та товариства з обмеженою відповідальністю "Орель", що набрало законної сили 15.04.2013 року визнано частково недійсним договір купівлі-продажу № 1354 від 21.12.1995 року, укладений Регіональним відділенням ФДМ України по Донецькій області та ТОВ "Орель" в частині включення в предмет договору площі підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 в складі приміщень сараю № 16-1 площею 7,45 кв.м., сараю 16-2 площею 4,98 кв.м. зі сходинковою кліткою Позначеною в плані площею 3,16 кв.м. загальною площею 15,95 кв.м., сараїв № 13-1 з коридором і сходинковою кліткою площею 48,62 кв.м., сараю №15-1 площею 9,89 кв.м.

В свою чергу, відповідно до листа Маріупольського БТІ від 29.09.05р. №206 підвальне приміщення під літ.16 за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування №1227 від 28.12.02р. (т.2 а.с. 36).

Відповідно до умов договору дарування нежилого приміщення від 28.12.2002р. (т.6 а/с 128) посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_15 зареєстрованого в реєстрі за № 1227 та договору від 05.04.2012р. (т.6 а/с 134) про внесення змін до договору дарування нежилого приміщення посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_15 28 грудня 2002 р. зареєстрованого в реєстрі за № 1227 відповідач набув право власності на нежиле приміщення №16 (шістнадцять), розташоване в місті Маріуполі по АДРЕСА_1, нежилою площею - 110,5 м кв., що складає 9/100 ідеальної частки будинку із прибудовою.

Згідно до даних витягу №34582360 від 21.06.2012р. (т.6 а/с 136) право власності і відповідача зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 4894 в книзі 7.

Проте, заявляючи позов, позивач посилався на те, що спірне майно вибуло з його власності без його відома, тому просив витребувати майно з незаконного володіння приватного підприємця ОСОБА_6 У задоволенні позову судом відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі № 12/504в скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 319 зазначеного кодексу передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За визначеннями ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.ст. 386, 387 ЦК України передбачено захист права власності шляхом витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, правомірним є висновок господарського суду, що предметом доказування по даній справі є наявність права власності позивача на спірне майно, та, відповідно, безпідставність володіння спірним майном відповідачем.

Проте, рішеннями судів по справах №12/671пд, №10/198пд, № 35/469пд, підтверджено, що ТОВ "Оріль" не має права власності на приміщення під №16, яке було предметом договорів. Крім того, приміщення по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 стосуються одного і того ж приміщення.

До того ж, як було зазначено вище підвальне приміщення під літ.16 за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування №1227 від 28.12.02р. (т.2 а.с. 36).

Зазначений договір відповідно до ст. 204 ЦК України суд вважає правомірним та приймає в якості належного доказу підстав володіння відповідачем спірним майном, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо визнання його недійсним.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що позивачем не надано доказів наявності свого права власності на спірне майно, та не доведено незаконність володіння спірним майном відповідачем Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь, на рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі № 12/504в - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі №12/504в - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді К.В.Богатир

О.В.Кододова

надр. 7 прим:

1 прим. - у справу; 1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСДО;