Рішення

від 02.03.2009 по справі 37/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом

До

ПроКомунального підприємства  «Інженерний центр»виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)Приватного підприємства «Будівельна компанія «Консомпекс»стягнення 2 873 008,21 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Махновець В.С.- представник за довіреністю № 172/1256 від 28.11.2008 року;

Від відповідача : Федоренко Л.А.- представник за довіреністю № 07/01 від 28.01.2009 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства  «Інженерний центр»виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Консомпекс»про стягнення 2 873 008,21 грн. пені згідно договору від 15.11.2007 року № 37/11.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо поставки обладнання згідно договору від 15.11.2007 року № 37/11, в зв'язку з чим відповідачу позивачем нарахована пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2008 р. порушено провадження у справі № 37/493, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 14-15.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в діях відповідача відсутня вина щодо порушення умов договору від 15.11.2007 року № 37/11.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2007 року між Комунальним підприємством «Інженерний центр»виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Консомпекс»(постачальник) був укладений договір № 37/11 (далі - договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити, а замовник оплатити та прийняти медичне обладнання (комплекс) для оснащення центру із застосування ПЕТ-технології для раннього виявлення онкологічних захворювань згідно зі специфікацією, що додається до цього договору і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони встановили, що поставка обладнання здійснюється постачальником за адресою : м. Київ, вул. Верховинна, 69.

В розділі 3 та 4 договору сторони погодили умови та порядок розрахунків, а також порядок та строк поставки, зокрема : розрахунок за цим договором здійснюється на умовах 100 % передоплати обладнання відповідно до заявки на поставку, наданої замовником постачальнику (п. 3.1 договору). Постачальник приступає до виконання заявки після отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок (п. 3.2 договору). Строк поставки обладнання становить не більше трьох місяців з дня зарахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

В подальшому сторони уклали додаткову угоду № 1 від 28.11.2007 року, додаткову угоду № 2 від 29.12.2007 року та додаткову угоду № 3 від 07.08.2008 року до договору № 37/11 від 15.11.2007 р., відповідно до яких домовились внести зміни до пунктів 2.3, 3.3, 4.3  договору та викласти їх в наступній редакції :

п. 3.3 договору –термін використання попередньої оплати –не більше 6 місяців.

п. 4.3 договору –строк поставки обладнання становить не більше шести місяців з дня зарахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

п. 2.3 договору –загальна вартість цього договору становить 235000000,00 грн., з них : на 2007 р. –211000000,00 грн., на 2008 рік –24000000,00 грн. без ПДВ. Обладнання звільнене від обкладання податком на додану вартість згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

  В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору, несвоєчасно поставив обладнання, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені розмірі 6 2873008,21 грн., які нараховані ним за період прострочення з 12.06.2008 року по 31.07.2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1 договору сторони погодили, що за кожний день порушення зобов'язань щодо терміну поставки обладнання, за яке здійснено попередню оплату, постачальник сплачує на рахунок замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого обладнання за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що 15.11.2007 року позивач у відповідності до п. 4.1 договору  надав відповідачу заявку на поставку медичного обладнання на суму 235000000,00 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував попередню оплату в розмірі 226000000 грн., підтверджується виписками з банківського рахунку від 10.12.2007 року та від 08.08.2008 року. Тобто, судом встановлено, що позивачем не перераховано 100 % вартості обладнання, в свою чергу останній платіж позивачем було здійснено лише 08.08.2008 року, що визнається сторонами та підтверджується актом звіряння розрахунків № 1 від 09.02.2009 року.  

В свою чергу відповідачем було здійснено поставку обладнання на суму 235000000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 12.06.2008 року, № РН-0000002 від 12.06.2008 року, № РН-0000003 від 12.06.2008 року, № РН-0000004 від 12.06.2008 року, № РН-0000005 від 18.06.2008 року, № РН-0000006 від 01.07.2008 року, № РН-0000007 від 10.07.2008 року, № РН-0000008 від 12.07.2008 року, № РН-0000009 від 31.07.2008 року, а також визнається позивачем в претензії № 172/824 від 15.08.2008 року.

У відповідності до п. 4.3 договору –строк поставки обладнання становить не більше шести місяців з дня зарахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно частини 1  статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, в розумінні даної норми у відповідача виникає обов'язок щодо поставки обладнання вартістю 235000000,00 грн. лише протягом шести місяців з дня зарахування 100 % попередньої оплати, а не її частини. В свою чергу судом встановлено, що позивач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо перерахування 100 % попередньої оплати, в свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання та поставив  обладнання на суму 235000000,00 грн.

Згідно ст.ст. 220, 221 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Враховуючи те, що кредитор прострочив виконання господарського зобов'язання та не здійснив перерахування 100 % попередньої оплати, в свою чергу відповідач завчасно здійснив поставку обладнання, тобто не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Судом встановлено, що в діяннях відповідача відсутній склад правопорушення у сфері господарювання, а Приватне підприємство «Будівельна компанія «Консомпекс»не може бути притягнено до господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи. Крім того, позивачем не доведено наявність всіх елементів правопорушення у сфері господарювання, та не доведено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу звільняє відповідача від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій позивачу, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 24.03.2009 року