Постанова

від 16.03.2009 по справі 52/156-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/156-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2009 р.                                                           Справа № 52/156-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М.,   Лакіза В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Чурсіної В.В., довіреність № 35 від 21 січня 2009 року,

відповідача –Маринушкіної Л.В., довіреність № 08-11/3679/2-08 від 25 грудня 2008 року

третьої особи –не з'явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні  Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2839Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року у справі № 52/156-08  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків–Капітал»,м. Харків

до Харківської міської ради, м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, м.Харків

про припинення правовідношень, стягнення 9973гривень  32 копійок,

встановила:

      Рішенням господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року  у справі № 52/156-08  (суддя Доленчук Д.О.) позивачу відмовлено в задоволенні позову.  

      Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення   суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги, мотивуючи неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, а також вважає, що  висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема,  на те, що 01 грудня 2007 року мало місце припинення дії договору оренди землі у зв'язку з закінченням строку,  на який його було укладено. Відповідач відмовляється припинити договірні відносини, у зв'язку з чим позивач вимушений продовжувати сплачувати орендні платежі за земельну ділянку, якою не користується .

Відповідач надав  відзив на апеляційну скаргу,  в якому зазначив, що вважає апеляційну скаргу  необґрунтованою, посилаючись  на положення статті 32 Закону України  «Про оренду землі», відповідно до яких  у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря, а саме –позивача у даній справі, відповідач, як орендодавець, має право на отримання орендної плати на  землях несільськогосподарського призначення за рік. Вважає, що оскільки  договір оренди припинив свою дію 01 грудня 2007 року, зокрема й правовідносини в частині орендних платежів, то спір щодо припинення правовідношень  за договором оренди відсутній. Крім того, вважає, що позивачем не доведено порушень відповідачем  його  прав та законних  інтересів; позивач не звертався до відповідача повернути  надмірно сплачені ним  кошти орендної плати  за період з 01.12.2007 року по 1.09.2008 року у розмірі 9973,32 грн.

Судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  на стороні відповідача   Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області.

Третя особа  надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що орендна плата з юридичних осіб сплачувалась на рахунок № 33210812700008, відкритий у УДК у Жовтневому районі м.Харкова. Вважає, що належним відповідачем є вищезазначене управління.

Представник третьої особи у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив. Враховуючи, що  третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, колегія  суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу  за наявними у справі матеріалами, як це передбачено  положеннями статті  75 Господарського процесуального кодексу  України.

Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників  позивача та відповідача,  колегія суддів встановила наступне.

        Позивач звернувся до господарського суду з позовом про припинення правовідношень за договором оренди землі від 11 травня 2005 року, укладеного між Харківською міською радою та  Товариством з обмеженою відповідальністю  «Харків-Капітал», про оренду земельної ділянки загальною площею 0,1885 га, яка знаходиться по вул. Доватора , 21 в м.Харкові з дня закінчення дії договору –1 грудня 2007 року; про припинення орендних платежів   за землю з моменту набрання чинності судовим рішенням та  повернення надмірно сплачених орендних платежів у розмірі 6638, 76 грн.  

     30 вересня 2008 року позивач надав до господарського суду Харківської області уточнені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених орендних платежів за період з 1.12.2007 року по 1.09.2008 рік у розмірі 9973 грн 32 коп з розрахункового рахунку відділу Державного казначейства у Жовтневому районі м.Харкова № 33210812700008.

     Як  вбачається із матеріалів справи, 11 травня 2005 року  між Харківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі  рішення XXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.10.2004 року № 147/04 «Про надання  юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» надав, а орендар прийняв у строкове  платне користування земельну ділянку  несільськогосподарського призначення –землі транспорту, яка  знаходиться за адресою:  м.Харків ,  вулиця Доватора, 21 .

        Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено строком до 01 грудня 2007 року.

         Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

         Умовами спірного договору, а саме в пункті 37 договору,  сторони передбачили, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено .

        Відповідно до частини першої статті  93 Земельного кодексу України оренда землі –це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

       Частиною шостою цієї статті передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.  

      Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ст.. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

       Таким чином, умови спірного договору оренди, якими сторони визначили строк  припинення дії договору,  відповідають нормам  діючого законодавства.   

         Спірний договір оренди землі   припинив свою дію 01 грудня 2007 року, тобто з часу закінчення строку дії договору, визначеного позивачем та відповідачем.  Отже, і правідношення, передбачені умовами договору, в тому числі і щодо сплати орендної плати, також припинили свою дію.

          В силу ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

         Таким чином, позовні вимоги в частині припинення правовідношень за договором оренди землі з дня закінчення строку договору  є такими, що відповідають способу захисту та підлягають задоволенню.

         Щодо позовних вимог в частині припинення орендних платежів   за землю з моменту набрання чинності судовим рішенням слід зазначити, що в розумінні частини 2 статті 16 Цивільного кодексу така вимога не є способом захисту цивільних прав та інтересів, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.   

           Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ст. 32 Закону України «Про оренду землі», як на підставу правомірного отримання ним орендної плати на землях несільськогосподарського призначення за рік, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

      Частиною 2 статті 32 цього Закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях несільськогосподарського призначення –за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладання договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

     Як уже було зазначено, мало місце припинення   дії договору оренди землі у зв'язку із закінчення  строку, на який його було укладено, про що  була досягнута згода сторін під час укладання цього договору, а не  розірвання договору оренди землі, як на це вказує відповідач.

      Отже, положення статті 32 Закону України «Про оренду землі»до спірних правовідошень не підлягають застосуванню.   

        В силу вимог частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

        Статтею 33  Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

           Слід зазначити, що поновлення договірних відносин стосовно оренди земельної ділянки комунальної або державної власності можливе лише шляхом прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, який за законодавством має такі повноваження.

        В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній          або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

       Спірний договір оренди землі  після спливу строку його дії не поновлювався.

       Слід зазначити, що  відповідач листом за № 395 від 30 листопада 2007 року повідомив позивача про закінчення строку дії договору оренди землі та просив прийняти земельну ділянку  у зв'язку з закінчення строку дії договору.

      За дорученням відповідача звернення позивача було розглянуто управлінням земельних відносин, яке  повідомило листом за № 1878 від 25.02.2008 року позивача про те, що   викладені в його листі доводи  будуть враховані при підготовці пропозицій на розгляд Харківській міській раді щодо надання у користування земельних ділянок новим власникам.

      Відповідач не надав доказів щодо розгляду цього питання Харківською міською радою, починаючи з грудня 2007 року, тобто з часу припинення дії договору оренди землі.     

          Посилання відповідача в апеляційній скарзі  на те, що позивач не звертався до Харківської міської ради  з вимогами повернути йому надмірно сплачені  кошти   за період з 01.12.2007 року по 01.09.2008 року у розмірі 9973 грн. як на одну із підстав для відмови в задоволенні позову,  є безпідставною, оскільки статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів  поширюється на всі правовідносини , що виникли у державі. В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (с. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті у передбаченому законом досудовому порядку .

      Таким чином, позивач на законних підставах звернувся з позовом до господарського суду. Відсутність попереднього звернення до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених коштів не є підставою для відмови в позові.  

      Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Частиною другою статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.  

       Відповідно до п. 9 спірного договору   орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок відділу Державного казначейства у місті Харкові. Відповідно до п. 10 цього договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

      Позивач  надав копії платіжних доручень, яким підтверджується сплата орендної плати, а саме: платіжне доручення   №  408 від 29.01.2008р., платіжне доручення   № 513 від 22.02.2008 р., платіжне доручення   № 3318 від 26.03.2008 р., платіжне доручення   № 4511 від 23.04.2008 р., платіжне доручення   № 4634 від 28.05 2008 р.

       Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми надмірно сплачених орендних платежів підлягає частковому задоволенню, а саме в частині документально  підтверджених здійснених позивачем оплат орендної плати за землю в сумі 6638 грн. 76 коп.  В стягненні решти суми 3334 грн. 56 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказані позовні вимоги не підтверджені доказами, наданими суду.

       Як уже було зазначено в цій постанові, до участі у справі в якості третьої особи було залучено юридичну особу Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області. Посилання третьої особи на те, що вона не є належним відповідачем у справі та  вважає за необхідне залучити до участі у справі Управління Державного казначейства у Жовтневому районі міста Харкова, є необґрунтованим, оскільки

по–перше: Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м.Харкова Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області не є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), а  є  відділенням  Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області; по –друге:. Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області залучено до участі у справі не в якості відповідача, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

         На підставі викладеного,  колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та допущене неправильне застосування  норм матеріального права, а тому  рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року у справі № 52/156-08 підлягає скасуванню частково, а   апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

       Керуючись   ст. ст.  99, 101,  п. 2 ст. 103, п.п.1, 4 ст. 104,  ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу  позивача  задовольнити частково.

      Рішення господарського суду  Харківської області від 10 листопада  2008 року   у  справі № 52/156-08 скасувати частково. Позовні вимоги задовольнити частково.

      Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

      Припинити правовідношення за договором оренди землі від 11 травня 2005 року, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків-Капітал», на оренду земельної ділянки загальною площею 0,1885 га, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Доватора, 21.

      Стягнути з Харківської міської ради  (отримувач коштів  Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м.Харкова Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області,  розрахунковий рахунок № 33210812700008,  банк ГУДК у Харківській області, МФО 851011, код 24134113)  6637 (шість тисяч шістсот тридцять сім) гривень76 копійок.

       Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

       В решті рішення  суду залишити без змін.

  Головуючий суддя                                                            Бондаренко В.П..

                       cуддя                                                             Камишева Л.М.

                      cуддя                                                              Лакіза В.В.  

      Повний текст постанови підписаний 13 березня 2009 року