Ухвала

від 15.06.2009 по справі 52/156-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

52/156-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

15 червня 2009 р.                                                                                   № 52/156-08  

  Вищий господарський  суд  України у складі колегії -суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову від  11.03.09 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 52/156-08 господарського суду Харківської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"

до  Харківської міської ради

3-тя особа , яка не за являє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державного казначейства  у м. Харкові Головного управління  Державного казначейства  України  у Харківській області  

проприпинення правовідношень, стягнення 9973, 32 грн.

 ВСТАНОВИВ:

          Подана касаційна скарга Харківської міської ради б/н  від 17.04.09 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.     

Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів,  що  підтверджують  сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому, підпунктом “а” пункту 2 зазначеного декрету в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”  від 25.03.2005 р. (чинній з 31.03.2005 р.) передбачено, що державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  Таким чином скаржник мав сплатити державне мито в сумі  51,00 грн.

Окрім цього, відповідно до ст.3  п. “г” Декрету КМ України державне мито сплачується із касаційних скарг на рішення та постанови в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції. Сума державного мита із позовних заяв немайнового характеру встановлена п. “б” ст.3 зазначеного Декрету і становить  5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином,  за вимогою немайнового характеру скаржник  та мав сплатити державне мито в сумі 42, 50 грн.

Враховуючи викладене, наданий до касаційної скарги платіжний документ б/н від 17.04.09 про сплату 51 грн. не може бути належним доказом сплати державного мита у повному обсязі.

Після усунення зазначеного  недоліку скаржник не позбавлений          права знов звернутися з належно оформленою  касаційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 86, п. 4 ст.1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ :     

       Касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову від  11.03.09

Харківського апеляційного господарського суду у справі №  52/156-08 повернути заявнику, а справу –до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                                        В.Овечкін

Судді                                                                                                            Є Чернов

                                                                                                            В.Цвігун