Ухвала

від 22.08.2013 по справі 2а-484/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 р. Справа № 14109/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши з участю секретаря судових засідань в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Аксет-2005" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

16.02.2010 року приватне підприємство "Аксет-2005" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272301/0 від 16.07.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року в розмірі 6843 грн. та № 0003381640/0 від 20 липня 2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 6796 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем невірно застосовано податкове законодавство при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не визначено звичайної ціни товару у відповідності до п.1.20, п1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення». При цьому, митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами. Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів, але не менша митної вартості, тому сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вважає, що позивачем було порушено вимоги п.4.1, п.4.3,ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому штрафні санкції до нього були застосовані правомірно. Одночасно апелянт зауважує, що за результатами проведеної перевірки ПП "Аксет 2005" 10.07.2009 року щодо директора та головного бухгалтера складено протоколи про адміністративне правопорушення за ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, в результаті чого занижено податкові зобов'язання за березень, квітень 2009 року, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 1631 КпАП України. В подальшому таких притягнуто до адміністративної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано доказів здійснення перевірки рівня звичайних цін на продукцію, що реалізувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною аналогічних товарів у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін. Окрім цього, висновок відповідача про визначення звичайної ціни товару шляхом використання митної вартості є хибним, оскільки імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не можуть вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

При цьому встановлено, що 10.07.2009 року працівниками ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської області було проведено перевірку ПП „Аксет-2005", за наслідками якої було складено Акт №1671/23-4/34022540 від 10.07.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП „Аксет-2005" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за березень 2009 року. За наслідками перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п.4.1., п.4.3. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого таким було завищено суму ПДВ, належного до відшкодування за квітень 2009 року на 6843 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272301/0 2340/23-4/34022540/17714 від 16.07.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 6843 грн., правомірність якого і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

В подальшому, за наслідками прийняття декларації ПП „Аксет-2005" з податку на додану вартість за травень 2009 року ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області було складено Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації №1751/15-2 від 17.07.2009 року з врахуванням висновків попереднього Акту.

За результатами даного Акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003381640/0 2487/13-2/34022540/18456 від 20.07.2009 року щодо зменшення бюджетного відшкодування травень 2009 року на суму 6796 грн., правомірність якого і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області при проведенні перевірок встановлено, що у березні та квітні 2009 року ПП «Аксет-2005» здійснювало реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінах, що були сформоваі на основі фактурної вартості та включають ввізне мито, націнку.

ПП «Аксет-2005» визначило податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2009 року в сумі 13658 грн., за квітень 2009 року 15374 грн. виходячи з фактурної вартості, ввізного мита та націнки. Основними покупцями були ОСОБА_2 та ОСОБА_3, митна вартість реалізованого у березні товару складала 101435 грн., сума ПДВ сплаченого на митниці 20287 грн. У квітні 2009 року основними покупцями були ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 митна вартість товару складала 110852 грн., сума ПДВ сплаченого на митниці 22170 грн. Проведеною ДПІ у м. Ужгороді перевіркою визначено загальний обсяг поставки ПП «Аксет-2005»по операціях на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% за березень 2009 року в розмірі 101435 грн., за квітень 2009 року 110852 грн., податкоі зобов'язання з ПДВ за березень 2009 року на суму 20287 грн., за квітень 2009 року на суму 22170 грн., в результаті чого перевіркою було зроблено висновок про заниженн підприємством податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2009 року на 6843 грн., за квітень 2009 року на 22170 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумої податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень 2009 року на 6843 грн., за квітень 2009 року на 22170 грн., визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за березень 2009 року в сумі 28 грн., за квітень 2009 року в сумі 28 грн.

Тому податковим органом встановлено завищення ПП „Аксет-2005" на 6843 грн. суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2009 року, а актом перевірки №1751/15-2 від 17.07.2009 року встановлено завищення на 6796 грн. суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 року.

При цьому судом встановлено, що протягом охоплюваного перевіркою періоду ПП «Аксет-2005» здійснювало діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч.3 ст.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З цієї ж норми вбачається, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов»язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Вищезазначені приписи пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» жодним чином не співставляють та не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та «митна вартість».

Згідно абзацу 7 пункту 1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09 липня 1997 року (далі- Інструкція) митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.7. Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу.

На підставі аналізу вказаних правових норм, на переконання колегії суддів, слід погодитися із судом першої інстанції про те, що митна вартість імпортованих товарів, самостійно визначена митним органом, служить для визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. У той же час звичайною ціною придбання в даному випадку слід вважати фактурну вартість товарів, що визначена у зовнішньоекономічних контрактах та зазначається у вантажно-митних деклараціях. Митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, зокрема у відповідності до положень які визначені у п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованої позивачем на внутрішньому ринку України продукції згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Працівники відповідача дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що нарахування податкових зобов'язань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

У відповідності до ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у праві про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання апелянта на той факт, що директора «Аксет 2005» та головного бухгалтера цього підприємства було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі протоколів про адміністративне правопорушення від 10.07.2009 року не можна прийняти до уваги з наведеного вище.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, суд дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року у справі №2а-484/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 23.08.2013р.