Ухвала

від 08.08.2013 по справі 2а-1549/12/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-1549/12/0170/3

08.08.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-1549/12/0170/3 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 07.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (вул. Лоцманська, 3, кв. 51,Масандра,Ялта,Автономна Республіка Крим,98650)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000232301, № 0000252301, № 0000262301, № 0000141701 від 24.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.03.13 у справі № 2а-1549/12/0170/3 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби № 0000252301 від 24.01.2012р., № 0000262301 від 24.01.2012р., № 0000141701 від 24.01.2012р., № 0000232301 від 24.01.2012р.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.12.2011 р. по 30.12.2011 р. на підставі наказу ДПІ у м. Ялта ДПС від 26.12.2011 р. № 1913 Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ "БК "Атріум" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 14.04.2009 р. по 30.09.2011 р., про що складено акт перевірки від 10.01.2012 № 42/23 - 1/36398863/3.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. П. 1.31, п.1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.94 № 334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, п.п.138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.2. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, із змінами та доповненнями в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 599782 грн.

2. П. 1.7, ст.. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 374068 грн.

3. П.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", зі змінами та доповненнями, частини "г" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5628 грн. , П.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, в частині несвоєчасності перераховування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за січень 2011 р., Абзац "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, в частині не повного відображення виплат фізичної особи-підприємцюу 1 кварталі 2011 р.

4. П. 2.11 ст. 2 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою ПНБУ від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 р. під № 40/10320, в результаті чого, завищена видача готівкових коштів з каси підприємства у серпні 2011 р. на суму 1520,00 грн.

За результатами перевірки 24.01.2012 р. виписані податкові повідомлення-рішення: № 0000252301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 749617,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 599782,00 грн., за штрафними санкціями 149 835,00 грн., № 0000262301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 467585,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 374068,00 грн., за штрафними санкціями 93517,00 грн., № 0000141701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6073,50 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 5628,00 грн., за штрафними санкціями 1045,50 грн., № 0000232301 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000252301 від 24.01.2012р., № 0000262301 від 24.01.2012р., № 0000141701 від 24.01.2012р., № 0000232301 від 24.01.2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом оскарження у справі є законність повідомлень-рішень № 0000252301, № 0000262301, № 0000141701 та № 0000232301, прийнятих ДПІ в місті Ялта 24.01.2012 за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача, проведеної за період з 14.04.2009 по 30.09.2011 та оформленої актом № 42/23-1/36398863/3 від 10.01.2012. Кожне зі спірних повідомлень-рішень прийняте стосовно певного епізоду порушення податкового законодавства, нібито скоєного позивачем за період з 14.04.2009 по 30.09.2011, а саме:

№ 0000232301 - штраф в сумі 380 грн. за порушення порядку готівкових касових розрахунків в національній валюті;

№ 0000252301 - збільшення зобов'язань з податку на прибуток в сумі 599.782 грн. та штраф в сумі 149.835 грн. за завищення суми валових витрат, вартості задекларованих робіт та послуг, а також за заниження приросту балансової вартості;

№ 0000262301 - збільшення зобов'язань з ПДВ в сумі 374.068 грн. та штраф в сумі 93.517грн. за завищення суми валових витрат, вартості задекларованих робіт та послуг, а також за заниження приросту балансової вартості;

№ 0000141701 - збільшення зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5.628грн. та штраф в сумі 1.045,50 грн.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції було законно та обґрунтовано встановлено, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірних повідомлень- рішень, а висновки в акті перевірки, які були покладені в основу цих повідомлень-рішень, не відповідають дійсності.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000232301 (порушення порядку готівкових касових розрахунків в національній валюті) колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи дане повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач у серпні 2011 року перевищив ліміт касових операцій, оскільки здійснював касові операції, пов'язані з виплатою заробітної плати, відшкодуванням по авансових звітах у зв'язку з відрядженнями, а також пов'язані з розрахунками з постачальниками робіт та послуг. В той же час, при проведенні у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи (висновок № 113-06/04) було встановлено, що позивач не встановлював ліміту залишків грошових коштів у касі підприємства та, за винятком невірно розрахованих добових у сумі 60 грн., оформляв звіти про використання підзвітних коштів у відповідності з вимогами законодавства.

Зокрема, в наявному в матеріалах справи та дослідженому судовим експертом звіті № 1/91 від 22.06.2011 визначається видача 1580 грн. підзвітній особі - ОСОБА_3, використання яких було підтверджене посвідченням № 32 про відрядження з відмітками про прибуття до міста відрядження (ТОВ «Таргет Констракшн», Київ) 22,06.2011 та повернення до місця роботи Ялта) 22.06.2011; авіаквитком № 0001498827 на переліт Сімферополь-Київ на суму 670 грн.; авіаквитком № 9501570509 на переліт Київ - Сімферополь на суму 790 грн.

Незважаючи на перевищення суми добових ОСОБА_3 у звіті на 60 грн., оскільки загальна сума визначених у звіті добових (120 грн.) не перевищила 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (192 грн.) за період, такі дії позивача відповідали пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України ( лист ДПА України № 11327/6/15-0516).

Отже, за наявністю належно оформлених звітів про використання підзвітних коштів, підтверджених наявними у справі письмовими доказами та висновком судового експерта, суд першої інстанції правильно визначив відсутність в діях позивача порушення п.п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, через що у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати до позивача штрафні санкції шляхом прийняття повідомлення-рішення №0000232301.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0000252301 та № 0000262301 (завищення валових витрат, вартості задекларованих робіт та послуг, а також заниження приросту балансової вартості), колегія суддів зазначає таке.

При прийнятті цих спірних повідомлень-рішень відповідач вважав, що позивач не мав прав включати до валових витрат у звітному періоді витрати, що були зроблені на користь наступних контрагентів в наступному розмірі:

- ТОВ «Альянс+» - 1.557.584,75 грн.;

- ПП «Юст-А» - 166.666,67 грн.;

- ТОВ «Бренд Строй» - 646.094 грн.;

- ФОП ОСОБА_3 - 36.000 грн.

Зокрема, в акті перевірки № 42/23-1/36398863/3 від 10.01.2012 відповідач зазначав, що перші три контрагенти є «транзитерами», будь-яких фактичних товарів та послуг позивачеві не надавали та надавати не могли, а надані позивачем при перевірці договори та первинні документи до них є фіктивними, через що витрати на користь цих контрагентів не могли бути включені позивачем до складу валових витрат.

Відповідач також стверджував про те, що позивач безпідставно завищив валові доходи на суму вартості будівельних матеріалів (після корегування - 20.054 грн.), реалізація яких не відбулася на користь ТОВ «Інтер-Ресурс-Сервіс». Крім того, на думку відповідача позивач незаконно занизив приріст балансової вартості запасів (в сумі 11.438 грн.) та податок на прибуток (в сумі 2.860 грн.).

Оцінюючи законність прийнятих відповідачем повідомлень-рішень, суд першої інстанції вірно звернувся до вказівок, викладених в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011. Так, у цьому листі чітко визначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

В той же час, у справі наявні письмові докази - свідоцтво про державну реєстрацію, статут та довідка з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Будівельна компанія «Атріум», відповідно до яких остання з 13.04.2009 здійснює діяльність з будівництва будівель та споруд, монтажу та встановлення збірних конструкцій, встановлення каркасних конструкцій та будівель тощо; отже, з метою здійснення профільної господарської діяльності позивач систематично закуповує будівельні матеріали та комплектуючи, а також замовляє виконання супутніх його діяльності послуг в інших суб'єктів господарювання.

Під час розгляду справи позивачем були надані до справи та судовому експертові письмові докази, які підтверджують фактичне придбання у вищевказаних суб'єктів товарів та послуг, використаних в господарській діяльності позивача. Зокрема, по заявленому відповідачем завищенню валових витрат в сумі 1.557.584,75 грн. на користь ТОВ «Альянси +», у справі наявні:

витяг з ЄДРПОУ, в якому діяльність ТОВ «Альянс+» (45.21.1 «Будівництво будівель») відповідає предметові договорів підряду, укладених між ним та позивачем; акти виконаних підрядних робіт (КБ-2в), оформлені відповідно до закону, щодо виконання підрядних робіт за договорами між позивачем та ТОВ «Альянс+»;

платіжні доручення та виписки з рахунків позивача щодо фактичної оплати підрядних робіт, замовлених позивачем;

журнали-ордери позивача за період перевірки, в яких по рахункам 23 «Виробництво» та 361 «Розрахунки з покупцями» визначається подальша реалізація результатів підрядних робіт замовникам позивача;

акти дослідження результатів робіт, згідно з якими судовий експерт-будівельник підтвердив фактичне виконання робіт, передбачених договорами між ТОВ «Альянс+» та позивачем, відповідно до проектної документації та обсягу замовлень.

Стосовно відносин з ПП «Юст-А» під час проведення судової економічної експертизи також було встановлено, що оформлення сторонами актів наданих юридичних послуг відповідало законодавству України, а договірна вартість абонентського обслуговування була фактично сплачена позивачем в сумі 220.000 грн. та відображена у бухгалтерському обліку підприємства; отже, віднесення позивачем витрат по господарським операціям з ПП «Юст-А» на суму 166.666,67грн. є документально та нормативно обґрунтованим.

Аналогічним чином, щодо ТОВ «Бренд Строй» суд першої інстанції на підставі висновків судової експертизи дійшов вірного висновку про те, що вказане підприємство згідно з наявним у справі витягом з ЄДРПОУ здійснює діяльність 45.21.1 «Будівництво споруд» та 28.12.0 «Виготовлення будівельних металевих виробів», які мають пряме відношення до господарської діяльності позивача.

Платежі позивача за укладеними з ТОВ «Бренд Строй» договорами на суму 646.094 грн. підтверджені наявними у справі витягами з особистих рахунків та платіжними дорученнями, та відображені в бухгалтерському обліку підприємства, в якому (у журналах-ордерах) також зафіксована подальша передача результатів підрядних робіт контрагентам позивача. Усі перелічені контрагенти позивача на момент складення первинних документів та в період перевірки (з 14.04.2009 по 30.09.2011) були зареєстрованими платниками ПДВ, про що у справі наявні копії відповідних свідоцтв.

Стосовно відносин позивача з ФОП ОСОБА_3 суд першої інстанції з посиланням на наявні у справі первинні документи та висновок судової експертизи вірно зауважив, що позивач правомірно включив до складу валових витрати в сумі 66.050 грн., понесені позивачем на оплату кур'єрських послуг, які були підтверджені нормативно та документально, й відображені в бухгалтерському обліку позивача.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого та законного висновку про реальний характер господарським операцій позивача, відображених у бухгалтерському обліку та використаних для формування валових витрат. Виходячи з цього, позивач у повній відповідності з приписами п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додатну вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України відобразив вартість придбаних в контрагентів товарів та послуг у показниках валових витрат, скорегувавши на ці суми показниками валового доходу та визначивши розмірі бюджетного відшкодування з ПДВ та податок на прибуток.

Крім того, протягом розгляду справи позивач також підтвердив документально та нормативно завищення задекларованих показників доходів від продажу товарі (робіт послуг) у першому кварталі 2011 року, та заниження приросту балансової вартості запасів (у сумі 11.438 грн.) із заниженням податку на прибуток за вказаний період (у сумі 2.860 грн.), відобразивши їх у головній книзі, через що правомірно зменшив суму податку на прибуток на 2.154 грн. Таким чином, суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів у справі визнав незаконними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000252301 та № 0000262301, підстави для прийняття яких не були доведені відповідачем протягом розгляду справи.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000141701 (збільшення зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5.628грн. та штраф в сумі 1.045,50 грн.) слід зазначити таке.

Так, за результатами проведеної судової економічної експертизи, твердження відповідача в акті перевірки № 42/23-1/36398863/3 від 10.01.2012 про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 5.400 грн. не підтвердилися, оскільки договір про надання кур'єрських послуг, за платежами по якому був нарахований ПДФО, був укладений позивачем та ФОП ОСОБА_3 саме як підприємцем, а не громадянином - фізичною особою, через що в останнього були відсутні приймати стосовно позивача повідомлення-рішення про збільшення зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5.628грн. та штраф в сумі 1.045,50 грн., оскільки контрагент позивача в даних відносинах був суб'єктом оплати не ПДФО, а спрощеного (єдиного) податку згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України саме відповідач як суб'єкт владних повноважень був зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, оскільки він заперечує проти адміністративного позову; проте, відповідач доводи позову щодо незаконності спірних повідомлень-рішень не спростував.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.03.13 у справі № 2а-1549/12/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна