Ухвала

від 26.05.2016 по справі 2а-1549/12/0170/3

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/45637/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2013

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013

у справі № 2а-1549/12/0170/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атріум»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атріум» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БК «Атріум») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012 №0000232301, №0000252301, №0000262301, №0000141701.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.12.2011 по 30.12.2011 на підставі наказу ДПІ у м. Ялта ДПС від 26.12.2011 №1913 проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ «БК «Атріум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 10.01.2012 № 42/23 - 1/36398863/3.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 1.31, п.1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон № 334/94 - ВР), п.п.138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.2. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 599782,00 грн.; п. 1.7, ст.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 374068,00 грн.; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003№889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», ч. «г» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5628,00 грн., п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в частині несвоєчасності перераховування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за січень 2011 року, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині не повного відображення виплат фізичної особи-підприємцюу 1 кварталі 2011 року; п. 2.11 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою ПНБУ від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 №40/10320, в результаті чого, завищена видача готівкових коштів з каси підприємства у серпні 2011 року на суму 1520,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012: №0000252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 749617,00 грн. (з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 599782,00 грн. та за штрафними санкціями 149835,00 грн.), №0000262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 467585,00 грн. (з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 374068,00 грн. та за штрафними санкціями 93517,00 грн.), №0000141701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6073,50 грн. (з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 5628,00 грн. та за штрафними санкціями 1045,50 грн.), №0000232301 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380,00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень рішень слугувало те позивачем безпідставно включено до валових витрат у звітному періоді витрати, що були зроблені на користь контрагентів в наступному розмірі: ТОВ «Альянс+» - 1557584,75 грн.; ПП «Юст-А» - 166666,67 грн.; ТОВ «Бренд Строй» - 646094 грн.; ФОП ОСОБА_2 - 36000,00 грн. На думку податкового органу, контрагенти позивача: ТОВ «Альянс+», ПП «Юст-А», ТОВ «Бренд Строй» є «транзитерами», будь-яких фактичних товарів та послуг позивачеві не надавали та надавати не могли, а надані позивачем при перевірці договори та первинні документи до них є фіктивними, через що витрати на користь цих контрагентів не могли бути включені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, на думку податкового органу, позивач безпідставно завищив валові доходи на суму вартості будівельних матеріалів (після корегування - 20054,00 грн.), реалізація яких не відбулася на користь ТОВ «Інтер-Ресурс-Сервіс». Також, на думку відповідача позивач незаконно занизив приріст балансової вартості запасів (в сумі 11438,00 грн.) та податок на прибуток (в сумі 2860,00 грн.).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію, статут та довідка з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Будівельна компанія «Атріум», відповідно до яких остання з 13.04.2009 здійснює діяльність з будівництва будівель та споруд, монтажу та встановлення збірних конструкцій, встановлення каркасних конструкцій та будівель тощо; отже, з метою здійснення профільної господарської діяльності позивач систематично закуповує будівельні матеріали та комплектуючи, а також замовляє виконання супутніх його діяльності послуг в інших суб'єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані до справи письмові докази, які підтверджують фактичне придбання у вищевказаних суб'єктів товарів та послуг, використаних в господарській діяльності позивача. Зокрема, по заявленому відповідачем завищенню валових витрат в сумі 1557584,75 грн. на користь ТОВ «Альянси +», а саме: витяг з ЄДРПОУ, в якому діяльність ТОВ «Альянс+» (45.21.1 «Будівництво будівель») відповідає предметові договорів підряду, укладених між ним та позивачем; акти виконаних підрядних робіт (КБ-2в), оформлені відповідно до закону, щодо виконання підрядних робіт за договорами між позивачем та ТОВ «Альянс+»; платіжні доручення та виписки з рахунків позивача щодо фактичної оплати підрядних робіт, замовлених позивачем; журнали-ордери позивача за період перевірки, в яких по рахункам 23 «Виробництво» та 361 «Розрахунки з покупцями» визначається подальша реалізація результатів підрядних робіт замовникам позивача; акти дослідження результатів робіт, згідно з якими судовий експерт-будівельник підтвердив фактичне виконання робіт, передбачених договорами між ТОВ «Альянс+» та позивачем, відповідно до проектної документації та обсягу замовлень.

Стосовно відносин з ПП «Юст-А» під час проведення судової економічної експертизи також було встановлено, що оформлення сторонами актів наданих юридичних послуг відповідало законодавству України, а договірна вартість абонентського обслуговування була фактично сплачена позивачем в сумі 220.000 грн. та відображена у бухгалтерському обліку підприємства; отже, віднесення позивачем витрат по господарським операціям з ПП «Юст-А» на суму 166.666,67грн. є документально та нормативно обґрунтованим.

Також судами встановлено, що ТОВ «Бренд Строй» згідно з наявним у справі витягом з ЄДРПОУ здійснює діяльність 45.21.1 «Будівництво споруд» та 28.12.0 «Виготовлення будівельних металевих виробів», які мають пряме відношення до господарської діяльності позивача.

Платежі позивача за укладеними з ТОВ «Бренд Строй» договорами на суму 646094 грн. підтверджені наявними у справі витягами з особистих рахунків та платіжними дорученнями, та відображені в бухгалтерському обліку підприємства, в якому (у журналах-ордерах) також зафіксована подальша передача результатів підрядних робіт контрагентам позивача. Усі перелічені контрагенти позивача на момент складення первинних документів та в період перевірки (з 14.04.2009 по 30.09.2011) були зареєстрованими платниками ПДВ, про що у справі наявні копії відповідних свідоцтв.

Стосовно відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 судами попередніх інстнцій з посиланням на наявні у справі первинні документи та висновок судової експертизи вірно зауважив, що позивач правомірно включив до складу валових витрати в сумі 66050,00 грн., понесені позивачем на оплату кур'єрських послуг, які були підтверджені нормативно та документально, й відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

Крім того, позивач також підтвердив документально та нормативно завищення задекларованих показників доходів від продажу товарі (робіт послуг) у першому кварталі 2011 року, та заниження приросту балансової вартості запасів (у сумі 11438,00 грн.) із заниженням податку на прибуток за вказаний період (у сумі 2860,00 грн.), відобразивши їх у головній книзі, через що правомірно зменшив суму податку на прибуток на 2154,00 грн. Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів у справі визнали незаконними та скасували податкові повідомлення-рішення № 0000252301 та № 0000262301, підстави для прийняття яких не були доведені відповідачем протягом розгляду справи.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000141701 (збільшення зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5628,00 грн. та штраф в сумі 1045,50 грн.) слід зазначити наступне.

Так, за результатами проведеної судової економічної експертизи, твердження відповідача в акті перевірки № 42/23-1/36398863/3 від 10.01.2012 про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 5400,00 грн. не підтвердилися, оскільки договір про надання кур'єрських послуг, за платежами по якому був нарахований податок з доходів фізичних осіб, був укладений позивачем та ФОП ФОП ОСОБА_2 саме як підприємцем, а не громадянином - фізичною особою, через що в останнього були відсутні підстави приймати стосовно позивача повідомлення-рішення про збільшення зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5628,00 грн. та штраф в сумі 1045,50 грн., оскільки контрагент позивача в даних відносинах був суб'єктом оплати не податку з доходів фізичних осіб, а спрощеного (єдиного) податку згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.В. Сірош