Рішення

від 19.08.2013 по справі 910/12974/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12974/13 19.08.13

За позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Семененко В.П.

від позивача: не з'явились

від відповідача: Туз А.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.12.2007р. № 1244 в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбуд», а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 15085 кв.м., вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів, що, на думку прокурора, є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12974/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2013 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. не встановлений конкретний розмір орендної плати, у зв'язку з чим відповідач не має можливості для надання суду відомостей про стан взаєморозрахунків.

Також відповідач зазначає, що прокурором не обґрунтовано порушення або наявність загрози порушення інтересів держави та не надано належних доказів на підтвердження наявності заборгованості з орендної плати за договором від 13.12.2007 р.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи № 810/845/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» про стягнення заборгованості у розмірі 421 356, 70 грн.

20.08.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» клопотання про зобов'язання Прокурора Святошинського району міста Києва та позивача надати суду документи на підставі яких розрахована заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. станом на липень 2013 року.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» про зупинення провадження у даній справі, суд відзначає наступне.

У процесі розгляду спору представник відповідача пояснив суду, що в межах розгляду Київським апеляційним адміністративним судом справи № 810/845/13-а розглядається спір щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» 421356,70 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. , укладеним між сторонами. Наведена обставина підтверджена також прокурором.

Разом з тим, відповідачем не подано судового рішення у вказаній адміністративній справі, та, крім того, не зазначено відповідний період, за яким відбувається таке стягнення.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд», дослідивши наявні у справі документи, суд дійшов висновку, що суд в межах розгляду даної справи може самостійно встановити наявність або відсутність заборгованості у відповідача зі сплати орендних платежів за визначений прокурором період за договором оренди земельної ділянки від 13.12.07р., укладеного між сторонами, а тому у даному випадку відсутні обставини, з якими законодавство пов'язує необхідність зупинення провадження у даній справі.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Що ж до клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» про зобов'язання прокурора та позивача надати суду документи, суд відзначає, що порядок та підстави витребування документів врегульовано ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

В той же час суд відзначає, що на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. прокурором надано суду документально підтверджені відомості від органу податкової служби щодо стану заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. станом на липень 2013 року.

Крім того, клопотання відповідача не містить посилань на обставини, що перешкоджають наданню визначених ним документів, а також посилань на ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає недоцільним витребовувати визначені відповідачем документи та відмовляє у задоволенні його клопотання.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, приймаючи до уваги, що присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідача зазначили про можливість прийняття рішення у даній справі, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сучасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2007 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 100/1934, зобов'язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 15085 кв.м., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003) для експлуатації та обслуговування будівельно-виробничої бази строком на 10 років.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки та здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У відповідності до п. 4.7. договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено п.п. 6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.

Розділом 7 договору встановлено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами договору до обов'язків відповідача віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендної плати (п. 8.4. договору).

За змістом розділу 11 договору останній може бути розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, встановлених даним договором. У разі розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку.

Підстави розірвання договору встановлені також розділом 12, у якому зазначається, що у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

13.07.2007 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 1244у.

13.07.2007 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів держаної реєстрації договорів.

Обґрунтовуючи позов, прокурор відзначає, що відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., що є порушенням вищевказаного договору.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 32 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, прокурор зазначає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у зв'язку з чим просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 15085 кв.м., вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

У матеріалах справи міститься довідка Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 3877/9/10.0.21 від 26.06.2013 р., яка свідчить про наявність боргу відповідача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., який виник за період з 25.04.2012 р. до 26.06.13р.

Також на вимогу суду прокурором надано лист Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 4243/9/15-4.35 від 24.07.2013 р. додатком до якого є довідка про стан заборгованості по орендній платі за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд», з якої вбачається, що заборгованість відповідача за оренду земельної ділянки площею 15085 кв.м., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва становить 421 356,70 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у договорі оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. не встановлений конкретний розмір орендної плати, а відтак, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість з орендної плати.

З приводу наведеного суд відзначає, що умовами договору встановлено, що орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, умовами договору визначено строк та порядок сплати орендної плати, що спростовує вищенаведені твердження відповідача.

Також суд звертає увагу на те, що надані відповідачем платіжні документи зі сплати орендних платежів є такими, що здійснені за інший період , а тому твердження відповідача про належне виконання зобов'язань зі сплати орендної плати за визначений прокурором період суд визнає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 13.07.2007 р., є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Тож, приймаючи до уваги, що розпорядження землями територіальної громили міста Києва здійснює Київська міська рада, яка є орендодавцем за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., суд дійшов висновку, що порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати тягне недоотримання грошових коштів бюджетом, а відтак - суд вважає правомірним звернення Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. щодо сплати орендних платежів за період з 25.04.12р. до 26.06.13р., відповідачем суду не надано.

Тож, оскільки відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., в частині сплати орендних платежів та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині розірвання договору.

Що ж до вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 15 085 кв.м., вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003), суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є розірваним, з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору, відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» повернути позивачу земельну ділянку площею 15 085 кв.м., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003) таким, що підлягає задоволенню судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. № 1244, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, Пробаза заводу «Карат», код ЄДРПОУ 13699651) земельної ділянки площею 15 085 кв.м., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, Пробаза заводу «Карат», код ЄДРПОУ 13699651) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 15085 кв.м., вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, Пробаза заводу «Карат», код ЄДРПОУ 13699651), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.