Постанова

від 04.12.2013 по справі 910/12974/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/12974/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Петренко О.В.,

від позивача: не з'явився.

від відповідача: представники - Туз А.І., Матієнко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р.

у справі № 910/12974/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" , м. Вишгород Київської області

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.12.2007р. № 1244 в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжбуд", зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 15085 кв.м, вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів, що, на думку прокурора, є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. у справі №910/12974/13 позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. № 1244, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" земельної ділянки площею 15 085 кв.м, яка розташованої в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003), зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 15085 кв.м, вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущені неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура та позивач право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник прокуратури в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2007 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 100/1934, зобов'язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 15085 кв.м., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003) для експлуатації та обслуговування будівельно-виробничої бази строком на 10 років.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки та здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У відповідності до п. 4.7. договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено п.п. 6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.

Розділом 7 договору встановлено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами договору до обов'язків відповідача віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендної плати (п. 8.4. договору).

За змістом розділу 11 договору останній може бути розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, встановлених даним договором. У разі розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку.

Підстави розірвання договору встановлені також розділом 12, у якому зазначається, що у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

13.07.2007 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 1244у.

13.07.2007 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів держаної реєстрації договорів.

В якості підстав для задоволення позову, прокурор взазначає, що відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., що є порушенням вищевказаного договору.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 32 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

У матеріалах справи міститься довідка Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 3877/9/10.0.21 від 26.06.2013 р., яка свідчить про наявність боргу відповідача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., який виник за період з 25.04.2012 р. до 26.06.13р.

Крім того прокурором надано лист Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 4243/9/15-4.35 від 24.07.2013 р. додатком до якого є довідка про стан заборгованості по орендній платі за землю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд", з якої вбачається, що заборгованість відповідача за оренду земельної ділянки площею 15085 кв.м, яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва становить 421 356,70 грн.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у договорі оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. не встановлений конкретний розмір орендної плати, а відтак, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість з орендної плати.

Однак дане твердження спростовується тим, що умовами договору встановлено, що орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, умовами договору визначено строк та порядок сплати орендної плати, що спростовує вищенаведені твердження відповідача.

Надані відповідачем платіжні документи зі сплати орендних платежів є такими, що здійснені за інший період, а тому твердження відповідача про належне виконання зобов'язань зі сплати орендної плати за визначений прокурором період суд визнає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 13.07.2007 р., є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р. щодо сплати орендних платежів за період з 25.04.12р. до 26.06.13р., відповідачем суду не надано.

Таким чином колегія суддів відхиляє твердження відповідача про недоведеність існування заборгованості відповідача по договору оренди земельної ділянки як необґрунтовані.

Щодо посилань відповідача на необхідність зупинення розгляду даної справи до розгляду справи №810/845/13-аза позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до ТОВ «Інжбуд» про стягнення заборгованості, яка розглядається адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає, що суд в межах розгляду даної господарської справи може самостійно встановити наявність або відсутність заборгованості у відповідача зі сплати орендних платежів за визначений прокурором період за договором оренди земельної ділянки від 13.12.07р., укладеного між сторонами, а тому відсутні обставини, з якими законодавство пов'язує необхідність зупинення провадження у господарській справі.

Щодо доводів апелянта про те, що прокурором не надано нормативного обґрунтування правових підстав для звернення до суду з позовною заявою і інтересах саме Київської міської ради колегія суддів зазначає про їх безпідставність з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Тож, приймаючи до уваги, що розпорядження землями територіальної громили міста Києва здійснює Київська міська рада, яка є орендодавцем за договором оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., колегія суддів зазначає, що порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати тягне недоотримання грошових коштів бюджетом, а відтак - є правомірним звернення прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 13.12.2007 р., в частині сплати орендних платежів та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині розірвання договору.

Щодо вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 15 085 кв.м, вартістю 6 494 888,99 грн., яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003), слід відзначити наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є розірваним, з огляду на те, що відповідач втратив статус орендаря, позовні вимоги в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" повернути позивачу земельну ділянку площею 15 085 кв.м, яка розташована в межах вулиць Екскаваторської, Козелецької та Авторемонтної у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:420:0003) є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року у справі № 910/12974/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12974/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв